Справа №: 486/394/14-п Провадження № 3/486/141/2014
04 квітня 2014 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого - судді - Падалка В.О.
при секретарі - Асєєвій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Територіальної Державної інспекції з питань праці у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2 Узбекистан, громадянку України, фізичну особу-підприємця, зареєстровану та проживаючу за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, - за ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
19.02.2014 року Головним державним інспектором праці Територіальної Державної інспекції з питань праці в Миколаївській області ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
В ході вказаної перевірки встановлено порушення законодавства про працю та встановленого законодавством України порядку управління, а саме пункт 4 трудового договору ОСОБА_3 та інших працівників не відповідає вимогам ст.ст. 57, 58 КЗпП України. Режим роботи працівників встановлений з порушенням ст. 57 КЗпП України. Графік роботи на січень 2014 року складений на неповний робочий день, неповний робочий тиждень, не визначений час початку та закінчення роботи. В трудовому договорі ОСОБА_3 не визначено, що працівник працює в режимі неповного робочого дня, тривалість якого згідно з табелем обліку використання робочого часу становила 4 та 3 години. До перевірки був наданий відновлений табель обліку використання робочого часу, згідно якого ОСОБА_3 працювала з 02.12.2013 року по 06.12.2013 року по чотири години щодня, з 09.12.2013 року по 13.12.2013 року по три години щодня, з 23.12.2013 року по 27.12.2013 року по чотири години щодня.
В порушення ст. 38 КЗпП України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не розглянута належним чином заява працівниці ОСОБА_3 про звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням з 03.01.2014 року, датована 23.12.2013 року - відсутня резолюція про розірвання трудового договору. В зазначеній заяві є тільки відмітка, що вона отримана підприємцем 30.12.2013 року та вказівка необхідності здачі товару та звітів.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП не визнала.
ОСОБА_1 суду пояснила, що працівники магазину "Софія", в тому числі і ОСОБА_3, працюють в режимі повного робочого дня з 10 год. до 19 год., через тиждень, але не більше 40 год. на тиждень, про що і було проінформовано головного державного інспектора праці Територіальної Державної інспекції з питань праці в Миколаївській області ОСОБА_2 З усіма працівниками укладається трудовий договір, в п. 4 якого зазначено, що час виконання робіт встановлюється згідно графіку роботи. Погоджені заяви працівників про надання відгулу, підшиваються та зберігаються в магазині. На наступний місяць складається графік робочого часу, з яким ознайомлюється персонал магазину за місяць. В магазині ведеться щоденний контроль заповнення журналу обліку робочого часу, який прошитий та пронумерований, та в якому працівники проставляють час початку та закінчення роботи. Відповідно до журналу обліку робочого часу і табелю обліку роботи складаються розрахунково-платіжні відомості виплати заробітної плати.
З приводу заяви ОСОБА_3 про звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням, зазначила, що заява останньої, яка датована 23.12.2013 року, особисто нею була отримана 30.12.2013 року, про що було зроблено запис на заяві "отримано 30.12.2013 року, у встановленому порядку здати товар, здати звіти". 30.12.2013 року з ОСОБА_3 у присутності персоналу магазину було проведено бесіду про необхідність здачі товару, а також звітів, було погоджено дату звільнення 08.01.2014 року. Таким чином, вважає, що нею не було порушено вимог ст.ст. 38, 57, 58 КЗпП України, а заява ОСОБА_3 про звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням нею була розглянута належним чином.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1, головного державного інспектора праці Територіальної Державної інспекції з питань праці в Миколаївській області ОСОБА_2, свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, доведена в повному обсязі, за наступних підстав.
Частина 1 статті 41 КУпАП встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, а саме порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх в не повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами-підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця, необхідних для призначення пенсії ( про стаж роботи, заробітну плату тощо ), визначеного Законом України "про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
В ході судового засідання встановлено, що 19.02.2014 року Головним державним інспектором праці Територіальної Державної інспекції з питань праці в Миколаївській області ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1
Згідно акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, № 14-05-007/0020 від 19.02.2014 року, було встановлено порушення останньою вимог ст.ст. 57, 58 КЗпП України при укладенні трудових договорів з найманими працівниками та порушення вимог ст. 38 КЗпП України щодо належного розгляду заяви про звільнення за власним бажанням працівниці ОСОБА_3 ( а.с. 5-8 ).
Дане порушення зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення №14-05-007/0013 від 21.02.2014 року.
Відповідно до ст. 57 КЗпП України, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Статтею 58 КЗпП України передбачено, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності
В наданих письмових поясненнях та в ході судового засідання ОСОБА_1 стверджувала, що наймані працівники не працюють в режимі неповного робочого часу та графіки роботи на місяць доводяться до їх відому, проте дане твердження спростовується наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оскільки як вбачається з п. 4 трудового договору ОСОБА_3 та інших працівників, час виконання робіт установлюється згідно графіку роботи, при цьому в порушення вимог ст. 57 КЗпП України, час початку та закінчення робочого дня не зазначено, графіки робочого часу також не містять даних про час початку та закінчення роботи, і є фактично повторенням табелів робочого часу.
Згідно відновленого табелю обліку використання робочого часу, ОСОБА_3 працювала з 02.12.2013 року по 06.12.2013 року по чотири години щодня, з 09.12.2013 року по 13.12.2013 року по три години щодня, з 23.12.2013 року по 27.12.2013 року по чотири години щодня.
Крім того, суду не було надано підтвердження того, що графіки роботи доводяться до відома працівників не пізніше, ніж за місяць до введення їх в дію.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що фізичною особо-підприємцем ОСОБА_1 режим роботи працівників встановлений з порушенням ст.ст. 57, 58 КЗпП України, а саме пункт 4 трудового договору ОСОБА_3 та інших працівників не відповідає вимогам ст.ст. 57, 58 КЗпП України. Графік роботи на січень 2014 року складений на неповний робочий день, неповний робочий тиждень, не визначений час початку та закінчення роботи. В трудовому договорі ОСОБА_3 не визначено, що працівник працює в режимі неповного робочого дня, тривалість якого згідно з табелем обліку використання робочого часу становила 4 та 3 години.
З приводу твердження ОСОБА_1 про те, що заява ОСОБА_3 про звільнення з посади бухгалтера за власним бажанням нею була розглянута належним чином, суд вважає його безпідставним та таким, що суперечить вимогам трудового законодавства за наступних підстав.
Працівник, відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово (у заяві) за два тижні. Зазначений строк обраховується не з дати, вказаній у самій заяві, а з дати фактичного попередження роботодавця чи посадової особи, яка є уповноваженим представником роботодавця. Обставиною, що підтверджує факт попередження та дату, з якої обраховується двотижневий строк попередження, зазвичай, є факт накладення на заяві резолюції відповідною посадовою особою із зазначенням дати.
Як пояснила в ході судового засідання свідок ОСОБА_3, вона працювала у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на посаді бухгалтера. 23.12.2013 року нею було написано заяву про звільнення за власним бажанням з 03.01.2014 року. Вказану заяву, того ж дня, вона віддала особисто ОСОБА_1, яка погодилася з її звільненням, залишивши заяву собі. 30.12.2013 року ОСОБА_1 їй повідомила про те, що, якщо вона не здасть товар та річний звіт, вона її звільнить за прогул. В подальшому трудовий договір було розірвано 08.01.2014 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул).
Отже, суд вважає, що в ході судового засідання знайшов підтвердження факт того, що заява ОСОБА_3 не була розглянута фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 належним чином, що призвело до звільнення ОСОБА_3 08.01.2014 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України ( прогул).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП - інші порушення вимог законодавства про працю.
При визначенні ОСОБА_1 виду і розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого нею адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1, ступінь її вини, і вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 36 грн. 54 коп.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром - 510 (п'ятсот десять) гривень на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (р/р 31216206700010, код КЕКД 22030001, "Судовий збір ( Державна судова адміністрація України, 050)", отримувач державний бюджет м. Южноукраїнська, код 37753202, банк одержувача - ГУДСКУ в Миколаївській області, МФО банку 826013 ) розміром - 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Постанова може бути оскаржена або на неї може бути внесено протест прокурора до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Южноукраїнського міського судуОСОБА_4