33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" липня 2015 р. Справа №918/489/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Саврій В.А. ,
судді Савченко Г.І.
при секретарі Головченко Д.М.
Учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Самойленка Юрія Володимировича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 у справі №918/489/13 (заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 17.12.2013)
Ініціюючий кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лучезар"
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод"
про банкрутство
Ухвалою господарського суду Рівненської області №918/489/13 від 25.05.2015 (суддя Церковна Н.Ф.) залишено без задоволення заяву Самойленка Ю.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 №918/489/13 в частині затвердження мирової угоди від 25.11.2013. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 по справі №918/489/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" залишено без змін.
Ухвала господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 мотивована тим, що висновки Окружного адміністративного суду м. Києва, викладені в постанові від 07.11.2014 р. по справі №826/14650/14 щодо обставин справи, юридична оцінка цих обставин і правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права, на які посилається Самойленко Ю.В., не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Самойленко Ю.В. оскаржив її в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі Самойленко Ю.В. просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу разом із заявою Самойленка Ю.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 17.12.2013 на розгляд до господарського суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що суддя Церковна Н.Ф. не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/489/13 від 12.06.2015 року прийнято до провадження апеляційну скаргу Самойленка Юрія Володимировича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 у справі №918/489/13.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду №918/489/13 від 18.06.2015 року, у зв'язку із відрядженням судді Павлюк І.Ю., та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І., суддя Саврій В.А.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №918/489/13 від 19.06.2015 розгляд справи судом відкладався.
Учасники провадження у справі не скористались своїм правом на подання відзивів.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 у справі №918/489/13 без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лучезар" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" за загальною процедурою з грошовими вимогами у сумі 509 456,52 грн.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.06.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод", введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Сторонського А.П.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 12.11.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод", зобов'язано розпорядника майна протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 (суддя Заголдна Я.В.) у справі №918/489/13, зокрема, затверджено мирову угоду від 25.11.2013 підписану керівником боржника, головою комітету кредиторів та розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" та припинено провадження у справі.
Від Самойленка Ю.В. надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013.
Вказана заява Самойленка Ю.В. мотивована тим, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №826/14650/14 від 07.11.2014 встановлено нововиявленний факт - відсутність факту перевірки господарським судом повноважень сторін мирової угоди - правочину про відчуження майна.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.02.2015 повернуто заяву Самойленка Ю. В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 №918/489/13 в частині затвердження мирової угоди від 25.11.2013 та додані до неї документи без розгляду.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. апеляційну скаргу Самойленка Ю. В. від 20.02.2015 №20/02-15 задоволено, ухвалу господарського суду Рівненської області від 11.02.2015 скасовано, справу №918/489/13 передано на розгляд до господарського суду Рівненської області.
У зв'язку з поверненням до господарського суду Рівненської області матеріалів оскарження ухвали суду від 11.02.2015, заяву Самойленка Ю.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 17.12.2013 №918/489/13 в частині затвердження мирової угоди від 25.11.2013 ухвалою суду призначено до розгляду в судовому засіданні.
За результатами розгляду заяви Самойленка Ю.В., господарський суд першої інстанції залишив її без задоволення.
З такими висновками місцевого господарського суду погоджується судова колегія апеляційного господарського суду з огляду на таке.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Крім того, Вищим господарським судом України у п.5 постанови Пленуму №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" роз'яснено, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону; не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 112 цього Кодексу не можуть бути визнані як нововиявлені обставини, викладені в рішенні суду в іншій справі, висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), а також юридична оцінка цих обставин та правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права.
Відтак, за своєю природою нововиявлені обставини є такими, що не були і не могли бути відомі заявникові на час прийняття спірного судового рішення.
Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони покликаються в підтвердження своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Висновки Окружного адміністративного суду м.Києва, викладені в постанові від 07.11.2014 по справі №826/14650/14 щодо обставин справи, юридична оцінка цих обставин і правові підстави рішення або його мотиви, міркування суду щодо застосування норм права, на які посилається Самойленко Ю.В., не можуть вважатися нововиявленими обставинами.
Однак, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 07.11.2014 по справі №826/14650/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41277539) встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року у справі № 918/489/13 про банкрутство ТОВ "Західний соко-оцтовий завод" було перевірено повноваження осіб, які підписали мирову угоду та затверджено мирову угоду від 25.11.2013 року, за якою, ТОВ "Західний соко-оцтовий завод" як боржник, на підставі ст.600 Цивільного кодексу України, зобов'язується задовольнити включені до реєстру вимоги кредиторів у сумі 571 010,11 грн. шляхом передачі як відступного у власність кредитору ТОВ "Лучезар", зокрема, майновий комплекс нежитлових будівель та споруд, право власності на який, за правилами п.3.5. мирової угоди, виникає з моменту затвердження господарським судом Рівненської області даної мирової угоди, яка підлягає державній реєстрації в органах реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Доказів оскарження ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року, якою затверджено відповідну мирову угоду від 25.11.2013 року, позивачем суду не подано, що свідчить про відсутність зауважень з його боку до такої мирової угоди, якою, крім іншого, вирішене питання щодо спірного об'єкта нерухомості, а також про відсутність зауважень до повноважень особи, яка її підписала з боку товариства.
На підставі заяви ТОВ "Лучезар" та доданих до неї документів, зокрема, зазначеної мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 року, а також акта приймання-передачі майнового комплексу нежитлових будівель та споруд від 01.09.2014 року № 12, державним реєстратором Державної реєстраційної служби України була проведена державна реєстрація права власності (приватного) на об'єкт нерухомості за ТОВ "Лучезар" шляхом прийняття відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.10.2014 року №16246755.
За правилами п.1 ч.1 ст.115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником, крім іншого, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Аналогічні положення закріплені в Закону України "Про господарські товариства".
Крім того, відповідно до ст.65 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.
Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.
Таким чином, саме товариство, а не його учасники, є власником майна.
Згідно положень Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При цьому, за правилами діючого законодавства України, учасники товариства не наділені повноваженнями розпоряджатися майном товариства та не є його власниками.
Таким чином, враховуючи, що власником об'єкта нерухомості, по якому здійснювалися оскаржувані дії по реєстрації права власності, є ТОВ "Західний соко-оцтовий завод", а не позивач, суд дійшов висновку про відсутність, з боку відповідача, порушень прав позивача.
Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/42404841).
Київським апеляційним адміністративним судом також зазначено, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо підписання мирової угоди та актів передачі майна неповноважною особою ТОВ "Західний соко-оцтовий завод", оскільки правомірність мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 грудня 2013 року, не є предметом даного апеляційного розгляду.
Із вказаного не вбачається висновок апеляційного адміністративного суду про відсутність факту перевірки господарським судом повноважень мирової угоди.
На підставі викладеного вище, судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставними та необґрунтованими твердження заявника Самойленка Ю.В. про те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва по справі №826/14650/14 від 07.11.2014 встановлено нововиявленний факт - відсутність факту перевірки господарським судом повноважень сторін мирової угоди - правочину про відчуження майна.
Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, підстав для скасування ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 по справі №918/489/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний соко-оцтовий завод" за нововиявленими обставинами немає, тому у задоволенні заяви Самойленка Ю.В. про перегляд зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами було правомірно відмовлено в її задоволенні господарським судом Рівненської області.
Посилання апелянта на те, що суддя Церковна Н.Ф. не може брати участі в новому розгляді справи у зв'язку зі скасуванням ухвали від 11.02.2015 про повернення заяви Самойленка Ю.В. про перегляд зазначеної ухвали за нововиявленими обставинами без розгляду, прийнятої за її участю.
Однак, такі твердження апелянта є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Так, відповідно до п.2.3.43. Положення про автоматизовану систему документообігу суду судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматизованому розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.
Враховуючи, що при винесенні ухвали про поверення без розгляду заяви Самойленка Ю.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Рівненської області від 17.12.2013 №918/489/13 в частині затвердження мирової угоди від 25.11.2013 господарським судом першої інстанції не здійснювався її розгляд по суті, то скасування такої ухвали не може вважатись підставою для застосування автоматизованому розподілу та розгляду заяви в новому складі суду.
Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й виніс ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 25.05.2015 у справі №918/489/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Самойленка Юрія Володимировича - залишити без задоволення.
2. Справу №918/489/13 повернути до господарського суду Рівненської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Савченко Г.І.