04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" червня 2015 р. Справа№ 910/3540/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Новікова М.М.
Зубець Л.П.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Козачук М.П., дов. № д-63/14 дов. Від 09.09.2014р.
від відповідача: Клюсова Т.М., дов. № 1 від 05.01.2015р.
Кропко А.М., дов. № 6 від 05.01.2015р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 02.04.2015 р.
у справі № 910/3540/15-г (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Київгаз"
до Київського міського територіального відділення
Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Публічне акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.12.2014 р. № 120/01-р/к у справі 101-01/08.14.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» справі № 910/3540/15-г було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Іоннікова І.А. та призначено розгляд справи на 18.06.2015р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. у справі № 910/3540/15-г виправлено описку, а саме в даті розгляду справи.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді: Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. у справі № 910/3540/15-г апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просили у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
04.12.2014 р. Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було прийнято рішення № 120/01-р/к у справі № 101-01/08.14, яким визнано, що Публічне акціонерне товариство «Київгаз» за результатами діяльності протягом ІІ півріччя 2013 - І кварталу 2014 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва в межах розташування газових мереж, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.
Пунктом 2 рішення, визнано дії Публічного акціонерного товариства «Київгаз», що полягають у встановленні необґрунтовано завищеної вартості послуг з технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів у разі скорочення терміну виконання робіт на 50 % та 80 % шляхом застосування коефіцієнтів 1,5 та 2,0 до затвердженої вартості робіт 1 924, 33 грн. і 548, 5 грн., є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднання об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користування, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За вказане вище порушення відповідачем накладено штраф на позивача у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства та інших питань, віднесених до повноважень Комітету, утворюються постійнодіючі та тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в складі не менше трьох осіб.
Згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- накладення штрафу;
- блокування цінних паперів;
- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно зі статтею 19 цього Закону;
- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
- закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Рішенням Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 120/01-р/к від 04.12.2014 р. у справі № 101-01/08.14 було встановлено, що становище ПАТ «Київгаз» на ринку надання послуги з видачі технічних умов газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва в межах розташованих газових мереж, визначалось відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002 № 317/6605 з урахуванням особливостей, визначених п. 2.2 цієї Методики.
Згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, було встановлено, що оскільки ПАТ "Київгаз" у період ІІ півріччя 2013 - І квартал 2014 років було єдиною організацією, яка надавала послуги з видачі технічних умов при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва, то у споживачів послуг з видачі технічних умов на проектування газопостачання їх об'єктів при нестандартному приєднанні до газових мереж відсутня альтернатива в їх отриманні.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ПАТ "Київгаз" за результатами діяльності протягом ІІ півріччя 2013 - І квартал 2014 років займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва в межах розташування газових мереж, з часткою 100 %, оскільки на цьому ринку у нього не має жодного конкурента.
Згідно п. 15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 № 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
Отже, суд погоджується з висновком відповідача про те, що відповідності із затвердженою методикою визначено монопольне становище позивача на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі у володінні, користуванні, оперативному управлінні позивача, розташованих на території м. Києва.
Водночас, за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.
Обгрнутовуючи свої вимоги, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що він зазнає значної конкуренції на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі у володінні, користуванні, оперативному управлінні позивача, розташованих на території м. Києва.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» встановлено, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Технічні умови надаються протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та протягом 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником (користувачем) магістральних інженерних мереж.
Як вбачається з матеріалів справи. рішенням правління ПАТ "Київгаз" від 19.09.2011 р. № 9 ухвалено та головою правління ПАТ "Київгаз" затверджено вартість виконання робіт з видачі технічних умов у м. Києві на газифікацію промислових та комунально-побутових об'єктів; багатоквартирних, індивідуальних житлових будинків, квартир, які будуються або реконструюються; садових будинків у розмірі 1 924, 22 грн. (з ПДВ) та на газифікацію існуючих індивідуальних житлових будинків та квартир, які не реконструюються у розмірі 548, 50 грн. (з ПДВ) (додаток 2).
У зазначеному рішенні правління ПАТ "Київгаз" передбачено, що у разі скорочення терміну виконання робіт з видачі технічних умов на прохання замовника застосовується коефіцієнт до вартості робіт при скороченні на 50% - 1,5 та при скороченні на 80% - 2,0.
Тобто, при передбаченому Порядком доступу до єдиної газотранспортної системи України, затвердженого постановою НКРЕ від 19.04.2012 р. № 420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.05.2012 р. за № 721/21034, строку надання замовнику технічних умов на зовнішнє та внутрішнє газопостачання об'єкта замовника протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви, технічні умови на газифікацію у разі скорочення терміну виконання робіт повинні бути видані замовнику відповідно протягом семи днів (на 50%) та трьох днів (на 80%).
Так, наприклад, згідно із заявою гр. Міхієнко Г.О. про видачу технічних умов (без прохання про скорочення терміну виконання робіт) (реєстрація Товариством від 11.11.2013 № 40331) зареєстровано технічні умови на проектування газопостачання від 15.11.2013 № 40331, акт виконання робіт (надання послуг) з термінового виготовлення технічних умов (БТУ) 3 дні від 31.12.2013 № 40331 на суму 1 097,00 грн. із зазначенням на зворотному боці акта дати отримання 15.11.2013 гр. Братиця O.A. Тобто, технічні умови видані на п'ятий робочий день з дня подачі заяви.
Згідно із заявою Приватного акціонерного товариства "Нест-Ханнер" про видачу технічних умов (без прохання про скорочення терміну виконання робіт) від 30.07.2013 № 30/07-1 (реєстрація Товариством від 31.07.2013 № 25871) зареєстровано технічні умови на проектування газопостачання від 05.08.2013 № 25871, акт виконання робіт (надання послуг) з термінового виготовлення технічних умов (БТУ) 3 дні від 30.08.2013 № 25871 на суму 3 848,44 грн. із зазначенням на зворотному боці акта дати отримання 06.08.2013 гр. Ляховенко О.В. Тобто, технічні умови видані на п'ятий робочий день з дня подачі заяви.
Отже, позивач, виконуючи роботи з видачі технічних умов на газифікацію об'єктів споживачів у строк від 5 до 14 робочих днів з дня подачі заяви, отримував необґрунтовано завищену плату споживачами виконання цих робіт, які виконувалися в межах передбаченого законодавством строку.
Позивачем роботи з видачі технічних умов на газифікацію об'єктів споживачів виконувалися у ті ж строки і за звичайних умов оплати (без застосування коефіцієнтів 1,5 та 2,0 до затвердженої вартості робіт).
Наприклад, згідно із заявою гр. Островської В.Г. про видачу технічних умов (реєстрація Товариством від 15.07.2013 № 23941) зареєстровано технічні умови на проектування газопостачання від 16.07.2013 № 23941, акт виконання робіт (надання послуг) з виготовлення технічних умов БТУ від 31.07.2013 № 23941 на суму 1 924, 22 грн. із зазначенням на зворотному боці акта дати отримання 17.07.2013 гр. Яремич А.Я. Тобто, технічні умови видані на третій робочий день з дня подачі заяви.
Відповідно до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Європа" про видачу технічних умов (реєстрація Товариством від 17.07.2013 № 24357) зареєстровано технічні умови на проектування газопостачання від 18.07.2013 № 24357, акт виконання робіт (надання послуг) з виготовлення технічних умов БТУ від 31.07.2013 № 24357 на суму 1 924, 22 грн. із зазначенням на зворотному боці акта дати отримання 19.07.2013 гр. Сєровим М.О. Тобто, технічні умови видані на третій робочий день з дня подачі заяви.
Пунктом 3.8.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2010 р. № 12(зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 15.01.2010 р. за № 29/1732) передбачено, що ліцензіат має право отримувати додатковий прибуток шляхом виконання додаткових робіт, що пов'язані з провадженням господарської діяльності з розподілу газу, але не враховані в тарифі.
Плата за виконання додаткових робіт установлюється ліцензіатом таким чином, щоб забезпечити відшкодування його виправданих витрат та отримання обґрунтованого прибутку при здійсненні цих робіт.
За таких обставин, встановлення ПАТ "Київгаз" завищеної вартості робіт з видачі технічних умов на газифікацію об'єктів споживачів у разі скорочення терміну виконання робіт на 50 % та 80 % із застосування коефіцієнтів 1,5 та 2,0 до затвердженої вартості робіт 1 924, 33 грн. і 548, 5 грн. є економічно необґрунтованим, шляхом механічного завищення вартості зазначених робіт при тих же затверджених місцевих нормах часу на виконання робіт, що суперечить положенням пункту 3.8.1 Ліцензійних умов, оскільки у даному випадку розмір оплати отриманих споживачами послуг не відповідає фактичним витратам позивача.
При цьому, застосування позивачем коефіцієнтів до вартості робіт при скороченні на 50% - 1,5 та при скороченні на 80% - 2,0 терміну виконання робіт з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів при розрахунках зі споживачами за надані роботи не відповідає фактичним витратам часу на виконання послуг та у більшості випадків є безпідставним.
Відповідно до п. 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», закон не покладає на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів. Водночас за пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлення, зокрема, таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку, кваліфікується як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Отже, господарським судам у вирішенні спорів слід мати на увазі, що зазначені органи можуть здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції і у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірному рішенні обґрунтовано дійшов висновку, що дії Публічного акціонерного товариства «Київгаз», що полягаютьу встановленні необґрунтовано завищеної вартості послуг з технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів у разі скорочення терміну виконання робіт на 50 % та 80 % шляхом застосування коефіцієнтів 1, 5 та 2,0 до затвердженої вартості робіт 1 924, 33 грн. і 548, 5 грн., є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з видачі технічних умов на газопостачання об'єктів споживачів при нестандартному приєднанні об'єктів споживачів до газових мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) товариства, розташованих на території м. Києва, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимоги, оскільки відсутні підстави передбачені п. 2 статтею 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для визнання недійсним рішення № 120/01-р/к.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/3540/15-г - без змін.
2. Матеріали справи № 910/3540/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді М.М. Новіков
Л.П. Зубець