79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" липня 2015 р. Справа № 914/1188/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Данко Л.С.
розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Галичина» від 09.06.15р.,б/н
на рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2015р.
у справі № 914/1188/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс», с. Воля Бартатівська Городоцького району Львівської області
до відповідача приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів Львівської області
про стягнення заборгованості в сумі 437849грн. 92коп.
за участю представників сторін:
- від позивача - Соколовський Б.М., Байда О.Б.;
- від відповідача - не з'явилися.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст. 20,22 ГПК України, представникам позивача, що прибули в судове засідання роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2015р. (суддя Іванчук С.В.) у справі № 914/1188/15 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс» (надалі ТзОВ «Аверс») задоволено частково. З приватного акціонерного товариства «Галичина» (надалі ПрАТ «Галичина») на користь позивача стягнуто 255292,99 грн. основного боргу, 21730,98 грн. пені, 24332,94 грн. інфляційних втрат, 2204,10 грн. 3% річних та судовий збір.
Приймаючи вказане рішення місцевий, господарський суд виходив з того, що ТзОВ «Аверс» на виконання умов договору № 1 від 04.01.2011р. надав ПрАТ «Галичина» послуги, які останній прийняв, на суму 447930,94 грн. (з ПДВ), що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та актами надання послуг. Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 270306,71 грн. Однак, в ході судового розгляду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума основного боргу відповідача складає 255292,99 грн. За неналежне виконання умов договору позивач нарахував відповідачу, у відповідності до п. 6.1. договору, 21370,98 грн. пені, та, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, 24332,94 грн. інфляційних втрат і 2336,08грн. 3% річних за період з 12.09.2014р. по 20.03.2015р. З врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що спростовують наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про підставність заявленого позову.
Не погодившись із прийнятим рішення місцевого господарського суду, ПрАТ «Галичина» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат позивачем було застосовано неправильну методику розрахунку інфляційних втрат та не вказано за які саме місяці розраховано інфляційні втрати.
Скориставшись свої правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, ТзОВ «Аверс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що відповідач, в підтвердження наведених в апеляційній скарзі доводів, не подав жодного контррозрахунку інфляційних втрат, а відтак вважає такі покликання апелянта голослівними та безпідставними.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне.
04.01.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Аверс» (СТО) та приватним акціонерним товариством «Галичина» (клієнт) укладено договір №1 на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт (далі договір №1), відповідно до умов якого СТО виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів клієнта, постачання запасних частин і матеріалів, а клієнт бере на себе зобов'язання перед СТО повністю та у строк, обумовлений п.4.2. договору, оплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані клієнту запасні частини (п. 1.1. договору № 1).
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7 договору №1 підпис уповноваженої особи клієнта чи його представника на рахунку-накладній або його факсимільній копії свідчить про узгодження сторонами вартості та загальної ціни робіт, запасних частин та матеріалів. Узгоджений рахунок є підставою для виконання СТО робіт та встановлення запасних частин, що у ньому зазначені у повному обсязі та зобов'язанням для клієнта сплатити повну вартість замовлених робіт, запасних частин та матеріалів. Передача виконаних робіт проводиться на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт (далі - акт прийому-передачі), що підписується уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі підтверджує виконання СТО замовлених робіт, надання послуг та/або передачу замовлених запасних частин та матеріалів клієнту відповідної якості, в узгоджений термін та на узгоджених умовах, а також відсутність у клієнта претензій і зауважень до СТО як з приводу загальних умов цього договору так і виконання зазначеного замовлення та стану транспортного засобу, на якому проводилися ремонтні роботи або надавалися послуги (п. 2.8. договору № 1).
Розділом 4 договору № 1 встановлено ціну договору та порядок розрахунків, відповідно до умов якого загальна ціна договору визначається сумарною вартістю робіт та запасних частин, зазначених у рахунках за весь термін дії даного договору. Ціни на ремонтні, роботи, технічне обслуговування та послуги, що надає СТО, а також на запасні частини та матеріали, що поставляються СТО є договірними і базуються на тарифах, затверджених внутрішніми локальними нормативними документами СТО. Ціна погоджена сторонами у рахунку є остаточною і зміні не підлягає. Оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних-робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт), на підставі рахунку на оплату (а.с. 22).
Пунктом 3.2.6 договору №1 встановлено, що клієнт зобов'язується вчасно та у повному обсязі (відповідно до умов даного договору) здійснити оплату виконаних робіт/наданих послуг, згідно виставлених СТО рахунків та підписаних сторонами актів приймання-передачі з відстрочкою платежів на 5-ть банківських днів.
Згідно з п.9.1 договору №1 (із внесеними змінами) договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р.
На виконання умов договору №1 ТзОВ «Аверс» надав послуги та товари, а відповідач прийняв їх на загальну суму 447930,94грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними та актами надання послуг: №799 від 12.09.2014р., №956 від 31.10.2014р.; №970 від 07.11.2014р., №681 від 18.11.2014р., №995 від 18.11.2014р., №1006 від 19.11.2014р., №1016 від 21.11.2014р., №1013 від 21.11.2014р., №1052 від 28.11.2014р., №1056 від 02.12.2014р., №1072 від 09.12.2014р., №1107 від 26.12.2014р., №2 від 13.01.2015р.,№15 від 14.01.2015р., №8 від 14.01.2015р., №7 від 14.01.2015р., №3 від 13.01.2015р., №14 від 15.01.2015р., №25 від 20.01.2015р., №34 від 23.01.2015р., №35 від 23.01.2015р., №36 від 23.01.2015р., №38 від 23.01.2015р., №44 від 27.01.2015р., №53 від 29.01.2015р., №59 від 30.01.2015р., №58 від 30.01.2015р., №61 від 30.01.2015р., №69 від 03.02.2015р., №68 від 03.02.2015р., №79 від 10.02.2015р., №88 від 12.02.2015р., №108 від 20.02.2015р., №113 від 20.02.2015р., №130 від 27.02.2015р., №146 від 05.03.2015р., №147 від 05.03.2015р., №159 від 13.03.2015р., №170 від 19.03.2015р., №171 від 19.03.2015р., №120 від 18.03.2015р., які підписані представниками обох сторін та скріплені відтисками їх печаток. На оплату наданих послуг та переданих товарів виставлено рахунки, посилання на які містяться у кожному акті та накладних.
ТзОВ «Аверс», в порядку ст. 530 ЦК України, звернулося до ПрАТ «Галичина» з претензію №8/15-1 від 12.03.2015р. про погашення заборгованості в сумі 411342,48грн., яка була отримана відповідачем 16.03.2015р., однак залишена останнім без відповіді.
На виконання умов договору № 1, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар на суму 177624,83грн., що підтверджується банківською довідкою №149-14331/15 від 08.05.2015р. та платіжними дорученнями: №855 від 23.03.2015р.; №44 від 24.03.2015р.; №107 від 25.03.2015р.; №2005 від 27.03.2015р.; №303 від 03.04.2015р.; №927 від 03.04.2015р.; №910 від 02.04.2015р.; №918 від 02.04.2015р.; №966 від 08.04.2015р.; №1006 від 08.04.2015р.; №1013 від 08.04.2015р.; №522 від 14.04.2015р. та №420 від 12.05.2015р., внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 270306,11грн., що також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 19.03.2015р.
В ході судового розгляду даного спору, 26.05.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 15013,12 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 255292,99 грн.
Зважаючи на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1, з врахуванням приписів ст. 625 ЦК України та п. 6.1. договору № 1, позивач нарахував ПрАТ «Галичина» 24332,94 грн. інфляційних втрат, 2336,08 грн. 3% річних та 21370,98 грн. пені, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Заслухавши пояснення представників позивача, що прибули в судове засідання, розглянувши апеляційну скаргу та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вказана норма Цивільного кодексу кореспондується із ст. 193 Господарського кодексу України відповідно до ч. 1 якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 5 ст.254 ЦК України встановлено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903ЦК України).
Зі змісту ст. 655 ЦК України вбачається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивач надав відповідачу послуги згідно актів надання послуг та видаткових накладних на загальну суму 447930,94грн. (з ПДВ) (а.с. 27-104). Вказані акти та видаткові накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.
ПрАТ «Галичина» отриманий товар оплатив частково на суму 177624,83грн., що підтверджується банківською довідкою №149-14331/15 від 08.05.2015р. та платіжними дорученнями (а.с. 163-179), що також підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 19.03.2015р.
В ході судового розгляду даного спору, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заборгованість відповідача перед позивачем становить 255292,99 грн. Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані належні докази оплати заборгованості в сумі 255292,99 грн., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність стягнення з відповідача вказаної суми основної заборгованості.
Відповідно до ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).
Пунктом 6.1 договору №1 передбачено, що у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п.4.2. цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі 2% від несплаченої вартості виконаних робіт за кожен день прострочення платежу, не більше подвійної облікової ставки НБУ. Згідно із вимогами п.6.1 договору №1 від 04.01.2011р. позивач по кожному акту наданих послуг та видатковій накладній за період з 12.09.2014р. по 20.03.2015р. нарахував відповідачу пеню в сумі 21370,98грн., яку правомірно стягнуто місцевим господарським судом.
В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу по кожному акту наданих послуг та видатковій накладній інфляційні втрати у розмірі 24332,94грн. та 3% річних в розмірі 2336,08грн. за період з 12.09.2014р. по 20.03.2015р.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку сум штрафних санкцій, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сума пені та інфляційних втрат є більшою за заявлену позивачем, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленій сумі, а з врахуванням порядку і строків оплати, визначених договором №1 та ст.692 ЦК України, стягнення 3% річних підлягають задоволенню в частині 2204,10грн.
Разом з тим, твердження скаржника про те, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати відхиляються судовою колегією оскільки, позивачем долучено до позовної заяви детальний розрахунок всіх штрафних санкцій з чітким покликанням на періоди заборгованості. Крім цього, судовою колегією здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, за результатами якої встановлено, що позивачем заявлено до стягнення значно меншу суму інфляційних втрат, яка стягнута судом першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2015р. у справі № 914/1188/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Галичина» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 08.07.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.