04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" липня 2015 р. Справа№ 910/4481/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - Ізюмська І.В.
від відповідача - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "СІ-ЕС-ТІ-Інвест" на рішення Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 (суддя Літвінова М.Є.)
за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"
до Приватного акціонерного товариства "СІ-ЕС-ТІ-Інвест"
про стягнення коштів, -
Позивач ДП "Український державний центр радіочастот" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "СІ-ЕС-ТІ-Інвест" про стягнення коштів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2015 позов був задоволений повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою суду від 29.05.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Представник позивача в судове засідання на вказану дату з'явився та надав усні пояснення стосовно предмету спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшла заява про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
29.01.2009 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "СІ-ЕС-ТІ Інвест" (замовник) укладено договір № 2028/157м-09 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується провести роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів замовника.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, вартість виконаних робіт за один календарний місяць складає 1 626,40 грн. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України. Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт підписаними обома сторонами.
Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника, згідно п. 3.3.
Згідно із п. 3.4 договору, кошти перераховуються протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.
Цей договір укладений на період в один рік.(п.п. 6.1 договору).
На виконання умов договору за період з липня 2014 по січень 2015 позивач надав відповідачу послуги, пов'язані з радіочастотним моніторінгом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіолектронних засобів на суму 25166,40 грн.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідач зі свого боку належним чином умови договору не виконав, кошти за надані послуги не сплатив.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтував свої заперечення тим, що в актах виконаних робіт та рахунках на оплату зазначено дату договору 30.04.2009, а той час як договір був укладений 29.01.2009, а отже вказані суми боргу не стосуються наданого до матеріалів справи договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначалося вище, позивачем на виконання умов договору № 2028/157м-09 від 29.01.2009 відповідачу були надані послуги з проведенням робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Факт надання таких послуг позивачем та отримання їх відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконання робіт: № 14-12173 від 31.07.2014, № 14-13577 від 29.08.2014, № 14-15144 від 30.09.2014, № 14-16062 від 31.10.2014, № 14-17406 від 28.11.2014, № 14-18901 від 31.12.2014.
Вказані акти підписані вповноваженими представниками сторін, скріплені печатками товариств, та затверджені керівниками товариств.
Дані акти також містять вартість виконаних робіт, яка не оспорювалась відповідачем ані в суді першої ані в суді апеляційної інстанції.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки, що виставлялися позивачем відповідачу для оплати виконаних робіт за договором № 2028/157-09.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене судом першої інстанції рішення, мотивує це тим, що в актах виконаних робіт та рахунках на оплату зазначено дату договору 30.04.2009, а в той час як договір був укладений 29.01.2009, а отже вказані суми боргу не стосуються наданого до матеріалів справи договору.
Колегія суддів не приймає дане до уваги, оскільки воно спростовується наступним.
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт та рахунки на оплату містять посилання на договір №2028/157м-09 від 30.04.2009, в той час як позивач заявив до стягнення заборгованість за договором № 2028/157м-09 від 29.01.2009.
Дослідивши зазначене, суд встановив, що дійсно акти та рахунки містять посилання на договір №2028/157м-09 від 30.04.2009, а заявлена до стягнення заборгованість виникла за договором №2028/157м-09 від 29.01.2009, однак відповідач суду не довів належними та допустимими доказами укладення між сторонами договору №2028/157м-09 від 30.04.2009 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, таким чином, суд дійшов висновку, що вказані акти та рахунки стосуються саме спірного договору, по якому заявлені позовні вимоги.
Крім того, як зазначає в своїх поясненнях представник позивача, дата в актах виконаних робіт та рахунках зазначена 30.04.2009, оскільки проект договору відповідачу був направлений позивачем 02.02.2009, що підтверджується листом № 06-15/09 від 02.02.2009, який містить пропозицію укладання такого виду договору.
Згідно із журналу реєстрації договорів позивача, примірник договору на їх адресу був повернутий 29.04.2009 без жодних зауважень чи протоколу розбіжностей, тому позивач в актах та рахунках зазначав дату договору 30.04.2009.
За твердженням позивача роботи за РЧМ в період січня лютого 2009 не проводилися, даний факт відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.
Зауважень щодо якості, повноти виконаних робіт позивачем відповідач суду, в якості спростовування позовних вимог не надав.
Наявні в матеріалах справи підписані акти виконаних робіт також будь-яких зауважень чи заперечень з боку відповідача не містять.
Таким чином, надані до матеріалів справи акти суд першої інстанції правомірно прийняв як належні докази, на підтвердження виконання позивачем умов договору №2028/157м-09 від 29.01.2009.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідач доказів належної оплати вартості виконаних робіт суду не надав, у зв'язку з чим суд вірно дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 25166,40 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивачем, крім основної суми боргу, заявлена вимога щодо стягнення з відповідача пеню - 1 901,62 грн., та 3% проценти - 206,26 грн.
У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Відповідно до п. 4.3 Договору, за порушення грошових зобовязань замовник сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, колегія суддів знаходить його арифметично вірним та обґрунтованим, а отже вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1901,62 грн., та 3% проценти в сумі 206,26 грн. правомірно були задоволені до стягнення судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", а тому апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "СІ-ЕС-ТІ-Інвест" не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "СІ-ЕС-ТІ-Інвест" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СІ-ЕС-ТІ-Інвест" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/4481/15-г- без змін.
Матеріали справи № 910/4481/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов