04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" червня 2015 р. Справа№ 910/11535/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Шевченка Е.О.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від позивача -Жигадло І.Б.,
від відповідача -Войтенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» №44/22-1049 від 22.05.2015
на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015
у справі №910/11535/13
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
про стягнення 621348грн.73коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 (головуючий суддя Стасюк С.В., судді: Босий В.П., Нечай О.В.) задоволено позов ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з ДП «Укрінтеренерго» 33711грн.86коп. пені, 195685грн.79коп. 3% річних, 94951грн.08коп. інфляційних втрат, в зв'язку з простроченням оплати вартості послуг з постачання природного газу поставленого позивачем згідно договору №06/10-2257 БО-15 від 20.12.2010, та 12427грн. судового збору. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач своєчасно не оплачував отриманий від позивача газ.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його змінити, відмовивши повністю в стягненні з відповідача пені та зменшивши розмір нарахованих інфляційних втрат, 3 % річних на 50%. Апелянт стверджує, що відповідно п. 9.3. договору пеня нараховується за шість місяців, що передують зверненню з позовом, тоді як позивачем нараховано пеню за період з 11.02.2011 року по 11.10.2011 року, що суперечить п. 9.3. договору. Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в зменшені суми стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
20.12.2010 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (покупець) було укладено договір №06/10-2257 БО-15 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.
Постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 року по 31.12.2011року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2 230,00 тис. куб.м., в тому числі по місяцях (пункт 1.2. Договору).
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 %;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20 %, а всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 2 957,93 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 5496816,20 грн., крім того, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 6 596 179,44 грн. (пункт 3.2. Договору).
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Крім того, до вказаного договору сторонами укладено наступні додаткові угоди: №1 від 28.01.2011 року, № 2 від 04.04.2011 року, № 5 від 03.10.2011року, якими додатково погоджували ціну газу, тарифи транспортування, строки дії договору та інше.
На виконання умов Договору, позивач, за період з січня 2011 року по березень 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4 507 156,40 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу за вказаний період, а саме:
- № 32ІВ від 31.01.2011 року на суму 1 552 120,22 грн.;
- № 31ІВ від 28.02.2011 року на суму 1 635 421,68 грн.;
- № 31ІВ від 31.03.2011 року на суму 1 319 614,50 грн.
Остаточний розрахунок за придбаний природний газ проведений відповідачем 18.10.2012 року.
Проте, в порушення умов Договору відповідач невчасно здійснював розрахунки за Договором, що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями, у зв'язку з чим у останнього тривалий час існувала заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій, а саме: 330711,86 грн. пені, 94 951,08 грн. інфляційних втрат, 195685,79 грн. три проценти річних.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Так, з наданих позивачем доказів та пояснень сторін вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо поставки газу від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за переданий природний газ здійснював з порушенням строків, зазначених у Договорі, а остаточний розрахунок за придбаний товар проведений відповідачем 18.10.2012 року.
Вищевказані обставини підтверджуються, платіжними дорученнями та актами передачі - приймання природного газу від 31.01.2011 року на суму 1552120,22 грн.; від 28.02.2011 року на суму 1 635 421,68 грн., від 31.03.2011року на суму 1 319 614,50 грн., які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог.
Щодо заперечень відповідача в частині нарахування позивачем пені за період з 11.02.2011 року по 11.10.2011 року, а не за шість місяців, що передують зверненню з даним позовом, як це передбачено пунктом 9.3 Договору, місцевим господарським судом вірно зазначено наступне.
Так, положеннями пункту 9.3 Договору, сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, проте вказане не відповідає вимогам частини другої статті 260, статті 261 Цивільного кодексу України та частині шостій статті 232 Господарського кодексу України.
При цьому, судом встановлено, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення з відповідача, здійснений позивачем за загальний період з 11.02.2011року по 11.10.2011 року, з врахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем та в межах періоду, що встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 330711,86грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вірним є й висновок суду про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 195685,79грн., нарахованих за період з 11.02.2011 року по 18.10.2012 року та 94951,08 грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2011 року по листопад 2012 року, з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем за вказаний період.
При цьому судом враховано, що чинним законодавством не передбачено право суду на зменшення трьох процентів річних та інфляційних втрат, оскільки такі не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, тоді як частиною 3 статті 83 ГПК України надано господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, у суду відсутні підстави для зменшення нарахованих позивачем, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі №910/11535/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»- без задоволення.
2. Справу № 910/11535/13 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді Е.О. Шевченко
В.О. Зеленін