04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" липня 2015 р. Справа№ 911/3217/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Ткаченка Б.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі: Волуйко Т.В.
Представники сторін:
позивача:Сидоренко В.В., за довіреністю;
відповідача:Варданян А.А., за довіреністю;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015
у справі № 911/3217/14 (головуючий суддя Кошик А.Ю., судді Горбасенко П.В., Ярема В.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"
про стягнення 1 505 309,99 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі №911/3217/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі №911/3217/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі №911/3217/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Лобань О.І. суддів: Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р. колегією у зазначеному складі справу № 911/3217/14 прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 25.02.2015р.
25.02.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.04.2015.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Лобаня О.І. на лікарняному, призначено повторний авторозподіл справи № 911/3217/14.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі №911/3217/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зубець Л.П. суддів: Мартюк А.І., Новіков М.М.
Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 р., в зв'язку з перебуванням головуючого судді по справі Зубець Л.П. на лікарняному, призначено повторний авторозподіл справи № 911/3217/14.
Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" по справі №911/3217/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Зеленіна В.О. суддів: Шевченко Е.О., Синиця О.Ф.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 колегією суддів у зазначеному складі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 15.01.2015 у справі №911/3217/14 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.04.2015.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 № 911/3217/14 у справі № 911/3217/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Рудченко С.Г.
27.04.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.05.2015.
28.05.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.06.2015.
17.06.2015 представниками сторін відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 продовжено строк вирішення спору у справі 911/3217/14.
В судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2015.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Рудченко С.Г. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/11764/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження.
01.07.2015 представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.
01.07.2015 представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду Київської області 15.01.2015 у справі №911/3217/14 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (покупець) було укладено Договір № 192/14-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
В п. 3.1 договору сторони погодили, що продавець передає покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00), ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз".
Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Відповідно до п. 5.1. договору, ціна (граничний рівень ціни) на газ установлюється НКРЕ.
Згідно п.5.4. договору загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
За умовами п. 6.1. Договору визначено порядок оплати, передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1. Договору передбачено, що він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується актами приймання-передачі, що позивач передав у власність відповідачу протягом січня 2014 року - лютого 2014 року природний газ у обсязі 325,163 тис. м3 на загальну суму 1342413,35 грн.
Проте, відповідач отриманий газ не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Однак, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що не є відповідальним за невиконання своїх зобов'язань за договором через форс-мажорні обставини, які склались на території Автономної Республіки Крим, починаючи з 27.02.2014 р., а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що обставини непереборної сили засвідчені Сертифікатом уповноваженого органу і з таких обставин вбачається неможливість виконання господарського зобов'язання в спірний період, крім того, сторони в п.п. 8.1., 8.2. Договору передбачили про звільнення від відповідальності та визначили, що в разі настання обставин непереборної сили строк виконання зобов'язання відтерміновується до їх закінчення, за наслідками розгляду спору в сукупності всіх обставин, суд дійшов висновку, що строк оплати природного газу, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому Договору, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Пунктом 8.2 договору встановлено що, під форс-мажорними обставинами розуміються обставини, які виникли в наслідок непередбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру. Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач надав Сертифікат Торгово-промислової палати України № 2018 про форс мажорні-обставини (копія долучена до матеріалів справи), яким засвідчено, що події на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь є обставинами непереборної сили, які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення форс-мажорних обставин на момент видачі даного сертифікату встановити не можливо.
Згідно з ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Як визначено ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Пунктом 46 Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
В п. 47 Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття "надзвичайність" є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.
17.03.2014 р. Верховна Рада Республіки Крим прийняла Постанову "Про питання енергетичної безпеки Республіки Крим" № 1758-6/14, в якій зазначено: "Встановити, що власністю Республіки Крим є: рухоме та нерухоме майно Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", розташоване на території Республіки Крим, її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що увійшло і не увійшло до статутного капіталу Товариства у складі необоротних (в тому числі нематеріальних) і оборотних активів, у тому числі державне (України) майно, передане йому у користування та те, що перебуває на балансовому і позабалансовому обліку".
В результаті вищезазначених незаконних дій та з метою відновлення правовстановлюючих документів на майно, відновлення та/або повернення оригіналів проектно-виконавчої, технічної, фінансової, бухгалтерської документації та іншої документації, що залишилась на тимчасово окупованій території АР Крим, ДАТ "Чорноморнафтогаз" змінило своє місце реєстрації та зареєструвалось у місті Києві за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505.
27 квітня 2014 року набув чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території. Згідно з цим Законом, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над зазначеними територіями.
Відповідно до преамбули Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Згідно з статтями 1 та 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Згідно з п. 12.1 Перехідних положень Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27 березня 2014 року про підтримку територіальної цілісності України.
В окремих випадках, прямо визначених цим Законом, початком тимчасової окупації вважається дата набрання чинності Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
З огляду на викладене вище, при тій ситуації, яка склалась на території Автономної Республіки Крим, відповідач втратив можливість здійснювати свою господарську діяльність на вказаній території та дотримуватись законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Оскільки, строк оплати природного газу припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили, то він є таким, що не настав.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області 15.01.2015 у справі №911/3217/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області 15.01.2015 у справі №911/3217/14 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/3217/14 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Зеленін
Судді Б.О. Ткаченко
О.Ф. Синиця