04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" червня 2015 р. Справа№ 910/6734/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Жук Г.А.
при секретарі: Мельниченко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Єремов М.С. ( за довіреністю №14/20-159-14 від 03.07.2014 року)
від відповідача: Русскіна О.В. ( за довіреністю б/н від 22.05.2015 року)
розглянувши апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015р.
у справі № 910/6734/15-г (суддя: Ярмак О.М.)
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 494 529,49 грн.
У березні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання відповідача переказати кошти у розмірі 469 000,00грн. з поточного рахунку №26007002028834, відкритого у відповідача на рахунок № 26003020151430, відкритий у ПУАТ «Фідобанк» зазначивши у призначенні платежу «За сільськогосподарську техніку згідно дог. № 14-07СтВ/176 від 07.05.2014 року в т.ч. ПДВ 20% 78166,67 грн. Стягнути з відповідача пеню в розмірі 25 529,49 грн. також просив суд залучити до участі у справі Державну організацію «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі №910/6734/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату розгляду даного спору у ПАТ "Дельта Банк" запроваджено тимчасову адміністрацію, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги справі № 910/6734/15-г задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що обмеження, яке встановлено у п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на переказ коштів за платіжними дорученнями, наданими до початку запровадження тимчасової адміністрації.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та призначено справу до розгляду на 30.06.2015 року.
В судовому засіданні 30.06.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2014 р. між позивачем - Державне ПАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (клієнт за договором) та відповідачем - ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського рахунку № 01/2028834-22157/504 (договір) (а.с.21)
За умовами зазначеного договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривнях та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту в момент підписання цього договору.(п.1.1. договору). Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.( п. 1.2 договору) Платежі з рахунку виконуються банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу.( п. 2.1 договору). Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюються банком в день надходження документів. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня. (п. 2.3 договору)
Пунктами 3.3.1. та 3.4.4. договору передбачено, що банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України . Клієнт зобов'язався надавати банку платіжні документи за встановленою Національним банком України формою на паперових носіях або в електронному вигляді з дотриманням вимог, передбачених угодою банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг "WIN-клієнт", укладеного з банком про застосування платіжної системи "Клієнт-Банк".
26.09.2014 р. між позивачем (клієнт) та відповідачем (банк) було укладено угоду банківського обслуговування в системі Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" № 505, відповідно до якої банк надає клієнту доступ до Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт" та забезпечує її подальше обслуговування та функціонування.(а.с.27)
Електронні розрахункові документи, відправлені в банк за допомогою системи, розглядаються як такі, що мають однакову юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами (п. 2.4 Договору).
Як вбачається з матеріалів справ позивачем в електронній системі банківського обслуговування, були сформовані та надані відповідачу наступні електронні розрахункові документи - платіжні доручення: № 37 від 22.12.2014 р. на суму 369 000,00 грн., № 40 від 23.01.2015 р. на суму 468 500,00 грн., № 41 від 24.02.2015 р. на суму 469 000,00 грн.(а.с.33-36)
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківських виписок, залишок коштів на рахунку позивача станом на 22.12.2014 р. становив 9 316 318,32 грн.(а.с.78), станом на 22.01.2015 р. - 468 632,05 грн.(а.с.79), станом на 27.02.2015 р. - 469 475,26 грн.(а.с.80), тобто був достатнім для виконання платіжних доручень, наданих позивачем.
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що відповідач у строки, встановлені договором не виконав платіжних доручень, наданих позивачем, а тому останній просив зобов'язати відповідача переказати грошові кошти у сумі 469 000,00 грн., а також стягнути з останнього неустойку за несвоєчасне виконання розрахункових документів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р., тому позовні вимоги, не підлягають задоволенню в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Пунктом 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору, відповідачем не було здійснено перерахування коштів відповідно до наданих платіжних доручень № 37 від 22.12.2014 р., № 40 від 23.01.2015 р. у встановлений строк, а платіжне доручення № 41 від 24.02.2015 р. було повернене банком 10.03.2015 р. без виконання з посиланням на п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до п. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
За умовами п. 8.12 угоди банківського обслуговування в системі Системі Інтеренет-банкінг "WIN-клієнт", що банк несе відповідальність за несвоєчасне виконання електронних розрахункових документів шляхом сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми розрахункової операції за кожен день такого виконання електронних розрахункових документів.
На підставі того, що відповідач взяті на себе зобов'язання по виконанню електронних розрахункових документів своєчасно не виконав, позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства правомірно нараховано пеню у розмірі 25 529,49 грн.
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 р. було прийнято рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк". Пунктами 1, 2 вказаного рішення було вирішено розпочати з 03.03.2015 р. процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р.
Процедура, щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним щодо інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до п. 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Таким чином, враховуючи зазначену норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Визначення терміну "кредитор банку" міститься у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Частиною 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Таким чином, між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які мають майново-грошовий характер, а тому у цьому випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.
Враховуючи вищевикладені обставини, та на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 р. № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 03.03.2015 р. по 02.06.2015 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення грошових коштів за договором банківського рахунку та стягнення пені за неналежне виконання зобов'язань, не підлягають задоволенню в силу приписів п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Аналогічну правову позицію висловив Верховній Суд України в постанові від 10 червня 2015 року у справі №3-61г15, постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 3-25гс15, постанові від 25 березня 2015 року № 3-61гс 15.
Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі Державну організацію «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» в якості третьої особи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи і в суді першої інстанції під час винесення рішення і в апеляційній інстанції, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» представляв інтереси уповноважений представник Русскіна Олена Василівна за довіреностями від 05.03.2015 року та від 22.05.2015 року, які підписані уповноважено особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадировим В.В.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/6734/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/6734/15-г залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року у справі № 910/6734/15-г залишити без змін.
Матеріали справи № 910/6734/15-г повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
Г.А. Жук