04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" липня 2015 р. Справа№ 910/21045/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Коршун Н.М.
Дикунської С.Я.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Гуцул А.Д. (довіреність №10/00-58 від 16.06.2015 р.)
від відповідача 1 - не з'явився
від відповідача 2 - не з'явився
від відповідача 3 - не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2015 р.
у справі №910/21045/14 (головуючий суддя Головіна К.І., судді Літвінова М.Є., Мудрий С.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум»
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіма Профіт»
про стягнення суми
Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіма Профіт» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у розмірі 13684100,60 грн., з яких: 11976514,58 грн. прострочена заборгованость по поверненню кредитних коштів, 1707555,68 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 30,34 грн. сума пені за простроченими процентами.
В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої ПАТ «Банк Форум» просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору № 1-0026/11/24-КL від 01.12.2011 р. у сумі 11976514,58 грн. заборгованості за кредитом, 2389724,84 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1403507,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2015 р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 11976514,58 грн. заборгованості за кредитом, 2389724,84 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 1403507,78 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та 73080,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції була неправильно надана оцінка доказів та були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представники відповідачів в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явились про причини неявки суд не повідомили.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 08.06.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником подано заяву про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/3733/14, яка розглядається господарським судом Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів, вислухавши пояснення представника позивача, не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія» (позичальник) був укладений кредитний договір № 1-0026/11/24-КL, відповідно до умов якого банк, зобов'язувався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування в сумі 10600000,00 грн. Кінцевий термін, до настання якого здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється до 30.10.2012 р. (п.п. 1.1, 1.3, 1.4 договору).
Згідно п. 3.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у валюті кредиту, які нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною договором. При розрахунку процентів враховується день виникнення заборгованості за кредитом та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2 договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році.
Згідно п. 3.2 кредитного договору, за користування кредитом, позичальник сплачує проценти, виходячи з розміру процентної ставки - 17 % (сімнадцять) процентів річних.
За змістом п. 4.2 кредитного договору, сторони домовились, що з метою погашення своїх вимог за договором кредитор має право на договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника, відкритих у кредитора.
У подальшому до кредитного договору були внесені зміни шляхом укладення додаткових угод, відповідно до яких надання кредиту буде здійснюватися відповідно до умов договору в межах максимального ліміту кредитування в сумі 11976514,58 грн., кінцевий термін погашення якого є 15.03.2014 р. За користування даним кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі 25% річних, а у разі дотримання позичальником вимог п. 3.2.1 договору процентна ставка може бути зменшена до 23 % річних.
На виконання умов кредитного договору № 1-0026/11/24-КL від 01.12.2011 р. позивач надав ТОВ «Українська панчішна компанія» кредитні кошти у розмірі та у строки, передбачені кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером №503437 від 16.12.2011 р. та №414530 від 20.09.2013 р., випискою з банківського рахунку відповідача 1 та поясненнями представника позивача.
Проте, відповідач 1, належним чином не виконав покладені на нього зобов'язання, а саме в обумовлені строки (15.03.2014 р.), визначені кредитним договором, не здійснив сплату банку кредиту та процентів за його користування у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що 02.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (кредитор), Товаристом з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська панчішна компанія» (позичальник) був укладений договір поруки № 1-0036/11/24-р. (договір поруки).
Відповідно до умов договору поруки (з урахуванням внесених змін до нього додатковими угодами № 1 від 30.10.2012 р., № 2 від 18.09.2013 р.) поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором в частині: повернення кредиту в сумі 11976514,58 грн., з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15.03.2014 р.; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 25 % річних з можливим збільшенням їх розміру на 2 % річних без укладання відповідного договору про внесення змін до кредитного договору у випадках передбачених кредитним договором, зокрема, внаслідок порушення позичальником відповідних своїх обов'язків за кредитним договором; сплати комісій у розмірі, в строки (терміни) та в порядку, визначеному кредитним договором; сплати можливої неустойки визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором.
У випадку невиконання зобов'язань по кредитному договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.1 договору поруки).
02.12.2011 р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтіма Профіт» (поручитель) був укладений договір поруки № 1-0247/12/24-р.
Відповідно до договору поруки № 1-0247/12/24-р. (з урахуванням внесених змін до нього додатковими угодами № 1 від 30.10.2012 р., № 2 від 18.09.2013 р.) поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором в частині: повернення кредиту в сумі 11976514,58 грн., з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 15.03.2014 р.; сплати процентів за користування кредитом в розмірі 25 % річних з можливим збільшенням їх розміру на 2 % річних без укладання відповідного договору про внесення змін до кредитного договору у випадках передбачених кредитним договором, зокрема, внаслідок порушення позичальником відповідних своїх обов'язків за кредитним договором; сплати комісій у розмірі, в строки (терміни) та в порядку, визначеному кредитним договором; сплати можливої неустойки визначеної кредитним договором; відшкодування витрат кредитора, пов'язаних із стягненням заборгованості за кредитним договором.
У разі порушення боржником забезпечених порукою зобов'язань за кредитним договором поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а кредитор має право звернутись з вимогою про повне або часткове виконання зобов'язань за даним договором, як до боржника та поручителя разом, так і до кожного окремо (п. 1.1 договору поруки № 1-0247/12/24-р.).
Оскільки строк повернення кредиту минув, 10.04.2014 р. позивач звернувся до відповідача 1, а 23.04.2014 р. - до відповідача 2 та відповідача 3, як поручителів за кредитним договором, з вимогами вих. №№ 978/3.2, 1470/3.2 та № 1471/3.2 про повернення кредиту та процентів відповідно до умов кредитного договору. Вказані вимоги були направлені відповідачам, що підтверджується наданими суду доказами відправки. Проте, вказані вимоги були залишені відповідачами 1, 2, 3 без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачі у справі вказували, що банк грошові кошти з рахунків поручителів не списав, як це передбачено договорами поруки 1, 2, з приводу чого суд зазначає наступне. Дійсно, відповідно до п. 3.4.1 договорів поруки 1,2 у разі невиконання поручителем забезпеченого порукою зобов'язання протягом 3 робочих днів від дати отримання письмової вимоги кредитора банк може застосовувати договірне списання коштів з відповідних рахунків поручителя в рахунок повернення кредиту, сплати процентів, а також пені за кредитним договором, або стягнути відповідну заборгованість з поручителів та боржника, як солідарних боржників в примусовому порядку.
Разом з тим, 14.03.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 14 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у позивача. Тимчасову адміністрацію в банку було запроваджено строком на 3 місяці з 14.03.2014 р. по 13.06.2014 р.
Крім того, постановою Правління Національного банку України від 13.06.2014 р. № 355 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації відповідача, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 про початок здійснення процедури ліквідації відповідача та призначено уповноважену особу фонду на ліквідацію.
Відтак, станом на час звернення банку до відповідачів 1 - 3 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у позивача була запроваджена тимчасова адміністрація, а на момент звернення до суду першої інстанції - було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
Таким чином, з моменту запровадження у ПАТ «Банк Форум» тимчасової адміністрації уповноваженою особою банку було припинено здійснення будь-яких операцій, в тому числі перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, що зробило неможливим списання коштів з розрахункових рахунків відповідачів 2, 3.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано доказів, що уповноважена особа Фонду продовжила здійснення банком операцій за кредитним договором та договорами поруки.
Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Таким чином, під час тимчасової адміністрації та ліквідації банку списання грошових коштів не здійснюється.
Щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом, про що вказували відповідачі 2, 3, колегія суддів зазначає, що останні суб'єктивно трактують пункт 7.3 кредитного договору (у новій редакції від 18.09.2013 р.), оскільки вказаним пунктом процентна ставка не збільшена, а цим пунктом встановлена відповідальність за порушення позичальником певних умов договору у вигляді 19 % річних до суми непогашеного кредиту.
Вказані умови сторони погодили та підписали, а тому вони не є односторонньою зміною відсотків.
Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми кредиту та процентів за користування кредитом, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає заборгованість: 11976514,58 грн. - за кредитом; 2389724,84 грн. - по процентах за користування кредитом за період з 26.02.2014 р. по 01.12.2014 р.
Оскільки доказів повернення кредиту та відсотків за ним відповідачами 1, 2, 3 не надано, заявлена заборгованість підлягає стягненню з відповідачів у судовому порядку.
Зважаючи на вищенаведені норми закону та встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за його користування є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленному розмірі.
Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути також пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у сумі 1403507,78 грн. за період з 03.03.2014 р. по 01.12.2014 р.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 кредитного договору, за несвоєчасне повне чи часткове виконання зобовязань по певерненню кредиту та чи несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ станом на день порушення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 1.1 вищенаведених договорів поруки поручитель поручається перед кредитором за сплату можливої неустойки визначеної кредитним договором.
З огляду на викладене, нарахування пені є правом банку, передбаченим договором, для подальшого виконання боржника та поручителів своїх обов'язків за кредитним договором та договором поруки.
Крім того, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони для уповноваженої особи банку нараховувати боржникам штрафні санкції у вигляді пені під час впровадження у банку тимчасової адміністрації або ліквідаційної процедури, оскільки саме невиконання боржниками своїх зобов'язань перед банком призвело банк до неплатоспроможності.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновокм суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів пені у розмірі 1403507,78 грн. за період з 03.03.2014 р. по 01.12.2014 р. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленному розмірі.
Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, зокрема, поручителів за договорами поруки, то враховуючи вимоги ст.ст. 553, 554 ЦК України при укладенні договору поруки законодавець визначає обов'язки для поручителя щодо відповідальності за основним зобов'язанням.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі, й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.
Відтак, враховуючи вищевказане, при укладенні декількох договорів поруки, кожний із поручителів перед кредитором несе солідарний обов'язок за боржника.
Якщо один з поручителів виконає свій обов'язок перед кредитором основного боржника, то в силу положень п. 3 ст. 512, ч.ч. 2, 3 ст. 556 ЦК України до нього перейдуть усі права цього кредитора як до боржника, так і інших поручителів. У такому разі останні будуть нести перед поручителем-виконавцем солідарну відповідальність в силу закону.
При цьому, оскільки згідно з положеннями ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, то у випадку погашення будь-яким з поручителів частини заборгованості (або усієї) замість боржника (за умови одночасного пред'явлення до них позову), вважається, що ця частина заборгованості (або вся заборгвоаність) погашена перед кредитором в цілому, тобто і боржником, і всіма поручителями, а не лише одним поручителем, що фактично її сплатив.
Так, у даній справі має місце два поручителя - ТОВ «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль» та ТОВ «Альтіма Профіт», які обидва за обома договорами поруки зобов'язались нести солідарну з позичальником відповідальність у повному обсязі за його зобов'язаннями за кредитним договором, а, оскільки обсяги їх відповідальності однакові та відповідальність солідарна з позичальником, то вони й повинні відповідати з боржником солідарно і перед кредитором, тобто перед банком. Іншого договорами поруки не встановлено.
При цьому, ст. 554 ЦК України не заборонено укладення кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання.
Отже, зважаючи на ту обставину, що позовні вимоги зв'язані між собою підставою виникнення, а саме - кредитним договором № 1-0026/11/24-КL від 01.12.2011 р., та договори поруки є однорідними договорами, то й поручителі - ТОВ «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль» та ТОВ «Альтіма Профіт» несуть солідарну відповідальність.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем 2, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції була неправильно надана оцінка доказів та були порушені норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім українсько-італійське спільне підприємство «Екотекстиль» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2015 р. у справі №910/21045/14 залишити без змін.
Справу №910/21045/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Н.М. Коршун
С.Я. Дикунська