04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" липня 2015 р. Справа№ 910/4201/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Мальченко А.О.
Від позивача - Пінчук М.М. ( довір. №30/28 від 17.03.15);
Від відповідача - Андрієвська О.В.( довір.№683 від 30.06.15);
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2015р.
у справі №910/4201/15-г (суддя Пригунова А.Б.)
За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-28»
до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
про розірвання договору
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.05.2015р. у справі №910/4201/15-г. Розірвано договір на послуги водопостачання та водовідведення №7851/4-13 від 31.03.2000 р., укладений між Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-28» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал». Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-28» судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що в матеріалах справи відсутні докази права позивач у встановленому законодавством порядку здійснювати діяльність з постачання питної води, приймати каналізаційних стоків та має необхідні дозвільні документи на провадження такої діяльності та, відповідно, може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що договором не передбачена така підстава для розірвання договору як розірвання у зв'язку з внесенням змін в певні норми законодавства. Господарським судом, як зазначає скаржник, не враховано того, що відсутні істотні обставини для розірвання договору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
31.03.2000р. між Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-28» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №7851/4-13, за умовами якого відповідач зобов'язується забезпечити позивачу постачання питної води та прийняти від позивача каналізаційні стоки, а позивач сплатити за вищевказані послуги на умовах визначених цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. цей договір є безстроковим, діє весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць.
10.07.2014 р. позивач направив на юридичну адресу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» повідомлення про розірвання договору №7851/4-13, у зв'язку із прийняттям змін у чинному законодавстві.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, зміна та припинення правовідношення.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Нормами частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 23.05.2011 Верховного Суду України по справі № 3-47гс11.
Позивач зазначає, що у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 р. №1198-VII були внесені зміни до деяких законів України, а зокрема до ст.ст. 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та доповнено їх новими частинами. Так, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення, тоді як позивач не є суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Таким чином, у зв'язку з істотною зміною обставин та неможливістю подальшого надання таких послуг позивач просить розірвати договір №7851/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення з 01.03.2015 на підставі статей 651, 652 Цивільного кодексу України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 р. №1198-VII були внесені зміни до деяких законів України, а зокрема до ст.ст. 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та доповнено їх новими частинами.
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Також, було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Як вбачаться з наявних в матеріалах справи документів, Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-28» не є кінцевим споживачем послуг, які надаються Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» за договором на послуги водопостачання та водовідведення №7851/4-13 від 31.03.2000 р.
Зокрема, у статуті Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-28» визначено, що водопостачання та водовідведення за договором №7851/4-13 від 31.03.2000 р. здійснюється до житлових будинків №42 та №43, що розташовані у жилому масиві Вигуровщина-Троещина у 2 мікрорайоні.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою регулюються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.
Відповідно до наведених норм, до нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері питної води та питного водопостачання та підлягають застосуванню до спірних правовідносин належать, зокрема, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач має право у встановленому законодавством порядку здійснювати діяльність з постачання питної води, прийняття каналізаційних стоків має необхідні дозвільні документи на провадження такої діяльності та, відповідно, може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Отже, встановленим є факт наявності істотної зміни обставин у зв'язку з тим, що при укладенні договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки сторони не могли передбачити відповідні законодавчі зміни та можливість бути виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення лише за умови наявності статусу суб'єкта господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки позивач позбавлений можливості надавати послуги з водопостачання та водовідведення за відсутності відповідної ліцензії, отримання якої є правом, а не обов'язком позивача. З урахуванням того, що метою укладення договору було не безпосереднє споживання позивачем питної води та прийняття саме від відповідача каналізаційних стоків, а надання ним певних послуг, як виконавцем, кінцевим споживачам, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при його укладенні. Крім того, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
З огляду на наведене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку позивачем належним чином доведено існування істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення №7851/4-13 від 31.03.2000 р. на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 Цивільного кодексу України.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що договором не передбачена така підстава для розірвання договору як розірвання у зв'язку з внесенням змін в певні норми законодавства та про те, що відсутні істотні обставини для розірвання договору, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2015р. підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.05.2015р. у справі №910/4201/15 -г залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4201/15 -г .
Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2015р.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді О.М. Баранець
А.О. Мальченко