04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" червня 2015 р. справа№ 910/6335/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.
за участю представників: позивача - Ландіхов О.В.
відповідача - Лисич Ю.В.
розглянувши апеляційну скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця»
на рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р.
у справі № 910/6335/15-г (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом Приватного підприємства «Дельта Медікел»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця»
про стягнення 93 815,00 грн
У березні 2015 року Приватне підприємство «Дельта Медікел» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» про стягнення з відповідача 109 815,00 грн, з яких 106 149,29 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 351/09/14 від 29.09.2014 р., 3 290,56 грн інфляційних втрат та 375,15 грн 3% річних.
В процесі розгляду справи позивач звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 93 815,00 грн, з яких: 90 149,29 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 351/09/14 від 29.09.2014 р., 3 290,56 грн інфляційних втрат та 375,15 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. у справі № 910/6335/15-г позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що ПП «Дельта Медікел» без наявних на те домовленостей та без здійснення 100% передоплати з боку покупця з власної ініціативи здійснило поставку товару за укладеним договором купівлі-продажу на користь ТОВ «МК «Столиця», а тому спірні правовідносини не можуть бути врегульовані п. 3.3 договору купівлі-продажу, а врегульовані ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/6335/15-г, а розгляд справи призначено на 16.06.2015 р.
У судовому засіданні 16.06.2015 р. було оголошено перерву до 30.06.2015 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
29.09.2014 р. між Приватним підприємством «Дельта Медікел» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 351/09/14 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві лікарські засоби, косметичні засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, інші фармацевтичні товари, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного договору.
Згідно з п. 3.3 договору оплата партії товару здійснюється шляхом 100% передоплати протягом двох банківських днів з моменту направлення замовлення. В окремих випадках, за домовленістю сторін, на окремі партії товару встановлюються інші терміни оплати. В таких випадках термін оплати товару зазначається у видаткових накладних.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 р., а в фінансовому відношенні - до повного виконання зобов'язань з оплати товару( п. 7.1 договору).
На виконання умов договору, 29.12.2014 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 119 270,33 грн.
Вказаний товар був отриманий відповідачем 29.12.2014 р., що підтверджується видатковою накладною № ДМУ00127466 на суму 18 249,60 грн та видатковою накладною № ДМУ00127467 на суму 101 020,73 грн, на підставі довіреності № 21 від 29.12.2014 р.,
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що, на думку позивача, відповідач свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу не виконав, за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 90 149,29 грн.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено вище, позивач здійснив поставку товару на загальну суму 119 270,33 грн, який був отриманий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № ДМУ00127466 від 29.12.2014 р. на суму 18 249,60 грн та видатковою накладною № ДМУ00127467 від 29.12.2014 на суму 101 020,73 грн.
Вищевказані видаткові накладні були підписані обома сторони та скріплені їх печатками без зауважень.
Таким чином, саме з 29.12.2014 р. у відповідача виник обов'язок здійснити оплату за поставлений товар.
Проте, відповідач сплатив суму заборгованості не в повному обсязі, та станом на час вирішення спору його заборгованість перед позивачем складає 90 149,29 грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 90 149,29 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 3 290,56 грн та 3% річних у сумі 375,15 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 3 290,56 грн та 3% річних у сумі 375,15 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, їх розмір перевірений судом, є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи відповідача про те, що ПП «Дельта Медікел» без наявних на те домовленостей та без здійснення 100% передоплати з боку покупця з власної ініціативи поставило на користь ТОВ «МК «Столиця» є необґрунтованими, оскільки відповідачем були підписані видаткові накладні, а тому останній погодився прийняти та оплатити товар за цими видатковими накладними.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» задоволенню не підлягає.
Між тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в резолютивній частині рішення від 29.04.2015 р. у справі № 910/6335/15-г було здійснено описку в розмірі основної заборгованості та зазначено суму основного боргу у розмірі 106 149,29 грн, яка присуджена до стягнення з ТОВ «МК «Столиця» на користь ПП «Дельта Медікел».
Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд, задовольняючи позовні вимоги повністю, врахував заяву позивача про зменшення позовних вимог та дійшов правильного висновку про повне задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у сумі 90 149,29 грн.
Отже вказану описку можливо виправити ухвалою Господарського суду міста Києва відповідно до ст. 89 ГПК України.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Столиця» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 29.04.2015 р. у справі № 910/6335/15-г - без змін.
2. Матеріали справи № 910/6335/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран