04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" липня 2015 р. Справа№ 910/22158/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі Місюк О.П.
за участю представників:
від позивача - Ремарчук В.В.
від відповідача - Пасічна Л.В,, Савченко Н.О.
від третьої особи - Подлящук О.П.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2015 (Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Нечай О.В., Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан"
до Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна академія наук України
про стягнення коштів, -
Постанова прийнята 02.07.2015 у зв'язку із оголошенням перерви в судовому засіданні 11.06.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2015 повністю та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл справ між суддями апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. на лікарняному, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2015, в складі колегій суддів: головуючий суддя Шапран В,В., судді Буравльов С.І., Жук Г.А.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Андрієнко В.В., а також формування постійного складу судової колегії для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою суду від 11.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими.
Представники сторін в судове засідання на вказану дату з'явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М.Бакуля, відповідно до положень статуту, є самостійним статутним суб'єктом науково-дослідної діяльності НАН України, є головною організацією науково-технологічного алмазного концерну Алкон НАН України та наділений правом в установленому в НАН України порядку здавати в оренду споруди.
Так, постановою Президії Національної академії наук України № 274 від 13.07.1998 "Про оренду майна НАН України" встановлено, що передача приміщень та іншого майна НАН України в оренду здійснюється за попереднім дозволом Бюро Президії НАН України на умовах типового договору оренди майна НАН України, як правило на один рік. Винятки щодо терміну оренди допускаються у випадках, зокрема, зобов'язань орендаря здійснити великі вкладення на капітальний ремонт, будівництво, благоустрій при наявності кошторису, погодженого сторонами та з зазначенням цього в додаткових умовах договору.
Постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 01.07.2003 №184 було надано дозвіл відповідачу передати в оренду ТОВ "Алссан" приміщення, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Автозаводська, 2 площею 2951,3 кв.м, у зв'язку з великими капвкладеннями на 10 років.
На підставі вказаної постанови, 04.07.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алссан" (орендар) та Інститутом надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України (орендодавець) був укладений договір оренди № 53 нерухомого майна, що знаходиться на балансі ІНМ ім. В.Н. Бакуля НАН України.
Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нерухоме майно (кімнати всі на вказаних поверхах: поверхи 1-9, корпус 2), надалі "майно", що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2 площею 2951,3 кв. м, вартість якого визначена згідно з актом оцінки від 30.04.2003 і становить за експертною оцінкою станом на 30.04.2003 5352159,00 грн.
Майно передається в оренду з метою використання під офіси за актом приймання-передачі. При цьому, право користування та зобов'язання за цим договором з'являються у орендаря з моменту підписання акту приймання-передачі майна (п.п. 1.2, 2.1 договору).
Згідно із п. 2.3 договору, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, розпорядником - НАН України, а орендар лише користується ним протягом строку оренди.
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що при припиненні дії договору всі проведені орендарем переобладнання, які не можуть бути демонтовані, переходять орендодавцю безоплатно, якщо інше не встановлено додатковими угодами, оформленими належним чином.
При цьому, в п. 3.2.4 договору визначено, що орендар зобов'язується утримувати майно в належному стані, своєчасно проводити за власний рахунок поточний ремонт за погодженням з орендодавцем. Переобладнання переданого орендарю майна може проводитись на підставі письмової згоди орендодавця та оформлених належним чином інших необхідних документів.
Позивач, звертаючись із даним позовом до суду та ставлячи вимогу про стягнення з відповідача певної суми коштів, мотивує свої вимоги тим, що протягом 2004-2005 років ним, за згодою орендодавця, був проведений капітальний ремонт нерухомого майна, вартість якого не була повернута відповідачем позивачу.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог та поданої апеляційної скарги, обґрунтовує це тим, що що на момент передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Алссан" приміщення в оренду, воно відповідало усім вимогам технічних та санітарних норм, а відповідно до п. 5.11 договору оренди позивач надав згоду своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна, що не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Згідно акту приймання-передачі № 1 від 28.07.2003 орендодавцем орендарю було передано в оренду нерухоме майно площею 18 кв.м. у задовільному стані.
Відповідно до акту приймання-передачі № 2 від 01.03.2005 орендодавцем орендарю було передано у оренду нерухоме майно площею 828,0 кв.м. у задовільному стані.
Актом приймання-передачі №3 від 01.10.2005 зафіксований факт передання орендодавцем орендарю в оренду нерухоме майно площею 494,0 кв.м. у задовільному стані після ремонту.
Згідно акту приймання-передачі №4 від 01.11.2005 орендодавцем орендарю передано в оренду нерухоме майно площею 944,9 кв.м. у задовільному стані після ремонту.
Актом приймання-передачі №5 від 01.06.2006 орендодавцем орендарю передано в оренду нерухоме майно площею 147,0 кв.м у задовільному стані після ремонту.
Отже, орендоване приміщення було прийняте позивачем без зауважень щодо його технічного стану та наявності недоліків, які перешкоджають його використанню за призначенням.
Відповідно до акту повернення-приймання від 30.04.2012 орендарем повернуто орендодавцю частина приміщення площею 118,95 кв.м., а відповідно до акту повернення-приймання від 01.05.2013 орендарем повернуто орендодавцю частина приміщення площею 360,65 кв.м.
Як вбачається із наявних матеріалів справи, між орендарем та орендодавцем в подальшому до основного договору оренди укладалось чисельна кількість додаткових угод.
Так, зокрема, додатковою угодою № 17 від 01.05.2013 до договору оренди, було визначено, що в орендному користуванні позивача знаходиться приміщення загальною площею - 1952,3 кв.м.
Згідно пунктів 6.7, 6.8 договору оренди, доповнених додатком 1 від 04.07.2003, орендар має право з дозволу орендодавця проводити поточний ремонт, що зумовлює підвищення його вартості на підставі оформлених належним чином необхідних документів (погоджених кошторисів, дозволів).
Втім, у випадку дострокового припинення дії цього договору з боку орендодавця, він зобов'язується відшкодувати орендарю кошти, витрачені на ремонт та переобладнання майна згідно погодженого сторонами кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору.
01.01.2008 сторонами підписано додаткову угоду №8 про зміну тексту договору оренди майна НАН України, що знаходиться на балансі відповідача, в додатку №1 якої викладено договір оренди №53 в новій редакції.
В даній редакції договору оренди сторони, зокрема, узгодили, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (п.5.1.10 договору).
При цьому, в п. 10.8 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за власний рахунок, які можливо відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, є власністю орендаря, а невід'ємні поліпшення власністю орендодавця.
Згідно додаткової угоди № 15 від 01.12.2012 до договору оренди №53, у зв'язку з вимогою НАН України про те, що договори оренди, укладені до моменту затвердження нової типової форми договору оренди майна НАН України, повинні бути переукладені за формою, затвердженою постановою Бюро Президії НАН України від 16.03.2012 №56, договір оренди №53 від 04.07.2003 переукладено в новій реакції та визначено, що всі розрахунки, умови додатків та додаткових угод до договору оренди №53 від 04.07.2003 у попередній редакції переносяться на нову редакцію договору оренди та залишаються такими, що діють. Положення нової редакції договору в частині умов, що відрізняються від попередньої редакції вступають в силу з моменту підписання цієї угоди, тобто з 01.12.2012 (п.п. 1, 2, 3 додаткової угоди № 15).
П. 5.11 договору було сторона визначено, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень
За погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів, орендар має право здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони орендодавця (п.6.3 договору).
При цьому, у разі здійснення орендарем невід'ємних поліпшень орендованого майна орендодавець зобов'язаний здійснювати контроль за здійсненням таких поліпшень (п. 7.4 договору).
Вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів, після припинення договору оренди, орендодавцем не компенсується (п.10.8 договору).
Як вбачається із наявних матеріалів справи та пояснень, наданих представником третьої особи в судах першої та апеляційної інстанції, НАН України згоди позивачу на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна не надавало. Позивачем даний факт належними та допустимими доказами не спростований.
Не зважаючи на відсутність дозволу з боку НАН України, 15.05.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алссан" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будавтосервіс" (підрядник) укладений договір підряду №15-05/2003 на виконання будівельних та оздоблювальних робіт офісних приміщень ТОВ "Алссан" (договір підряду 1), згідно з умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання у встановлені терміни виконати будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи в офісних приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 2 згідно завданню замовника, здати об'єкт замовнику в експлуатацію, а також ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта.
Вартість робіт по даному договору визначається шляхом прямої домовленості між замовником та підрядником і становить згідно загального кошторису 5000000,00 грн. (п. 2.1 договору підряду 1).
В подальшому, 15.03.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алссан" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будавтосервіс" (підрядник) укладений договір підряду № 15-03/2004 на виконання будівельних та оздоблювальних робіт офісних приміщень ТОВ "Алссан" (договір підряду 2), згідно з умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання у встановлені терміни виконати будівельні, ремонтні та оздоблювальні роботи в офісних приміщеннях за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, корпус 2 згідно замовленню замовника, здати об'єкт замовнику в експлуатацію, а також ліквідувати недоробки і дефекти, що виникли і виявлені в ході приймання робіт і в гарантійні строки експлуатації об'єкта.
Вартість робіт по даному договору визначається шляхом прямої домовленості між замовником та підрядником і становить згідно загального кошторису 200000 грн. (п. 2.1 договору підряду 2).
У відповідності до акту передачі-прийому приміщень інженерно-лабораторного корпусу №2 Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України від 22.03.2005 для виконання ремонтно-будівельних робіт згідно договору оренди №53 від 04.07.2003, відповідач передав, а позивач прийняв для виконання ремонтно-будівельних, демонтажно-монтажних та опоряджувальних робіт приміщення в інженерно-лабораторному корпусі №2.
На виконання умов договорів підряду №15-05/2003 від 15.05.2003 та №15-03/2004 від 15.03.2004, підрядник виконав роботи на загальну суму 5029305,60 грн., що підтверджується актами виконаних підрядних робіт, які підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтосервіс" та Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України без зауважень і скріплені печатками підприємств, а товариство з обмеженою відповідальністю "Алссан", в свою чергу, сплатило вартість виконаних робіт Товариству з обмеженою відповідальністю "Будавтосервіс".
Відповідно до акту від 07.12.2005 технічного стану приміщень та інженерних мереж після ремонту в дев'ятиповерховій частині корпусу №2 (башта) ІНМ ім. В.М. Бакуля НАН України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 2, затвердженого керівником Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України та підписаного представниками Інституту надтвердих матеріалів імені В.М. Бакуля НАН України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" встановлено, що приміщення відповідає вимогам ДБН, ПТЕЕС і ПУЕ та вимог до стану будівель і споруд і відносяться до 2 категорії (стан задовільний). При цьому, в даному акті сторони погодили, що цей акт технічного стану приміщення не може слугувати документом для фінансових розрахунків орендаря і орендодавця.
04.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Алссан" звернулося до відповідача з листом про зарахування вартості проведеного капітального ремонту в сумі 5029305,60 грн. в рахунок плати за користування об'єктом оренди за договором оренди №53 від 04.07.2003.
Відповідач на даний лист позивача відповів відмовою.
Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Позивач, оскаржуючи прийняте місцевим судом рішення, зазначає, що майно було передане йому в стані, який не дозволяв його використовувати за цільовим призначенням, у зв'язку з чим він був вимушений провести капітальний ремонт.
В той же час, ні в договорі оренди, ні в підписаних сторонами актах приймання-передачі орендованого майна не вказано на будь-які недоліки майна, що передається в оренду. Навпаки, в актах приймання-передачі майна в оренду, які підписані сторонами без заперечень, визначено, що технічний стан майна задовільний.
До того ж, у 2003 році перед укладанням договору оренди було проведено незалежну оцінку майна, що здавалось в оренду позивачу, де зазначено, що середньозважений фізичний знос майна становить 31,2%.
Відповідно до висновку експерта №8046/8047/14-42 від 28.11.2014 , який був наданий на виконання ухвали Господарського суду міста Києва про призначення судової будівельно-технічної експертизи, вбачається, що враховуючи рік побудови, стан не відремонтованих на сьогоднішній день приміщень, а також наявні в матеріалах справи відомості, дають можливіcть стверджувати, що технічний стан приміщень та будівлі до моменту виконання робіт знаходився в задовільному стані (елементи будівлі в цілому придатні для експлуатації, але потребують ремонту, що найдоцільніший на цій стадії), а окремі елементи зокрема, комунікації, електромережа та віконні рами - в аварійному).
При цьому, за результатами проведеної судової експертизи встановлено, що виконані будівельні роботи відносяться до робіт капітального ремонту.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.
Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту чи розірвання договору та відшкодування збитків.
Отже, виходячи з аналізу даної норми права, наймач має право провести не будь-який капітальний ремонт, а лише такий, не проведення якого перешкоджає використанню речі відповідно до призначення та умов договору. При цьому, відповідне право виникає у наймача лише після відмови наймодавця від проведення такого ремонту.
Умовами договору не було погоджено, що без проведення саме капітального ремонту майно не могло бути використано відповідно до призначення і матеріалами справи не доведено, що відповідач відмовився від його проведення після відповідного звернення позивача, а отже, приписи даної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги колегією суддів та спростовуються усім вище зазначеним, а також умовами договору оренди та додаткових угод укладених до нього, в яких чітко вирішено питання щодо порядку проведення ремонтних робіт орендованих приміщень та, відповідно, відшкодування/невідшкодування понесених витрат наймачем.
Зокрема, пунктами 6.7, 6.8 договору оренди, доповнених додатком 1 від 04.07.2003, сторони визначили, що орендар має право з дозволу орендодавця проводити поточний ремонт, що зумовлює підвищення його вартості на підставі оформлених належним чином необхідних документів і лише у випадку дострокового припинення дії цього договору з боку орендодавця, він зобов'язується відшкодувати орендарю кошти, витрачені на ремонт та переобладнання майна згідно погодженого сторонами кошторису, який є невід'ємною частиною даного договору.
Додатковою угодою №8 від 01.01.2008 сторони узгодили, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна та передбачили, що ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (п. 5.1.10).
Додатковою угодою № 15 від 01.12.2012 договір оренди №53 викладений у новій редакції, відповідно до якої на орендаря покладено зобов'язання своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна та визначено, що ця умова договору не тягне за собою зобов'язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень (п. 5.11).
При цьому, в п.п. 6.3, 10.8 договору, в новій редакції, визначено, що за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів орендар має право здійснювати реконструкцію, технічне переозброєння, поліпшення орендованого майна, проводити його зміну та розширення, що зумовлює підвищення його вартості, без подальшої компенсації зі сторони орендодавця; вартість невід'ємних поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів, після припинення договору оренди, орендодавцем не компенсується.
Укладений між сторонами договір недійсним повністю чи в певній частині (пункти договору) сторонами, у визначено чинним законодавством України порядку, не визнавався.
При цьому, оскільки як вбачається з матеріалів справи, першочерговою умовою передачі спірного майна в оренду позивачу терміном на 10 років було зобов'язання останнього здійснити великі капітальні вкладення на ремонт та благоустрій майна НАН України, суд не приймає до уваги посилання позивача на листи відповідача, які містили вимогу про необхідність проведення ремонту та робіт по благоустрою території.
Частиною 3 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом у даних правовідносинах, оскільки майно є державною власністю, визначено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди (ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
З аналізу вказаних норм права слідує, що орендар має право на відшкодування здійснених за згодою орендодавця поліпшень орендованого майна, якщо інше не визначено договором оренди.
В силу ст.ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України зміст правочину становить визначену на розсуд сторін правочину і погоджену ними домовленість, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім того, колегія суддів зазначає, що неодноразово змінюючи умови договору, сторони не визначали права на компенсацію вже здійсненого ремонту, який, до того ж, враховуючи строк оренди понад 10 років, проведений в інтересах самого позивача.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, Господарський суд міста Києва правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
В процесі розгляду позову в суді першої інстанції представником відповідача подавалася заява про застосування позовної давності, проте, зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог по суті, місцевий суд правомірно не прийняв до уваги вказану заяву.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан", а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" не підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алссан" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 у справі № 910/22158/13- без змін.
Матеріали справи № 910/22158/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В. Андрієнко
С.І. Буравльов