Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“ 07 ” липня 2015 року Справа №927/739/15
За ПОЗОВОМ: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
пров. Рекордний, 11/1, м. Дніпропетровськ, 49019
до Відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"
вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область,
17311
Про стягнення 621204,60 грн.
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність б/н від 10.06.2015.
Від Відповідача: не з'явився.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про стягнення 496678,04 грн., в тому числі 338400,00 грн. основного боргу, 30102,04 грн. - 3% річних та 128176,00 грн. інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю від 02.07.2012.
До початку судового засідання 04.06.2015 від Відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі, в якому останній просить суд направити запит до правоохоронних органів для встановлення факту смерті Позивача, оскільки 28.04.2015 на адресу ТОВ "Батьківщина" надійшла позовна заява від Позивача, а в подальшому Відповідач дізнався, що Позивач, а саме ОСОБА_1, померла ще до звернення до суду з даним позовом.
До початку судового засідання 24.06.2015 Позивачем надані письмові пояснення, у яких зазначено, що про відсутність факту смерті може свідчити видана ФОП ОСОБА_1 10 червня 2015 року довіреність на представництво ОСОБА_2 в якості її представника, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, а також виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 18.05.2015 (час подання позову до суду) та 22.06.2015 (час розгляду справи в суді).
Копії вищевказаних довіреності та виписок надані Позивачем та долучені судом до матеріалів справи.
На запитання суду представник Позивача усно повідомив, що дата народження ОСОБА_1 04 липня 1952 року.
Ухвалою суду від 24.06.2015 клопотання Відповідача було задоволено частково та витребувано від Відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції письмової інформації: чи мається в реєстрі запис про смерть ОСОБА_1, дата народження 04 липня 1952 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.03.1998, місце проживання: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, провулок Рекордний, будинок 11.
На виконання вищевказаної ухвали суду надійшов лист Відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 27.06.2015 №1783/02.4.4-08, в якому повідомляється, що актовий запис про смерть ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 по Відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції відсутній. Перевірку проведено з 2008 року до теперішнього часу. Крім того, повідомлено, що відповідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній.
Разом з тим, 10.06.2015 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2015 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому відсутні відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1
З урахуванням викладеного суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача про припинення провадження у справі та відмовляє в його задоволенні.
Крім того, до початку судового засідання 24.06.2015 через канцелярію суду подана заява Позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 621204,60 грн., в тому числі 338400,00 грн. основного боргу, 32466,20 грн. - 3% річних, 250338,40 грн. інфляційних.
Даною заявою фактично збільшено розмір 3% річних та інфляційних шляхом розширення періоду їх нарахування відповідно до наданих розрахунків.
До вищевказаної заяви додані докази направлення даної заяви Відповідачу, платіжне доручення №130 від 08.06.2015 про сплату судового збору в сумі 3030,53 грн.
Ухвалою суду від 24.06.2015 заяву Позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.
Також до початку судового засідання 24.06.2015 через канцелярію суду представником Відповідача подано клопотання про зупинення провадження до завершення кримінального провадження, у якому фактично останній просить відкласти розгляд справи №927/739/15 до завершення кримінального провадження.
Крім того, до початку судового засідання від Відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою суду від 24.06.2015 Відповідача було зобов'язано надати письмове уточнення, які саме дії просить Відповідач вчинити суд у клопотанні про зупинення провадження у справі (зупинити провадження у справі до завершення кримінального провадження, як у назві клопотання, чи відкласти розгляд справи, як у резолютивній його частині).
До початку судового засідання 07.07.2015 представником Відповідача через канцелярію суду подано клопотання про призначення судової експертизи, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи до завершення розгляду кримінального провадження та, оскільки Відповідач має сумніви про справжність підпису ОСОБА_1 на зразках договору, що подавався Позивачем в матеріали справи, призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- встановити правильність підпису ОСОБА_1 на договорі №1 на виконання сільськогосподарських робіт зі збирання врожаю від 02.07.2012, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина";
- встановити справжність акту №1 передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина";
- решту питань на виконання дослідження експерта визначити під час судового засідання.
Одночасно у вищевказаному клопотанні Відповідач просить зупинити провадження у справі до завершення проведення судової експертизи та розглянути вказані клопотання без участі сторони Відповідача.
Клопотання Відповідача про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі відхиляються судом з підстав, наведених нижче.
До початку судового засідання 07.07.2015 через канцелярію суду подані письмові пояснення Позивача, у яких викладені заперечення щодо клопотань Відповідача про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі. Дані пояснення судом долучені до матеріалів справи.
У судове засідання 07.07.2015 з'явився повноважний представник Позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, як було зазначено вище, надіслав клопотання про розгляд поданих ним клопотань без участі сторони Відповідача.
Враховуючи, що Відповідач не побажав скористатися своїм правом брати участь у судових засіданнях, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,
Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець 15.09.2004.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.05.2015 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.03.2000, дата та номер запису в ЄДР 10.10.2007, №10581200000000153.
02.07.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (Відповідач) було укладено договір №1 на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю (далі - Договір).
Відповідно до п.п.1.1.-1.2. Договору Замовник (Відповідач) надає та оплачує, а Виконавець (Позивач) виконує роботи по збиранню врожаю зернових культур (ячмінь, пшениця, соняшник, кукурудза на зерно, соя, рис) в подальшому найменовані "Товар" згідно умов даного Договору. Роботи виконуються Виконавцем за рахунок власних сил та засобів, на умовах, викладених у даному Договорі.
У пункті 2.1.2. Договору визначений об'єм виконання робіт по збиранню врожаю таких культур, а саме: зернові - 2500 гектар.
Згідно з п.2.2.1. Договору Виконавець зобов'язаний здійснити збирання врожаю зернових та інших культур на визначених згідно Договору (п.п.2.1.2.) площах комбайнами CASE AF 2388.
Відповідно до п.п.3.1.-3.2. Договору вартість збирання одного гектара зернових з пальним Замовника складає 300,00 грн. Загальна сума Договору складає 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень.
За умовами п.п.3.3.-3.5. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється у вигляді переоплати, яка складає -% від суми договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Подальша оплата здійснюється за кожні зібрані 100 га шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Кінцева оплата здійснюється у строк не більше 1-го дня після складання акту виконаних робіт.
Відповідно до п.8.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного завершення взаєморозрахунків між сторонами.
Виконавцем були виконані роботи по збиранню соняшнику та кукурудзи на загальну суму 638400,00 грн., що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт, а саме: №1 на суму 600000,00 грн. від 20.07.2012 та №2 на суму 38400,00 грн. від 10.08.2012. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.
Відповідач за отримані послуги розрахунок здійснив частково.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №2599 від 26.11.2012 на суму 100000,00 грн. та №2629 від 28.11.2012 на суму 200000,00 грн., Відповідачем було сплачено всього 300000,00 грн. за послуги по збиранню зернових згідно акту №1 від 20.07.2012.
Враховуючи викладене, Позивач просить стягнути з Відповідача 338400,00 грн. основного боргу.
Визначаючи правову природу договору, укладеного між сторонами, суд доходить наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.837 Цивільного кодексу України:
“ 1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.”
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.843 Цивільного кодексу України:
“ 1. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
3. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.”
Згідно з ч.1 ст.844 Цивільного кодексу України:
“Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.”
З викладеного вбачається, що предметом договору підряду є виконання певної, чітко визначеної за обсягом безпосередньо договором чи кошторисом роботи (чи ряду різного виду робіт) з визначенням необхідних для її (їх) виконання матеріалів (Підрядника чи Замовника), направленої на досягнення конкретного матеріального результату, який підлягає передачі замовнику.
Сторонами в договорі підряду є замовник та підрядник.
Одночасно, згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України:
“За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.”
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України:
“Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.”
З викладеного вбачається, що предметом договору послуги є надання певної послуги в обумовленому розмірі, не пов'язаної з досягненням конкретного матеріального результату, який підлягає передачі замовнику, а яка споживається в процесі вчинення певної дії або діяльності.
Сторонами в договорі про надання послуг є замовник та виконавець.
Пунктом 1.1. укладеного між сторонами 02.07.2012 договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю, предметом Договору визначено саме роботи по збиранню врожаю зернових культур.
Досягнення ніякого конкретного матеріального результату, який би підлягав передачі Відповідачу, даний Договір не передбачає.
Сам по собі предмет договору - саме збирання зернових культур (а не його вирощування, як факт створення, з метою наступної передачі) споживається в процесі відповідної роботи комбайна.
Ціна визначена сторонами в п.3.1. Договору саме з розрахунку одиниці виміру (площі збирання) - 1 га.
Сторони в договорі визначені саме як замовник та виконавець, а не замовник та підрядник.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що укладений між сторонами 02.07.2012 договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю, є договором саме про надання послуг.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України:
“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).”
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
До початку судового засідання 24.06.2015 через канцелярію суду представником Відповідача подано клопотання про зупинення провадження до завершення кримінального провадження, у якому фактично останній просить відкласти розгляд справи №927/739/15 до завершення кримінального провадження.
Крім того, до початку судового засідання від Відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою суду від 24.06.2015 Відповідача було зобов'язано надати письмове уточнення, які саме дії просить Відповідач вчинити суд у клопотанні про зупинення провадження у справі (зупинити провадження у справі до завершення кримінального провадження, як у назві клопотання, чи відкласти розгляд справи, як у резолютивній його частині).
До початку судового засідання 07.07.2015 представником Відповідача через канцелярію суду подано клопотання про призначення судової експертизи, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи до завершення розгляду кримінального провадження та, оскільки Відповідач має сумніви про справжність підпису ОСОБА_1 на зразках договору, що подавався Позивачем в матеріали справи, призначити судову експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- встановити правильність підпису ОСОБА_1 на договорі №1 на виконання сільськогосподарських робіт зі збирання врожаю від 02.07.2012, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина";
- встановити справжність акту №1 передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Батьківщина";
- решту питань на виконання дослідження експерта визначити під час судового засідання.
Одночасно у вищевказаному клопотанні Відповідач просить зупинити провадження у справі до завершення проведення судової експертизи.
В обґрунтування вищевказаних клопотань про зупинення провадження у справі Відповідачем зазначено, що 28.04.2015 на адресу ТОВ "Батьківщина" надійшли позовні заяви Позивача, до яких додавались тільки розрахунки позовних вимог, хоча в додатках були зазначені інші документи, які не були долучені до матеріалів справи. 19.05.2015 Відповідач ознайомився з матеріалами справи №927/689/15 та зробив фотокопіювання власними технічними засобами частини матеріалів справи, а саме: копію договору №2 від 02 липня 2012 року, копій актів передачі-приймання виконаних робіт зі збору урожаю №4 від 22 жовтня 2012 року, №6 від 14 листопада 2012 року та №8 від 15 грудня 2012 року, а також копії банківських виписок. В подальшому Відповідач дізнався, що Позивач, а саме ОСОБА_1, померла ще до дня звернення до суду з даними позовами. Між тим, обидва позови підписані особою, яка називає себе ОСОБА_1, при цьому до Господарського суду Чернігівської області з'являється особа, яка називає себе представником Позивача, а саме ОСОБА_1 та надає суду довіреність за підписом Позивача. Маючи підозру відносно протиправності дій невідомих осіб з метою протиправного заволодіння коштами ТОВ "Батьківщина" в особливо великих розмірах, а саме по справі №927/689/15 сума 1053144,37 грн. та по справі №927/739/15 - 496678,04 грн., останнім було подано заяву про можливі злочинні дії. 13.06.2015 на адресу ТОВ "Батьківщина" ндійшло повідомлення від начальника відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_4 про порушення кримінального провадження за №420152700000000168 відносно внесення до ЄРДР запису від 05.06.2015 року за кримінальне правопорушення за ч.4 ст. 358 КК України.
У клопотанні про призначення судової експертизи від 24.06.2015 Відповідачем було зазначено, що 28.04.2015 на адресу ТОВ "Батьківщина" надійшла позовна заява Позивача, до яких додавався тільки розрахунок позовних вимог, хоча в додатках були зазначені інші документи, які не були долучені до матеріалів справи. В той же час у ТОВ "Батьківщина" відсутні зазначені в позовній заяві договори та решта документів. В процесі розгляду справи Відповідач ознайомився з матеріалами справи та зробив фотокопіювання власними технічними засобами частини матеріалів справи, а саме: копію договору №1 від 02 липня 2012 року, копію акта №1 від 20 липня 2012 року, а також копії банківських виписок.
Необхідність призначення судової експертизи Відповідач обґрунтовує тим, що до позовної заяви Позивачем додана копія договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт зі збирання врожаю від 02 липня 2012 року, посвідчена печаткою Позивача. В той же час Відповідач стверджує, що станом на 02 липня 2012 року між сторонами по даній справі вказаний договір у тій формі, що подана до суду не укладався та не підписувався, а отже Позивач свідомо міг подати до суду підроблений документ.
При цьому, Відповідач зазначає, що між Позивачем та Відповідачем існували певні господарські відносини, які ґрунтувались на нормах господарського законодавства про виконання сільськогосподарських робіт, які були оплачені ТОВ "Батьківщина" відповідно до банківських виписок. Відповідач дійсно підписував акт №1 від 20.07.2012 року, проте цього ж дня сторони досягли згоди та знищили вказаний акт, оскільки роботи по збиранню врожаю ще не були закінчені і, як наслідок був складений та підписаний кінцевий акт №8.
Таким чином, на думку Відповідача, Позивач міг підробити акт №1 передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012 року з метою незаконного заволодіння грошовими коштами ТОВ "Батьківщина".
Відповідач вказує, що у нього відсутній договір №1 від 02.07.2012 та акт №1 передачі-приймання виконаних робіт від 20.07.2012.
Вирішуючи дані клопотання суд відмічає наступне.
Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»:
« 1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
2. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.»
Відповідно до ч.1, абз.4 ч.3 ст.9 даного Закону:
«Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.»
Як зазначено вище, на виконання ухвали суду надійшов лист Відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції від 27.06.2015 №1783/02.4.4-08, в якому повідомляється, що актовий запис про смерть ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 по Відділу реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції відсутній. Перевірку проведено з 2008 року до теперішнього часу. Крім того, повідомлено, що відповідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актовий запис про смерть ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній.
Належних та допустимих письмових доказів, які спростовують вищевказані дані органу РАЦС та підтверджують факт смерті Позивача, Відповідачем суду не представлено.
Крім того, представником Позивача була надана суду в оригіналі для огляду та належним чином засвідченій копії для долучення до матеріалів справи видана ФОП ОСОБА_1 10 червня 2015 року довіреність на представництво ОСОБА_2 в якості її представника, посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якій зазначено, що дана довіреність підписана Позивачем у присутності нотаріуса. Особу її встановлено та дієздатність перевірено.
Також, 10.06.2015 судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2015 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому відсутні відомості про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України:
"Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником."
Таким чином, дана стаття передбачає можливість зупинення провадження у господарській справі лише, якщо пов'язана з нею, в т.ч. і кримінальна справа, розглядається саме судом.
Доказів розгляду зазначеної в клопотанні кримінальної справи саме судом Відповідачем суду не представлено.
Підстав для самостійного надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування з врахуванням вищевказаних доказів суд не вбачає.
Крім того, дана стаття передбачає саме зупинення провадження у справі, а не відкладення, як просить Відповідач.
Предметом розгляду справи №927/739/15 є стягнення 621204,60 грн., в тому числі 338400,00 грн. основного боргу за надані послуги по збиранню врожаю, надані на підставі договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по збиранню врожаю від 02.07.2012, обсяг та сума яких підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт №1 на суму 600000,00 грн. від 20.07.2012 та №2 на суму 38400,00 грн. від 10.08.2012.
Відповідач сам визнав, що дійсно підписував акт №1 від 20.07.2012 року, проте зазначив, що цього ж дня сторони досягли згоди та знищили вказаний акт, оскільки роботи по збиранню врожаю ще не були закінчені і, як наслідок був складений та підписаний кінцевий акт №8.
Разом з тим, належних та письмових доказів фату знищення зазначеного акту суду не представив, як не представив суду і кінцевого акту №8.
Навпаки, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №2599 від 26.11.2012 на суму 100000,00 грн. та №2629 від 28.11.2012 на суму 200000,00 грн., наданих Позивачем на підтвердження часткової оплати Відповідачем наданих послуг, у вказаних платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" зазначено "Оплата за послуги по збиранню зернових зг акту №1 від 20/07/2012 р. зг. постанови КМУ №11 від 12/01/11р. без ПДВ". Часткова оплата здійснена Відповідачем на користь Позивача 26.11.2012 та 28.11.2012, тобто більш ніж через 4 місяці після його нібито знищення.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України:
“Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.”
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.41 Господарського процесуального Кодексу України:
”Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.”
Згідно з абз.2 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи":
"Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування."
Позивачем були представлені в судовому засіданні для огляду оригінали Договору та Актів. Видимих ознак, які б викликали сумнів у справжності зазначених документів та свідчили б про їх підроблення, судом не виявлено.
Жодних достовірних та достатніх саме доказів, а не власних особистих сумнівів, підробки зазначених документів Відповідач суду не представив.
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України:
"Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на 15 днів."
Позовна заява надійшла до суду 19.05.2015, тобто встановлений вищевказаною нормою господарського процесу строк розгляду справи закінчується 18.07.2015.
З 12.07.2015 суддя перебуватиме у тривалій відпустці.
Тобто, строк розгляду справи практично вичерпано.
Сторонами клопотання про продовження строку не заявлено.
Можливості самостійного продовження судом строку розгляду спору чинним законодавством не передбачено.
При цьому, Відповідачем заявлено клопотання про розгляд клопотань про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі без участі представника Відповідача.
На підставі зазначеного суд доходить висновку, що клопотання Відповідача про призначення судової експертизи, відкладення, зупинення та припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення 338400,00 грн. основного боргу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 32466,20 грн. за період з 21.07.2012 по 10.06.2015.
Згідно з п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку 3% річних, останній вважає, що прострочення платежу за актами приймання-передачі виконаних робіт №1 на суму 600000,00 грн. від 20.07.2012 та №2 на суму 38400,00 грн. від 10.08.2012 розпочалося 21.07.2012 та 11.08.2012 відповідно, тобто з наступного дня після складання акту виконаних робіт.
Разом з тим, відповідно до п. 3.5. Договору кінцева оплата здійснюється у строк не більше 1-го дня після складання акту виконаних робіт.
Згідно ст.253 Цивільного кодексу України:
«Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.»
Враховуючи встановлений п.3.5. Договору строк оплати, а також те, що 21.07.2012, 22.07.2012, 11.08.2012, 12.08.2012 припадають на суботу, неділю, тобто є вихідними днями, суд приходить до висновку, що останнім днем виконання зобов'язання за актом №1 від 20.07.2012 фактично є 23.07.2012, а за актом №2 від 10.08.2012 - 13.08.2012, тобто період прострочення фактично розпочався з 24.07.2012 та 14.08.2012 відповідно.
Згідно з абз.1 п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Позивачем у розрахунку 3% річних день оплати 26.11.2012 - 100000,00 грн. та 28.11.2012 - 200000,00 грн. включено в періоди часу з 11.08.2012 по 26.11.2012 та з 26.11.2012 по 28.11.2012, за які здійснюється нарахування 3% річних на суму 638400,00 грн. та 538400,00 грн. відповідно, тобто не виключено дні фактичної оплати частини боргу з вказаних періодів.
Крім того, Позивачем не враховано, що 2012 рік був високосним, тобто мав 366 днів, а не 365, як зазначено в розрахунку 3% річних.
З урахуванням викладеного, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 32189,88 грн. за період з 24.07.2012 по 10.06.2015.
У стягненні решти 3% річних має бути відмовлено.
Також з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 250338,40 грн. інфляційних, в тому числі 1276,00 грн. інфляційних за вересень 2012 року, нарахованих на суму 638000,00 грн. та 249062,40 грн. інфляційних за період з грудня 2012 року по квітень 2015 року, нарахованих на суму 338400,00 грн.
Згідно з п.п.3.1.,3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань":
"3.1. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
3.2. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Відповідно до вищевказаного листа Верховного Суду України №62-97р. розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума, яка внесена з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, якщо сума внесена з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, якщо з 16 по 31 день місяця, інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Як вбачається з наданого Позивачем розрахунку інфляційних, Позивачем нараховано 1276,00 грн. інфляційних на суму 638000,00 грн. окремо за вересень 2012 року, та 249062,40 грн. інфляційних на суму 338400,00 грн. за період з грудня 2012 року по квітень 2015 року.
При цьому, Позивачем в розрахунок інфляційних не включені місяці, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
З урахуванням викладеного, а також встановленого вище судом періоду прострочення оплати, який фактично розпочався 24.07.2012 за актом №1 від 20.07.2012 та 14.08.2012 за актом №2 від 10.08.2012, не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу, протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 245092,66 грн.
У стягненні решти інфляційних має бути відмовлено.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів своєчасної оплати за надані послуги згідно договору, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 615682,54 грн., в тому числі 338400,00 грн. основного боргу, 32189,88грн. - 3% річних, 245092,66 грн. інфляційних .
В решті позову має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):
"Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має виходити, зокрема, з такого.
4.1. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
Правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою."
Позивачем за подання даного позову з урахуванням збільшення розміру позовних вимог сплачено 12964,53 грн. судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково в сумі 615682,54 грн., з Відповідача підлягає стягненню 12313 грн. 65 коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" (вул. Незалежності, 51, с. Калюжинці, Срібнянський район, Чернігівська область, 17311, ідентифікаційний код 30875436) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (пров. Рекордний, 11/1, м. Дніпропетровськ, 49019, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 338400 грн. основного боргу, 32189 грн. 88 коп. - 3% річних, 245092 грн. 66 коп. інфляційних та 12313 грн. 65 коп. на відшкодування судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті стягнення 276 грн. 32 коп. - 3% річних та 5245 грн. 74 коп. інфляційних відмовити.
Повне рішення складено 09 липня 2015 року.
Суддя І.В. Кушнір