04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" червня 2015 р. Справа№ 927/1712/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Пашкіної С.А.
Зеленіна В.О.
при секретарі: Волуйко Т.В.
За участю представників:
від позивача - Бойко Ю.М.,
від відповідача - ОСОБА_3,
від третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська чайна компанія"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.01.2015 року
у справі № 927/1712/14 (суддя: Цимбал-Нарожна М.П.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська чайна компанія"
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору фізична особа - ОСОБА_4
про стягнення 262 459,47 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 12.01.2015 (суддя Цимбал-Наріжна М.П.) частково задоволено позов ПАТ «КБ «Південкомбанк» та стягнуто з ТОВ «Чернігівська чайна компанія» 225000грн. заборгованості по кредиту, 18270грн. заборгованості по відсоткам та 15,24 грн. пені, в період з 06.06.2014 по 10.06.2014, а всього 243285,24грн. та 4865,70грн. судового збору. Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач заборгованість по кредиту та відсоткам позивачу не сплатив. Судом відмовлено в стягненні з відповідача 19174грн.23коп. пені, що нарахована банком після 10.06.2014, оскільки відсутня вина товариства, враховуючи, зокрема, що за зверненнями позивача банком не були зараховані кошти, які знаходились на депозитних рахунках поручителя за кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
При цьому судом зазначено, що наявність судового рішення про зобов'язання Банку здійснити зарахування вимог ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Південкомбанк" за укладеним між ними договором банківського вкладу від 10.06.2013 №2532Д-60Ф у сумі вкладу 240000грн. і процентів за вкладом у сумі 6568,78грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Чернігівська чайна компанія" за кредитом у сумі 225000грн. і 1260,00грн. процентів за користування кредитом не є доказом в розумінні ст.36 ГПК України, що підтверджує сам факт зарахування зазначених коштів, а відтак відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що відповідно до умов договору застави (п. 5.4), укладеного в забезпечення виконання ним кредитного договору, до позивача автоматично перейшло право вимоги та відшкодування заборгованості позичальника за рахунок отриманих коштів поручителя, тому зобов'язання за кредитним договором є фактично виконаним. Крім того, зазначає про неправомірну відмову банку задовольнити вимоги позивача та третьої особи про зарахування коштів банківського вкладу третьої особи в рахунок погашення заборгованості відповідача та посилається на наявність відповідного рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі №751/7051/14, переглянутого Апеляційним судом Чернігівської області, про зобов'язання позивача здійснити зарахування вимог ОСОБА_4 до ПАТ "КБ "Південкомбанк" за укладеним між ними договором банківського вкладу від 10.06.2013 №2532Д-60Ф у сумі вкладу 240000грн. і процентів за вкладом у сумі 6568,78грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Чернігівська чайна компанія" за кредитом у сумі 225000грн. і 1260,00грн. процентів за користування кредитом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що на дату прийняття рішення у даній справі у банку відкликано ліцензію та запроваджено ліквідаційну процедуру, що позбавляє банк права виконувати операції по рахунках власних клієнтів, в тому числі щодо перерахування коштів з депозитного рахунку третьої особи в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідача. Що стосується рішення у справі №751/7051/14, то позивач зазначає, що таке не є остаточним, оскільки оскаржено останнім до суду касаційної інстанції та на даний час перебуває на розгляді в Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Третьою особою подано суду відзив на апеляційну скаргу в якому остання підтримала її вимоги та доводи.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
12.06.2013р. між ПАТ "КБ "Південкомбанк" та ТОВ "Чернігівська чайна компанія" укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №53К-60Ю. Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 225000грн.; кінцевий строк дії кредитної лінії - до 10.06.2014; ціль використання коштів: поповнення обігових коштів; процента ставка - 25,2% річних; комісія за підготовку та оформлення Договору - 360грн.
Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, виконання позичальником зобов'язань за цим Договором (повернення Кредиту, сплата процентів за користування ним, комісій, штрафних санкцій, інших платежів, передбачених цим Договором) забезпечується заставою майнових прав на грошові кошти в сумі 240 000грн., які розміщені на депозитному рахунку в Чернігівському відділенні Банку (згідно договору банківського вкладу "Стандарт" (з поповненням та виплатою процентів щомісяця у готівковій формі) №2532Д-60Ф від 10.06.2013 під 22,2% річних на термін 370 днів фізичною особою ОСОБА_4
Відповідно до п.2.2. Кредитного договору, моментом надання Траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 в Чернігівському відділенні ПАТ "КБ "Південкомбанк", МФО 335946, суми відповідного Траншу Кредиту.
Так, на виконання умов Кредитного договору, Банком перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 225000грн. Вказане підтверджується банківською випискою про зарахування коштів на рахунок НОМЕР_2: від 12.06.2014р. на суму 225000грн.
Відповідно до п. 3.3.4., п.3.3.5. Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти та комісії на умовах цього Договору; повернути Кредитору у повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений в п.1.1. Кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в порушення умов Кредитного договору не здійснив своєчасне повернення кредиту до 10.06.2014р. та не сплачував в повному обсязі відсотки за користування кредитними коштами з 06.05.2014 року.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача 262459,47грн. заборгованості за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №53К-60Ю від 12.06.2013р. з яких: прострочена заборгованість за кредитом 225000грн., поточна заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 2520грн., прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 15750грн., заборгованість по сплаті пені в сумі 19189,47грн.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1048, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, відповідач порушив умови Кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність боргу у відповідача перед позивачем в сумі 243270грн., який документально позивачем підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 225000грн. заборгованості по кредиту, 18270грн. відсотків є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Що стосується стягнення з відповідача пені в сумі 19 189,47грн. за період з 11.06.2014р. по 16.10.2014р., то апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про її стягнення в сумі 15грн.24коп. за період з 06.06.2014р. до 10.06.2014р. та відмову в стягненні 19174,23грн. пені, що нарахована банком після 10.06.2014, оскільки враховуючи положення ч.1 ст.614 ЦК України, та той факт, що відповідачем та його поручителем як солідарними боржниками доведено факт вжиття всіх заходів щодо належного виконання зобов'язання з Кредитного Договору у визначений строк, то відповідач не може нести відповідальність у вигляді сплати пені, за відсутності його вини.
Так, 10.06.2014 майновий поручитель ОСОБА_4 10.06.2014 звернулася з листом до Банку про погашення заборгованості позичальника за Кредитним Договором за рахунок його коштів, які розміщені на депозитних рахунках по Договору банківського вкладу стандарт за №2532Д-60Ф від 10.06.2013.
Проте кошти, що знаходились на депозитних рахунках поручителя не були зараховані Банком в рахунок погашення заборгованості по Кредитному Договору, а Посилання Банку на неможливість виконання вимог майнового поручителя у зв'язку з віднесенням ПАТ "КБ "Південкомбанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації не доводить факту наявності вини у Боржника.
Щодо заперечень апеляційної скарги, то такі не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки викладені в ній доводи не є належним доказом виконання зобов'язань за договором. Крім того, відповідачем не надано суду доказів виконання свого зобов'язання по сплаті грошових коштів у сумі 225000грн. боргу та 18270грн. заборгованості по процентам за Кредитним Договором.
Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, наявність судового рішення про зобов'язання Банку здійснити зарахування вимог ОСОБА_4 до ПАТ "Комерційний Банк "Південкомбанк" за укладеним між ними договором банківського вкладу від 10.06.2013 №2532Д-60Ф у сумі вкладу 240000грн. і процентів за вкладом у сумі 6568,78грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Чернігівська чайна компанія" за кредитом у сумі 225000грн. і 1260,00грн. процентів за користування кредитом не є доказом в розумінні ст.36 ГПК України, що підтверджує сам факт зарахування зазначених коштів, а відтак відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 12.01.2015 у справі №927/1712/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівська чайна компанія" - без задоволення.
2. Справу №927/1712/14 повернути господарському суду Чернігівської області.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді С.А. Пашкіна
В.О. Зеленін