04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" липня 2015 р. Справа№ 23/100-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Кропивної Л.В.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання: Огірко А.О.
за участю представників:
від апелянта: не з'явився;
від позивача: Будченко О.В. за довіреністю від 11.04.2014 № 010-01/2341;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи 1: Юрченко Ю.Є. за довіреністю від 10.06.2015 №7-5/2832;
від третьої особи 2: не з'явився;
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНО»
на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2014
у справі №23/100-12 (головуючий суддя Заєць Д.Г. судді Ярема В.А., ЛилакТ.Д.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНО»
про стягнення 7924241,21 грн.
На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кабінету Міністрів України про стягнення 7924241,21 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2014 у справі №23/100-12 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" 6777245 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, 542868 грн. 64 коп. заборгованості за процентами, 609277 грн. 62 коп. пені, 470009 грн. 03 коп. 3% річних та 64380 грн. 00 коп. судового збору.
Не погодившись з рішенням господарського суду Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНО" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 у справі №23/100-12 в частині стягнення 15333,04 грн., та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" в частині стягнення 15333,04 грн.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №23/100-12 головуючий суддя Смірнова Л.Г. судді: Чорна Л.В., Кропивна Л.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНО" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 03.06.2015.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із необхідністю представника бути присутнім в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНО" відкладено до 01.07.2015.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р., у зв'язку з перебуванням судді ЧорноїЛ.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючого судді:Смірнової Л.Г., судді: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А.
Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду Київської області без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судове засідання 01.07.2015 з'явились представники позивача та третьої особи 1.
Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представники апелянта та відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників апелянта та відповідача.
У судовому засіданні 01.07.2015 року колегія суддів ухвалила залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНО».
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду у даній справі просив залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
7.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк" (за договором - банк) та Товариством з обмежено відповідальністю "Агрохолдинг" (за договором - позичальник) укладено кредитний договір за №151210К14.
Відповідно до пункту 3.1 договору банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором.
Згідно пункту 3.2.1 договору ліміт кредитної лінії: 9500000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.2.2 договору (в редакції додаткового договору №151210К14-8 від 2 лютого 2012 року) кінцевий термін погашення кредиту: 20.06.2012.
Пунктом 3.2.4 договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20,25%.
Крім того, як вбачається з пункту 3.2.5 договору сторони дійшли згоди, що процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2% у разі невиконання/порушення позичальником будь-якої з умов щодо: забезпечення надходження валютної виручки згідно з пп. 5.1.4.7 цього договору; та/або - підтримання встановленого обсягу загальних грошових потоків та/або середньоденних залишків коштів на поточному рахунку позичальника згідно з пп. 5.1.4.9 цього договору, починаючи з першого числа місяця, наступного за тим, у якому сталося таке (-і) порушення, і до останнього числа місяця, у якому таку (-і) умову (-и) було виконано. Ненадання позичальником до банку довідок згідно з пп. 5.3.1 (в), (д), (е), (є) у терміни, визначені пп. 5.3.1 цього договору вважається невиконанням умов пп. 5.1.4.7 та/або 5.1.4.9 цього договору з відповідним підвищенням розміру процентної ставки на 2%.
Процентна ставка за користування кредитом збільшується на 2% у разі невиконання/порушення позичальником умови щодо виконання показників наданого Бізнс-Плану згідно з пп. 5.1.9 цього договору, починаючи з першого числа кварталу наступного за тим, у якому сталося таке порушення, закінчуючи останнім числом кварталу, у якому таку умову було виконано.
Згідно пункту 3.2.6.1 позичальник щомісяця сплачує банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі 0,254% від ліміту кредитної лінії.
Пунктом 3.3.1 договору передбачено, що банк надає позичальникові кредит на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії, плати та інших платежів, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 3.4.1 договору позичальник зобов'язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору в строк, зазначений у п. 3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Строки, передбачені графіком надання та погашення кредиту, є обов'язковими.
Згідно пункту 3.4.2 договору у разі порушення термінів погашення кредиту, зазначених у графіку надання та погашення кредиту, банк переносить прострочену частину заборгованості за кредитом на рахунок прострочених кредитів.
Як вбачається з пункту 3.5.1 договору сторони договору дійшли згоди, що позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за користування кредитом за попередній місяць. Проценти за користування кредитом за останній період нарахування процентів за користування кредитом підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.
Відповідно до пункту 4.1.1 договору позичальник зобов'язаний сплатити банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі, встановленому в п. 3.2 цього договору.
Пунктом 5.1.2 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банку заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Відповідно до пп. 5.1.4.9 кредитного договору позичальник зобов'язався спрямовувати грошові надходження на власні рахунки, відкриті в установі відповідача, таким чином, щоб щомісячно обсяг: - загальних грошових потоків на рахунках, відкритих у банку, був не менше 10000000,00 грн.; - середньоденних залишків коштів на поточних рахунках, відкритих у банку, був не менше 300000,00 грн.
Згідно пункту 7.1 договору позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору. Позичальник несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього договору та чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. 3.4.1, 3.5.1, статтею 4 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України на рахунок, зазначений у п. 3.8 (б) цього договору.
Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та відкрив відповідачу кредитну лінію та надав кредитні кошти в розмірі 9500000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Проте, відповідач, станом на день прийняття рішення у справі лише частково здійснив погашення основного боргу.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 ст. 1056 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як вже зазначалось, пунктом 3.2.4 договору встановлено процентну ставку у розмірі 20,25%.
Крім того, пунктом 3.2.5 договору передбачено збільшення процентної ставки на 2% у разі невиконання/порушення позичальником умов договору.
Судом встановлено, що відповідач не забезпечив підтримання щомісячного обсягу загальних грошових потоків на його рахунку в установі позивача у розмірі, не меншому 10000000,00 грн., як це передбачено підпунктом 5.1.4.9 кредитного договору, а отже, настала умова, за якої позивач мав право збільшити процентну ставку за користування кредитними коштами у встановленому договором розмірі, порядку та на встановлений договором строк.
Ухвалою суду від 11.06.2014 провадження у справі №23/100-12 було зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи №910/16705/13 Вищим господарським судом України.
Зупиняючи провадження у справі №23/100-12 господарський суд Київської області виходив з того, що факти, встановлені під час розгляду касаційної скарги у справі №910/16705/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення 381810,32 грн., зокрема, щодо вірності застосування відсоткової ставки в розмірі 22,25% річних за договором №151210К14 від 7 червня 2010 року, будуть мати преюдиціальне значення для вирішення господарської справи №23/100-12.
Так, постановою Вищого господарського суду України у справі №910/16705/13 встановлено правомірність застосування позивачем відсоткової ставки у розмірі 22,25% за договором №151210К14 від 07.06.2010.
Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначив про порушення ТОВ «Агрохолдинг» умов Кредитного договору №45-01-07, укладеного 20.08.2007 з ПАТ «Фінанси та Кредит» щодо невиконання обов'язку не отримувати нових позик та кредитів.
07.06.2010 між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Агрохолдинг» було укладено Кредитний договір №151210К14 із змінами і доповненнями, внесеним Додатковими договорами №151210К14-1 від 01.10.2010, №151210К14-2 від 30.12.2010, №151210К14-3 від 01.04.2011, №151210К14-4 від 30.06.2011, №151210К14-5 від 29.07.2011, №151210К14-6 від 01.09.2011, №151210К14-7 від 23.12.2011, №151210К14-8 від 02.02.2012.
При цьому варто зазначити, що вказані вище додаткові договори до Кредитного договору від імені ТОВ «Агрохолдинг» були підписані Генеральним директором Завгороднюком Сергієм Борисовичем.
Відповідно до відомостей, отриманих 29.05.2015 з Інформаційно-ресурсного центру Міністерства юстиції України засновником та керівником юридичної особи ТОВ «РЕНО» (код ЄДРПОУ 30844350) є Завгороднюк С.Б.
Крім того, Скаржник зазначає, що 20.08.2007 між ТОВ «Агрохолдинг» та ПАТ «Фінанси та Кредит» було укладено Договір невідновлюваної кредитної лінії №45-01-07 (далі - Кредитний договір №45-01-07). Кредитний договір №45-01-07 від імені ТОВ «Агрохолдинг» підписано Завгороднюком С.Б.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Агрохолдинг», з ТОВ «Агрохолдинг», ПАТ «Фінанси та Кредит» та ТОВ «РЕНО» було укладено Договір поруки №187 від 20.08.2007, із змінами і доповненнями. При цьому, зазначений вище Договір поруки від імені ТОВ «Агрохолдинг» та ТОВ «РЕНО» підписано Завгороднюком С.Б.
Відтак, виходячи з твердження Скаржника про те, що: «ТОВ «Агрохолдинг» були порушені умови Кредитного договору №45-01-07 щодо невиконання обов'язку не отримувати нових позик та кредитів», можна дійти до висновку, що підписуючи Додаткові договори до Кредитного договору, Генеральний директор ТОВ «Агрохолдинг» Завгороднюк С.Б. не міг не знати про укладений між ТОВ «Агрохолдинг» та АТ «Укрексімбанк» Кредитний договір. Отже, порушення умов Кредитного договору №45-01-07 в частині отримання нових позик та кредитів відбулося з відома та фактичного погодження Генеральним директором ТОВ «Агрохолдинг» Завгороднюком С.Б.
Крім того, Скаржник стверджує, що з прийняттям Рішення значно погіршився фінансовий стан ТОВ «Агрохолдинг» та зменшилися обороти грошових коштів на рахунках ПАТ «Фінанси та Кредит».
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На виконання пп.пп. 3.2.1 та 3.2.2 п.3.2 ст. З Кредитного договору Банк відкрив Позичальнику кредитну лінію та надав кредитні кошти в розмірі 9500000,00грн., із кінцевим терміном погашення Кредиту 20.06.2012 (пп.3.2.2 п. 3.2 ст. З Кредитного договору).
Варто зазначити, що всупереч взятих на себе зобов'язань, Позичальником не було погашено у встановлений строк заборгованість за Кредитним договором. У зв'язку з цим, Позивач у жовтні 2012 року звернувся з позовом до Господарського суду Київської області до ТОВ «Агрохолдинг» про стягнення заборгованості.
Відтак, твердження Скаржника про те, що саме з «прийняттям Рішення значно погіршився фінансовий стан ТОВ «Агрохолдинг» та зменшилися обороти грошових коштів на рахунках ПАТ «Фінанси та Кредит» не відповідає дійсності, оскільки вже в червні 2012 року існувало порушення ТОВ «Агрохолдинг» зобов'язання щодо кінцевого терміну погашення кредиту - 20.06.2012.
Варто зазначити, що розрахунок заборгованості ТОВ «Агрохолдінг» за Кредитним договором, в тому числі 3% річних за весь період прострочення сплати процентів за користування Кредитом, є вірним, здійсненим відповідно до норм чинного законодавства, підтверджений належними доказами та детально досліджений судом першої інстанції.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2014 у справі №23/100-12.
Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНО» на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2014 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2014 у справі №23/100-12 залишити без змін.
3. Матеріали справи №23/100-12 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Л.Г. Смірнова
Судді Л.В. Кропивна
С.А. Пашкіна