04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"30" червня 2015 р. Справа№ 911/1069/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Мальченко А.О.
при секретарі: Мельниченко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Хлабистін Д.М. ( за довіреністю №26 від 01.01.2015 року)
від відповідача: Дашковський А.М. ( за довіреністю б/н від 22.05.2015 року)
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест"
на рішення господарського суду Київської області від 27.04.2015р.
у справі № 911/1069/15 (суддя: Пінчук В.І.)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест "
про стягнення штрафних санкцій
У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення штрафних санкцій, у вигляді штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача у накладній за № 41924523 в сумі 36080,00 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2015р. у справі № 911/1069/15 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на користь Державного підприємства " Придніпровська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровська дирекція залізничних перевезен" штрафні санкції за ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за N 457, у вигляді штрафу за неправильно зазначену адресу одержувача вантажу у накладній від 10.09.2014 року за № 41924523 в сумі 36080,00 грн.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач не вірно вказав в накладній за № 41924523 адресу одержувача, внаслідок чого затримано вручення вантажу одержувачу останнього, тому стався простій вагону, в зв'язку з чим позивачем відповідачу відповідно до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нараховано штрафні санкції у вигляді штрафу в сумі 36080,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 27.04.2015р. у справі № 911/1069/15, прийняти нове рішення про зменшити розмір штрафу до розміру Ѕ провізної плати, яка складає 3 608,00 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не надав належної оцінки тому факту, що дії відповідача не нанести позивачу матеріальних збитків. Також зазначив, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду № 911/1069/15 від 08.06.2015 року, в зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Сітайло Л.Г., Дідиченко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" та призначено розгляд справи № 911/1069/15 на 30.06.2015р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Сітайло Л.Г., Дідиченко М.А.
Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року в зв'язку з перебуванням судді Сітайло Л.Г. та судді Дідиченко М.А. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя: Руденко М.А., судді: Кропивна Л.В., Мальченко А.О.
30.06.2015 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 30.06.2015 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення по справі, яким зменшити розмір штрафу до розмірі Ѕ провізної плати, яка складає 3 608,00 грн.
Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № ПР.ДН-1-11317/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг.(а.с.13)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору про перевезення у спрощений спосіб, відповідач склав накладну від 10.09.2014 року за № 41924523, з дотриманням ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 307 ГК України і передавав позивачу для виконання та позивач її прийняв до виконання.(а.с.11)
Дослідженням вказаної накладної встановлено, що відповідачем у вказаній накладній при її складані одержувачем вантажу вказано ПРАТ "Керамет" та вказано адресу одержувача: 83003, м. Донецьк, вул. Калужская, 13а. За даною накладною вартість перевезення становила 7216,00 грн.
Відповідно до ст. 23 Статуту, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів. Станції видають вантажовідправникам бланки накладних (комплектів перевізних документів) за плату згідно з тарифом.
Згідно із п. 4.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 863/5084, заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил, відповідно до якого представник Відправника особисто в накладній заповнює графу "Одержувач" шляхом зазначення повної та точної назви, адреси і коду Одержувача вантажу, за достовірність та точність яких несе відповідальність представник Відправника, який засвідчує достовірність і повноту відомостей своїм підписом у накладній.
За достовірність відомостей у накладній з приводу адреси одержувача вантажу відповідальність несе безпосередньо особисто відправник вантажу, який при заповненні накладної зобов'язаний перевірити достовірність відомостей щодо одержувача вантажу.
Позивач звернувся з позовними вимога на підставі того, що відповідачем була допущена помилка в накладній, що призвело до неможливості вручення вантажу одержувачу, в наслідок чого, відбувся простій вагонів.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином було доведено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та своєчасно внаслідок доставляння вантажу із станції відправлення до станції одержання з дотриманням всіх нормативів і стандартів. Проте, позивач не зміг на станції призначення передати своєчасно вантаж одержувачу останнього, що призвело до простою вагону в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства, у накладній від 10.09.2014 року за № 41924523 невірно зазначив адресу одержувача вантажу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне
Відповідно до ст. 3 Закон України "Про залізничний транспорт" передбачено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року за N 457 ( в подальшому статут) на виконання вимог ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України (далі за текстом: Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статут у ст. 5 передбачає, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі за текстом: Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі за текстом: Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Частиною 1 ст. 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статут у ст. 6 передбачає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивач свої зобов'язання по перевезенню вантажу виконав належним чином та своєчасно доставив вантаж із станції відправлення до станції одержання з дотриманням всіх нормативів і стандартів, проте не зміг на станції призначення передати своєчасно вантаж одержувачу останнього, оскільки відповідачем у накладній від 10.09.2014 року за № 41924523 невірно було вказано адресу одержувача вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, факт невірного зазначення відповідачем у накладній адреси одержувача вантажу виявлений на станції призначення 15.09.2014 року, в зв'язку з чим станцією призначення за цим фактом одразу повідомлено станцію відправлення за допомогою телеграми від 15.09.2014 року за № Н 30 (а.с.12)
Статут у ст. 129 передбачає, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
На виконання вимог ст. 129 Статуту та з метою засвідчення факту невірного зазначення відповідачем у накладній від 10.09.2014 року за № 41924523 адреси одержувача вантажу при складанні накладної, що призвело до неможливості вручення вантажу одержувачу останнього, внаслідок чого стався простій вагону, станцією призначення складено акт загальної форми від 15.09.2014 року за № 671, зі змісту якого вбачається, що відповідачем в накладній №41924523 від 10.09.2014 року невірно зазначено адресу одержувача , у зв'язку з чим вагон затриманий до з'ясування обставин. (а.с.10). При отримані позивачем телеграми станції призначення від 16.09.2014 року за № НР 5 та на підставі відомостей договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 20.05.2011 року за № ПР.ДН-1-11317/Нюп зроблено виправлення в накладній від 10.09.2014 року за № 41924523 шляхом зазначення вірної адреси одержувача вантажу: 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 16а, замість невірної адреси одержувача вантажу: 83003, м. Донецьк, вул. Калузька, 13а, після чого станція отримання змогла вручити вантаж одержувачу останнього, внаслідок чого припинився простій вагону. (а.с.12)
Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній маси, кількісті місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статут у ст. 118 передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Отже, штраф є різновидом неустойки.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи зазначені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та договором відповідальності.
У відповідності до статей 549, 611 ЦК України, ст.ст. 230, 231 ГК України, ст.ст. 118, 122 Статуту, позивачем відповідачу нараховано штраф у п'яти кратному розмірі від вартості перевезення в зв'язку з невірним зазначенням у накладній адреси одержувача вантажу на загальну суму 36080,00 грн..
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не скористався своїм правом на зменшення розміру штрафу, враховуючи що дії відповідача стосовно невірного зазначення адреси одержувача не нанесли позивачу матеріальних збитків, оскільки штраф, відповідно до статті 118 Статуту залізниць України підлягає стягненню, в незалежності від того чи були завдані збитки чи ні.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції : "Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом".
В листі Вищого господарського суду від 02.02.2010року № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)" зазначено, що " вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим".
Як видно з матеріалів справи, у відповідності до ч.3 ст. 551 ЦК України, обґрунтоване клопотання представником відповідача про зменшення розміру штрафу з 36 080,00 грн. до 3 608,00 грн. до суду першої інстанції не подавалось. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, важкий фінансовий стан відповідача, нестача оборотних коштів та нездійснення відповідачем підприємницької діяльності не позбавляють його відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача штраф в зв'язку з невірним зазначенням у накладній адреси одержувача вантажу в сумі 36080,00 грн.
Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України № 922/4977/14 від 20.05.2015 року.
Стосовно посилання апелянта на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, наведені апелянтом обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання, не можуть бути визнані поважними. З матеріалів справи також, вбачається що ухвала про призначення справи до розгляду була надіслана сторонам 10.04.2015 року, рішення суду першої інстанції було винесено 27.04.2015 року, отже скаржник мав достатньо час для ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, як видно з матеріалів справи представник позивача звертався з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи 23.04.2015 року (а.с. 17) та відповідно до його підпису 24.04.2015 року був ознайомлений з матеріалами справи, необхідні фотокопії зняв.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у справі № 911/1069/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Транс-Інвест" на рішення господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у справі № 911/1069/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 27.04.2015 року у справі № 911/1069/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 911/1069/15 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
А.О. Мальченко