27 березня 2008 року м. Олевськ
при секретарі Дворак Г.П.
з участю: позивачів ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ житлового будинку в натурі.
З позовної заяви слідує, що позивачка ОСОБА_1 з 21.12. 1984 року по 09.01.2006 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу має спільного сина ОСОБА_3 та дочку від першого шлюбу ОСОБА_2 до розірвання шлюбу проживали однією сім'єю з відповідачем. Під час шлюбу сім'єю (на праві спільної сумісної власності) було приватизовано в рівних частках 1/3 частину спірного будинку, яка складається з 3-х кімнат площею 33,2 кв. м , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло № 61 видане 19.06.1995 року Представництвом Фонду державного майна України в Олевському районі. Інша 1/3 частина будинку, яка складається з 2-х кімнат площею 30,8 кв. м належить відповідачу на праві приватної власності і була придбана до укладення шлюбу з позивачкою, що стверджується договором купівлі-продажу від 17.11.1982 року та рішенням Олевського районного суду від 23.12.1983 року.
Перебуваючи в шлюбі з позивачкою - ОСОБА_1 відповідач спільно з нею добудував до вище зазначеного будинку ще 1/3 частину будинку, що належить їм на праві спільної сумісної власності і складається з 4-х кімнат площею 40,4 кв. м в загальній площі будинку. Зазначену 1/3 частину будинку було прийнято комісією в експлуатацію згідно акту від 20.03.2007 року зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації. Крім того, біля будинку було побудовано два хліва та гараж, які введені в експлуатацію рішеннями виконавчого комітету смт. Олевська № 131 від 16.09.1986 року , № 75 від 19.05.1989 року та № 129 від 18.06.2007 року. А також у дворі є туалет, два погріба та огорожа. Які є також спільною сумісною власністю бувшого подружжя.
Позивачка - ОСОБА_1 просить суд поділити в натурі будинок, з врахуванням інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 між нею та відповідачем. При цьому виділити позивачам 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, яка складається з наступних приміщень : веранди площею 11,7 кв.м., кладочки площею 4,2 кв. м та 1,9 кв. м, коридора площею 1,5 кв. м, кімнат площею 15,5 кв. м, та 11,3 кв. м, кухні площею 9,0 кв. м. Іншу 1/2 частину будинку , яка складається з жилих кімнат 19,5 кв. м та 15,9 кв. м та допоміжних приміщень в будинку виділити відповідачу, з надвірних будівель позивачі просять виділити сараї площею 2,4 кв. м та 2,9 кв. м, а відповідачу виділити гараж.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали повністю і просять його задовольнити в повному обсязі, при цьому судові витрати поділити між сторонами в рівних долях.
Позивачка ОСОБА_1 суду показала, що з 1984 року по 2005 рік проживала з відповідачем в шлюбі. Від шлюбу має з відповідачем спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Та дочку ОСОБА_2 від першого шлюбу. Проживали в спірному будинку однією сім'єю. В 1995 році на всіх членів сім'ї приватизували 1/3 частину будинку, яка складається з трьох кімнат. Інша частина будинку з двох кімнат належить відповідачу, останній придбав ці кімнати до шлюбу між ними. Інша 1/3 частина будинку, яка складається з чотирьох кімнат була нею побудована разом з відповідачем під час їхнього спільного проживання. На даний час шлюб з відповідачем розірваний і вона просить суд розділити будинок на дві частини, тобто між позивачем та відповідачем з врахуванням інтересів двох позивачів (дітей) при цьому виділивши їм більшу частину , а надвірні будівлі розділити таким чином їм виділити два хліва, а гараж виділити відповідачу. При розділі будинку врахувати спільну часткову власність членів сім'ї та спільну сумісну власність бувшого подружжя.
Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пояснивши, що раніше проживали однією сім'єю в спірному будинку. У 1995 році 1/3 частина будинку була приватизована на всіх членів сім'ї , в цьому ж будинку дві кімнати належать відповідачу, а щн дві кімнати і веранду їх мати ОСОБА_1 добудувала спільно з відповідачем за час перебування в шлюбі. Підтримують позовні вимоги ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_4 відносно позову заперечує і пояснив, що спірну частину будинку він будував за кошти і за допомогою своєї рідні тому вважає, що спірна частина будинку належить йому.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (сестри позивачки ОСОБА_1 показали, що з 1983 року ОСОБА_1 проживали разом і у них народилася спільна дитина. За час спільного проживання їх сестра добудувала до хати дві кімнати і веранду.
Допитані в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 (брат відповідача) суду показав, що спірну частину будинку будували батьки відповідача коли останній проживав уже разом з ОСОБА_1, допомагала рідня відповідача і вони особисто будували добудову до хати.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з 1984 року проживала з відповідачем, від спільного шлюбу у них народилася дитина, а друга дитина була від першого шлюбу позивачки. Під час спільного проживання дана сім'я приватизувала 1/3 частину будинку, отримавши відповідні свідоцтва про право власності на житло. В цьому будинку дві кімнати належать на праві приватної власності відповідачу. Позивачка - ОСОБА_1 та відповідач розлучилися у 2006 році. Проживаючі у шлюбі останні добудували до хати дві кімнати і веранду, два хліва і гараж на подвір'ї дому. Позивачі просять суд розділити спірний будинок між позивачами (одна частина) та відповідачем на половину з врахуванням часткової спільної власності (приватизованих кімнат в будинку) виділивши сторонам по1/2 частині будинку, а також надвірні будови виділивши гараж відповідачу, згідно будівельно-технічної експертизи.
Дані правовідносини врегульовані слідуючими нормативно-правовими актами:
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Ч. 2 ст. 331 ЦК України зазначає, що право власності на новостворене майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення) нового майна. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Виходячи із змісту ст. 182 ЦК України право власності на нерухоме майно повинно виникати з моменту державної реєстрації.
В ч. 1 ст. 356 ЦК України зазначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно ст. 367 ЦК майно, що є у спільній частковій власності , може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Ст. 68 СК передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснює, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ часток в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику , що виділяється , за його згодою приєднується грошова компенсація.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню.
Свої висновки суд мотивує слідуючим : відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15.02.2008 року № 9 слідує, що кв. АДРЕСА_1 становить 36,1 кв. м. Розділивши дану частину будинку, яка знаходиться в спільній частковій власності сторін по 1/3 частки неможливо.
Акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 20.03.2007 року № 65 , затверджений розпорядженням голови Олевської РДА 26.03.2007 року є лише підставою для отримання сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтва на право власності на спірну частину добудованого будинку, тому не є доказом, що дана спірна частина будинку є спільною сумісною власністю бувшого подружжя, тому і позов не підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 доводила, що спірну частину будинку остання будувала разом з відповідачем , але в позовній заяві такої вимоги не ставила. Суд розглядає справу в межах позовних вимог, тому до уваги свідчення свідків сторін не бере.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60. 68 СК України; ст.ст. 182, 316, ст. 331, ч. 1 ст. 356, ст. 367 ЦК України; ст.ст. 10, 11. 15, 60, 81, 88, 212-215, 217 ЦПК України
В задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку, розташованого в м. Олевськ житомирської області по АДРЕСА_1 - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Звільнити сторони від сплати державного мита на підставі п. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України
Суддя: