Справа № 264/4311/15-а
2-а/264/224/2015
07 липня 2015 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1., ознайомившись із адміністративним позовом прокурора Іллічівського району міста Маріуполя до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів України у Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
06 липня 2015 року прокурор Іллічівського району міста Маріуполя звернувся до Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ознайомившись із позовом, суддя прийшов до висновку, що справа не підсудна Іллічівському районному суду м.Маріуполя Донецької області та заява повинна бути повернена позивачу для пред'явлення до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Згідно частини 1 статті 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Із системного аналізу наведених частин статті 19 КАС України вбачається, що за загальним правилом встановлюється територіальна підсудність за місцезнаходженням відповідача. Разом з тим, частина 2 ст. 19 КАС України встановлює випадок альтернативної підсудності, яка допускає право позивача подати позов за його зареєстрованим місцем проживання (перебування) по справах з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). При цьому таке право альтернативної підсудності належить виключено цій особі (фізичній або юридичній) відносно якої були вчинені дії або бездіяльність суб'єктом владних повноважень, або прийнятий правовий акт індивідуальної дії.
Встановлення законодавцем такого виду альтернативної підсудності за частиною 2 статті 19 КАС України покликано надати особі максимальні гарантії (можливості) реалізувати своє право на судовий захист та захистити своє порушене суб'єктивне право чи законний інтерес. На думку суду існування такого положення щодо альтернативної підсудності обумовлене передусім тим, щоб особа стосовно якої були вчинені оскаржувані дії або бездіяльність мала змогу пред'явити позов за своїм місцем проживання (знаходження).
При цьому таке правило не розповсюджується на позивачів суб'єктів владних повноважень або органів прокуратури, стосовно яких не вчинялися дії або бездіяльність та не приймався правовий акт індивідуальної дії.
Наведені вище обставини виключають застосування позивачем - органом прокуратури при подачі адміністративного позову привал альтернативної підсудності, оскільки вони не є особою (фізичною або юридичною) стосовно якої приймався правовий акт індивідуальної дії, або вчинялися дії чи бездіяльність суб'єктом владних повноважень.
Виходячи із зазначено, за пред'явленим адміністративним позовом діє загальна територіальна підсудність за місцезнаходженням відповідача.
Відповідачем за позовом є Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, місцезнаходженням якого є місто Маріуполь проспект Леніна, 70, що територіально розташовано в Жовтневому районі міста Маріуполя, а тому позов належить до підсудності Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа непідсудна цьому адміністративному суду.
Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені обставини, поданий позов підлягає поверненню позивачу, оскільки не підсудний Іллічівському районному суду м. Маріуполя, а підсудний Жовтневому районному суду м. Маріуполя Донецької області.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 18, ч.2 ст. 19, п.6 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов прокурора Іллічівського району міста Маріуполя до Виконавчого комітету Маріупольської міської ради, третя особа Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів України у Донецькій області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
На ухвалу може бути подана апеляція в Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1