264/984/15-ц
2/264/747/2015
19 лютого 2015 року суддя Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
ОСОБА_2 звернувся до Іллічівського районного суду м.Маріуполя з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до вимог ч.5 ст.119 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.
Позивачем доказів сплати судового збору суду не надано.
В позовній заяві, позивач, посилаючись на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» вважає, що він є споживачем страхової послуги, а відповідно звільнений від сплати судового збору.
В даному випадку таке твердження позивача суд визнає помилковим з наступних підстав.
Враховуючи визначенням термінів, наведених у Законі України «Про захист прав споживачів», а також положення ст.3, ст.12 цього ж Закону, споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб на підставі договору- усної чи письмової угода між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за якими здійснюються купівля-продаж, роботи та послуги.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п.1 Постанови Пленуму ВСУ № 5, при вирішенні справ за позовами про захист прав споживачів суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів». Споживачем, права якого захищаються на підставі цього Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
За визначенням основних термінів, наведених у ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники- це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 ґрунтуються на неналежному виконанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, який був укладений між ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_3, а сам позивач не є стороною цього договору і, відповідно, не є страхувальником за цим договором, тому, в контексті положень Закону України «Про захист прав споживачів», позивач не може розглядатися і як споживач по пред'явленому ним позову.
Таким чином, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин, у яких позивач не є споживачем, положення Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин не можуть бути застосовані.
Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.) та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (3654 грн.). Підпункт 2 п.1 ч.2 ст.4 вказаного Закону передбачає розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, що становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243,60 грн.).
Приймаючи до уваги вищенаведене, приходжу до висновку, що позивачу слід сплати судовий збір в розмірі по 243,60грн. за вимоги майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
За таких обставин, відповідно до вимог ч.1 ст.121 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.119,120,121 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- залишити без руху.
Надати ОСОБА_2 строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків позовної заяви, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1