Справа № 263/6574/15-ц
Провадження № 2/263/2192/2015
07 липня 2015 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Степанової С.В., при секретарі Соколової О.Б., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням. В позовній заяві зазначила, що на підставі свідоцтва про право власності на житло серія ССР № 651699 від 14.06.2010 року, їй належить житловий будинок № 72 по вул. Парковій у місті Маріуполі. Відповідач зареєструвався за зазначеною адресою 14.06.2010 року, але на даний час стосунки між позивачем та відповідачем припинено, відповідач понад п'ять років за вказаною адресою не проживає, та добровільно припиняти свою реєстрацію не бажає, у зв'язку із чим, просила визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву з клопотанням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Згідно виписки з домової книги № 332 від 29.05.2015 року, наданої КСН «Парковий», ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9). Судові повістки про виклик відповідача в судове засідання, які направлені судом на вказану адресу були повернуті на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України та згідно ч. 2 ст. 197 ЦПК України - без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 663 від 10.06.2010 року, посвідченим Приватним нотаріусом ОСОБА_3, належить 73/100 частини домоволодіння за адресою: місто Маріуполь, вул. Паркова, 72, що підтверджується Інформацією № 39717713 від 26.06.2015 року з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.7, 22-26).
Згідно акту № 54 від 13.05.2015, складеного КСН «Парковий», відповідач ОСОБА_2 у зазначеному домоволодінні з 14.06.2010 року не проживає (а.с.8).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідач не є членом сім'ї позивача в розумінні положень Житлового кодексу України та Сімейного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до вказаного, а також виходячи зі смислу ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК України власник квартири на свій розсуд вирішує, чи буде особа, яка не є членом його сім'ї, проживати в його квартирі, чи не буде.
Згідно ст. 391 ЦК України одним із засобів захисту права власності є усунення перешкод у здійсненні власником майна права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, який діє для України з 11.09.1997 року та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд вважає, що оскільки відповідач більше року з власного бажання не проживає у спірному домоволодінні, останній добровільно не припиняє своєї реєстрації, тим самим порушує право позивача користуватись та розпоряджатись майном на свій власний розсуд, тому вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11.05.1994 року, який діє для України з 11.09.1997 року, ч.1 ст. 319, ст. 391 ЦК України, ст.ст. 71,72, 150, 163 ЖК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 213-215, 224-226 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме житловим будинком № 72 по вул. Парковій у місті Маріуполі Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати з оплати судового збору в розмірі 243 гривень 60 копійок.
На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя С.В. Степанова