Справа № 761/9038/15-к
Провадження №1-кп/761/565/2015
іменем України
07 липня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 120 151 001 00000 2403 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із загальною середньою освітою, який не одружений, не працює, зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимий: 18 лютого 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 307, ст. 69, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, звільнений 15 серпня 2014 року на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році»,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
Відповідно до висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, він 03 березня 2015 року, приблизно о 20 годині 10 хвилин, та особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, перебуваючи поблизу будинку № 6 по вул. Мельникова в м. Києві, за попередньою змовою між собою, шляхом розбиття скла, викрали з автомобіля марки «Peugeot-206» д.н.з. НОМЕР_1 , особисті речі, які належать ОСОБА_6 , завдавши своїми діями ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 900 гривень.
Діючи із прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна із автомобілів, ОСОБА_7 за попередньою змовою з особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, о 18 годині 00 хвилин 03 березня 2015 року направились на автомобілі марки «Ford Siera» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить особі, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, та яким керував ОСОБА_7 , до ресторану «Ланселот», що по вул. Мельникова, 4 в м. Києві, де поряд з рестораном ОСОБА_7 припаркував автомобіль.
З метою виконання свого злочинного умислу, особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, вийшла з салону вказаного автомобіля з ціллю пошуку автомобілів, придатних для викрадення з них чужого майна. В цей час ОСОБА_7 залишився сидіти за кермом автомобіля «Ford Siera» та діючи згідно розподілених між собою ролей, спостерігав за оточуючою обстановкою, щоб у випадку бути викритими у скоєнні злочину, попередити про це особу, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, та втекти з місця скоєння злочину.
Продовжуючи далі свої злочинні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, 03 березня 2015 року, приблизно о 20 годині 10 хвилин, підійшла до автомобіля марки «Peugeot-206», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , та оглянувши салон автомобіля, на задньому сидінні помітила сумку з речами.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_7 , за допомогою металевого предмета видовженої форми розбила заднє праве скло автомобіля марки «Peugeot-206», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та звідти, з метою обернення на свою користь і особистого збагачення, таємно викрала чуже майно, яке належить ОСОБА_6 , а саме: чоловічу сумку червоного кольору, вартістю 400 гривень, навушники жовтого кольору, вартістю 200 гривень, USB кабель чорного кольору, вартістю 100 гривень, грошові кошти в розмірі 200 гривень, також паспорт громадянина України, ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_6 , ключі від квартири, які не представляють для потерпілого матеріальної цінності, а всього майна на загальну суму 900 гривень.
Після цього, особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, сіла до салону власного автомобіля, де на неї очікував ОСОБА_9 , з яким вони з місця вчинення злочину хотіли втекти, однак були затриманні працівниками міліції.
Такі дії ОСОБА_7 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, надав показання, що дійсно 03 березня 2015 року він знаходився за кермом автомобіля, якій належить ОСОБА_10 . Коли вони їхали по вул. Мельникова, ОСОБА_10 попросив його зупинитися, щоб вийти до туалету. Він зупинився. Коли ОСОБА_10 повернувся, вони поїхали далі. В подальшому, коли вони перебували на вул. Дорогожицькій, їх затримали працівники міліції, від яких він дізнався, що відбулась якась крадіжка. Як з'ясувалось пізніше крадіжку здійснив ОСОБА_10 . Потім працівники міліції надягнули їм наручники та відвезли на АДРЕСА_2 , де провели огляд місця події, під час якого у нього виявили паспорт на ім'я потерпілого, який йому підкинули працівники міліції.
Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
У відповідності зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Згідно зі ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:
- показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що у березні 2015 року він був на курсах з англійської мови. Коли заняття завершилися, приблизно о 20 годині, він попрямував до свого автомобіля, який був припаркований по вул. Мельникова. Коли він підійшов до автомобіля, побачив, що розбито заднє скло та відсутня його сумка з особистими речами та документами. Він викликав міліцію. Через хвилин 10-15 під'їхали співробітники міліції. Потім він збирався їхати в районне управління міліції, однак його зупинили працівники міліції та повідомили, що осіб, які вчинили злочин затримано і він повинен чекати на місці. Через хвилин 40 приїхали оперативні працівники разом з підозрюваними, які перебували в автомобілі «Форд». В подальшому вказаний автомобіль було оглянуто та виявлено його речі;
- показання свідка ОСОБА_11 про те, що він 03 березня 2015 року близько 20 години по вул. Мельникова, 6 помітив як невідомий чоловік ходив і заглядав у вікна автомобілів та просвічував їх ліхтариком. Потім цей чоловік підійшов до автомобіля «Форд», після чого відійшов від нього. В подальшому цей чоловік підійшов до припаркованого автомобіля марки «Пежо», озирнувся та перевірив, чи ніхто його не бачить. Потім під'їхав автомобіль марки «Форд», водій якого увімкнув фари, для того щоб не було видно, що відбувається. У чоловіка був в руках якийсь предмет, він ним розбив скло в автомобілі марки «Пежо», просунув туди руку та дістав щось червоного кольору, після чого направився до автомобіля марки «Форд», але його та водія одразу затримали. При цьому стверджував, що чоловік, який розбив скло автомобіля та викрав звідти речі це ОСОБА_7 ;
- дані, що містяться в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03 березня 2015 року, відповідно до яких ОСОБА_6 зазначив, що в період часу з 18 години 35 хвилин по 20 годину 10 хвилин 03 березня 2015 року за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 6 невстановлена особа шляхом розбиття заднього правого скла в автомобілі «Peugeot-206» д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору скоїла крадіжку чоловічої сумки червоного кольору в якій знаходились: паспорт громадянина України на його ім'я, ключі від квартири, дві декларації «Нової Пошти» в оригіналі та гроші в сумі 200 гривень;
- дані, що містяться в рапорті старшого оперуповноваженого ОСОБА_12 від 03 березня 2015 року, відповідно до яких з метою попередження та розкриття крадіжок з автомобілів ним в складі оперативно-пошукової групи спільно з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та інспектором УДАІ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15 , близько 20 год. 20 хв., за адресою: м. Київ, Мельникова, 6 були затримані ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , котрі шляхом розбиття скла задніх правих дверей автомобілі «Пежо-206» д.н.з. НОМЕР_1 , викрали з салону автомобіля сумку червоного кольору, що належить ОСОБА_6 ;
- дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 03 березня 2015 року з фототаблицею до нього, відповідно до яких оглянуто ділянку місцевості між будинками № 6 та № 8 по вул. Мельникова в м. Києві. На вказаній ділянці знаходився автомобіль марки «Пежо», чорного кольору, який перебував у відчиненому стані, мав пошкодження у вигляді розбитого заднього правого бокового скла. На відстані одного метра був припаркований автомобіль марки «Ford Siera» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_2 , біля якого знаходились працівники міліції, а в автомобілі знаходились два чоловіка, які представились ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . ОСОБА_10 повідомив, що його затримали працівники міліції під час того, як він розбив скло в автомобілі марки «Пежо», який розташований по вул. Мельникова, 6 в м. Києві. У ОСОБА_7 було виявлено у внутрішньому кармані куртки паспорт, виданий на ім'я ОСОБА_6 . Крім того, в багажнику автомобіля було виявлено, крім інших речей, сумку червоного кольору, всередині якої була банкнота номіналом 200 гривень, USB шнур та навушники жовтого кольору.
Крім того в судовому засіданні судом були безпосередньо досліджені докази, які були надані стороною захисту, а саме:
- показання ОСОБА_10 про те, що він 03 березня 2015 року разом з ОСОБА_7 перебували в його автомобілі. Коли вони перебували на вул. Мельникова, він попросив ОСОБА_7 зупинити автомобіль, повідомивши що йому потрібно до туалету. Він вийшов з автомобіля та пішов. Біля будинку №6 він побачив автомобіль марки «Пежо», підійшов до нього та побачив в салоні автомобіля сумку. Він розбив заднє праве скло автомобіля та викрав звідти сумку. Потім він повернувся до автомобіля, де його чекав ОСОБА_7 та вони поїхали. Зазначив, що з ОСОБА_7 в попередню змову на вчинення крадіжки не вступав та про його намір вчинити крадіжку ОСОБА_7 не повідомляв. В подальшому їх затримали працівники міліції, які одягли на них наручники та на його автомобілі відвезли на вул. Мельникова, де провели огляд місця події.
Суд, безпосередньо, всебічно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов до наступного висновку.
У відповідності з ч. 2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
Як убачається із показань обвинуваченого ОСОБА_7 він не вчиняв інкримінованого йому злочину, в тому числі за попередньою змовою з ОСОБА_10 , а дізнався про вчинення крадіжки ОСОБА_10 від працівників міліції, які їх затримали.
Суд визнає такі показання обвинуваченого ОСОБА_7 правдивими, оскільки вони повністю узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, на користь версії обвинуваченого свідчать показання свідка ОСОБА_10 , який вказав, що вчинив крадіжку майна потерпілого ОСОБА_6 самостійно, ОСОБА_7 не повідомляв про свої наміри та заперечив існування попередньої змови між ними. При цьому їх перебування на місці події пояснив тим, що катаючись на автомобілі по місту з ОСОБА_7 , він попросив останнього зупинитися, оскільки йому необхідно було сходити до туалету, та саме в цей момент коли ОСОБА_7 його чекав він і вчинив крадіжку. Після вчинення крадіжки він також не повідомляв про це ОСОБА_7 , та вони поїхали далі кататися, після чого були зупинені працівниками міліції.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 вступив у попередню змову з ОСОБА_10 на вчинення крадіжки майна потерпілого, а сам факт заволодіння майном потерпілого ОСОБА_10 , з яким він сів до салону автомобіля, в якому його чекав ОСОБА_7 , не дає суду підстав вважати про наявність попередньої змови та обізнаність ОСОБА_7 про вчинення ОСОБА_10 крадіжки.
Про те, що ОСОБА_7 не був затриманий безпосередньо на місці вчинення інкримінованого йому злочину, про що зазначено у висунутому останньому обвинуваченні, свідчать також дані, які містяться в протоколі затримання ОСОБА_7 від 04 березня 2015 року, відповідно до яких зазначено про його фактичне затримання о 21 год. 40 хв. 03 березня 2015 року, без зазначення місця затримання.
Окрім того, потерпілий ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 не були затриманні безпосередньо після вчинення злочину, а останні були доставлені на місце події працівниками міліції через певний проміжок часу.
Враховуючи наведене, суд критично ставиться та не бере до уваги показання свідка ОСОБА_11 , зміст яких зазначено вище, з огляду на те, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 не затримувався працівниками міліції на місці злочину, а той факт, що даний свідок вказав на ОСОБА_7 як на особу, яка розбила скло в автомобілі та викрала звідти речі, суперечить висунутому ОСОБА_7 обвинуваченню.
Що стосується обставин вилучення у обвинуваченого ОСОБА_7 паспорта на ім'я потерпілого ОСОБА_6 під час огляду місця події 03 березня 2015 року у період часу з 21 год. 20 хв. по 23 год. 00 хв., то вони не доводять його вину поза розумним сумнівом, оскільки обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що паспорт на ім'я потерпілого йому підкинули працівники міліції, якими під час його затримання було застосовано спецзасоби у вигляді наручників, що також підтвердив у своїх показаннях потерпілий ОСОБА_6 .
Зазначені доводи обвинуваченого ОСОБА_7 прокурором не були спростовані під час судового розгляду.
Більше того, висуваючи обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, сторона обвинувачення посилається на те, що особа, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_7 , таємно викрала майно, яке належить ОСОБА_6 , після цього, сіла до салону власного автомобіля, де на неї очікував ОСОБА_9 , з яким вони з місця вчинення злочину хотіли втекти, однак були затриманні працівниками міліції.
З протоколу огляду місця події від 03 березня 2015 року вбачається, що уОСОБА_7 було виявлено у внутрішньому кармані куртки паспорт, виданий на ім'я ОСОБА_6 , а в багажнику автомобіля, крім інших речей, виявлено речі потерпілого, а саме: сумку червоного кольору, всередині якої була банкнота номіналом 200 гривень, USB шнур та навушники жовтого кольору.
Таким чином, стороною обвинувачення не доведено обставин за яких паспорт потерпілого опинився у внутрішньому кармані куртки обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому у відповідності зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності його вини тлумачаться на його користь.
Також, стороною обвинувачення під час судового провадження надані, як доказ вини обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України протокол прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 03 березня 2015 року та рапорт старшого оперуповноваженого ОСОБА_12 від 03 березня 2015 року, однак вказані документи, не містять об'єктивних даних на підтвердження винуватості саме ОСОБА_7 у скоєні вказаного кримінального правопорушення.
Інших доказів на підтвердження винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 злочину стороною обвинувачення не надано.
У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, п. 23 Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
Оскільки стороною обвинувачення не була доведена винуватість ОСОБА_7 поза розумними сумнівами, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості останнього слід тлумачити на його користь.
З урахуванням викладеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, приходжу до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 .
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та виправдати його у зв'язку з не доведеністю, що зазначене кримінальне правопорушення вчинене ним.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Речові докази: мобільний телефон білого кольору марки «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_3 та запальничку зеленого кольору, які належать ОСОБА_7 та зберігаються в камері схову речових доказів Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_7 .
Речові докази: сумку червоного кольору з написом «Gen Mob», банкноту номіналом 200 гривень, навушники жовтого кольору, шнур USB, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які передані на відповідальне зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_6 , - повернути ОСОБА_6 .
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: