Справа № 761/29957/14-ц
Провадження №2/761/892/2015
іменем України
25 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Піхур О.В.
при секретарі: Гаркуші Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування інформації та стягнення моральної шкоди, -
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - позивач), звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про захист ділової репутації, спростування інформації та стягнення моральної шкоди.
У своїх позовних вимогах, позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" інформацію ОСОБА_1, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год. 30 хв. на телеканалі «1+1» у вечірньому випуску новин «ТСН», а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зобов'язати відповідача за власний рахунок спростувати поширену недостовірну інформацію на телеканалі 1+1» у вечірньому випуску новин «ТСН» та стягнути з відповідача на користь позивача 60000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач та його представник в судовому засідання заперечували проти задоволення позову в повному обсязі, суду надали письмові заперечення.
Суд, заслухавши пояснення, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі виходячи з наступного.
Ст. 3 Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27.02.2009 р. за №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідач принизив ділову репутацію позивача, шляхом надання інтерв'ю під час проведення несанкціонованого мітингу людей біля приміщення ПАТ «ВіЕйБі Банк» на телеканалі 1+1» у вечірньому випуску новин «ТСН», а саме висловлюванням: «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до частини другої статті 471 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. за № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ).
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, а позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Згідно з постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188, прийнято рішення 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду н ліквідацію банку.
Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст. 23 Цивільного кодексу України).
Однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а позивачем не було доведено та обґрунтовано своїх вимог.
Враховуючи пояснення та надані по справі докази, суд вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не підтвердив, що висловлювання відповідача дійсно завдало позивачу шкоду, крім того, в матеріалах справи відсутні будь - які докази, на підставі яких суд міг би пересвідчитися в твердженнях позивача, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 32 Конституції України; ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України; ст. ст. 94, 277 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. за № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", суд,
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, спростування інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя