Справа № 761/9243/15-ц
Провадження №2/761/4663/2015
іменем України
18 червня 2015 року
Шевченківський районний суд м. Києва
у складі головуючого суддіМальцева Д.О.
при секретаріКривошия О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним пункту загальних умов кредитування, визнання недійсним графіку погашення кредиту, визнання недійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу,
ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі відповідач) про визнання недійсним п.1.3.1 загальних умов кредитування; визнання недійсним графіку погашення кредиту за кредитним договором № 50008196 від 15.04.2013р.; визнання недійсним кредитного договору № 50008196 від 15.04.2013р.; визнання недійсним договору застави транспортного засобу № 50008196 від 27.04.2013р.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2013р. між позивачем та відповідачем укладеного кредитний договір № 50008196 (далі кредитний договір) про надання споживчого кредиту на придбання автомобіля. Відповідно до узгодженого сторонами графіка погашення кредиту визначено щомісячний платіж у розмірі 557,45 доларів США. 27 квітня 2013року між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до п.1.1 якого позивач з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором передав у заставу свій автомобіль. Позивач зазначає, що спірне положення кредитного договору передбачає зміну як у розмірі платежів за кредитом, так і зміну у сумі сплачених процентів за користування кредитором без зміни відсоткової ставки, що є несправедливим у розумінні ч. 5 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Крім цього враховуючи ту обставину, що сторонами у графіку погашення кредиту було погоджено сукупну вартість кредиту виходячи з його розміру, що складає за два роки 281271,98грн. застосування спірного положення кредитного договору у випадку використання курсу долара США до гривні більшого ніж було узгоджено сторонами автоматично призведе до порушення визначеної сторонами сукупної вартості кредиту. Також представник позивача зазначає, що у відповідача відсутня ліцензія на надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, що є порушенням заборони на здійснення зазначеного виду підприємницької діяльності.
Враховуючи те, що спірний правочин не міг бути вчинений без визначення порядку та строків погашення кредиту та сплати відсотків, що у своїй сукупності є істотними умовами договору споживчого кредиту недійсність зазначених частин правочину має наслідком недійсності оскаржуваного правочину у цілому.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог надавши письмові заперечення. Заперечення обґрунтовані тим, що положення чинного законодавства хоч і визнають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземний валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Крім цього .позивач за власної ініціативи звернувся до відповідача звернувся до відповідача з проханням щодо надання кредиту. Отже кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем без застосування насильства, обману чи зловживання довірою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2013р. між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 50008196 згідно з умовами якого, Відповідач зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 214088,76 грн., що в еквіваленті становить 26297,60 доларів США, строком на 60 місяців, зі сплатою 9,90% річних, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит, а також платити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов договору.
Цільове призначення кредиту: на придбання автомобіля марки VW, модель Beetle/
Згідно умов Кредитного договору усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту Суми кредиту в доларах США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов.
Відповідно до п.1.3.1. Загальних умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладенню договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмірі платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку ПАТ «Креді Агріколь Банк», до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахування особливостей передбачених договором.
Відповідно до п.п.2.4., 2.5. загальних умов кредитування, нарахування процентів: щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту.
Графіком погашення кредиту до Кредитного договору встановлена сума щомісячного платежу в доларах США, що складає 557,45 доларів США/
Відповідач виконав свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором та надав кредит в розмірі 214088.76 грн., що в еквіваленті складає 26297.60 доларів США, що не заперечувалось Позивачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, квитанціями про сплату Позивачем коштів, спрямованих на повернення отриманого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України яка визначає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, стосовно визнання Кредитного договору недійсним позивач посилається на те, що в порушення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови, якими передбачено сплата позивачем коштів на повернення кредиту в перерахунку за поточним обмінним курсом гривні до долара США є дискримінаційним по відношенню до позивача як до споживача, а вказані умови договору - несправедливими.
Разом з тим, як встановлено судом у Кредитному договорі № 50008196 від 15.04.2013р., укладеному між позивачем та ТОВ «Порше мобіліті» чітко визначені кредитні умови, зокрема, положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.
Також, відповідно до п.п.9.5.-9.7. Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною Кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердив, що Відповідач належним чином ознайомив його, зокрема, з правилами надання фінансових послуг, з інформацією передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», умови надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника тощо.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, підписавши вказаний кредитний договір № 50008196 від 15.04.2013р., позивач вступив в договірні відносини з відповідачем. У вказаному договорі сторони визначили права та взяли на себе певні обов'язки, визначені у договорі, зокрема із зазначенням терміну виконання зобов'язань відповідачем.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин» (далі - Постанова № 5 від 30.03.2012р.), при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті 536, 638, 1056-1 ЦК).
Пунктом 16 Постанови № 5 від 30.03.2012р. визначено, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач
Таким чином, суд дійшов висновку, що зростання курсу долара США до гривні протягом строку дії Кредитного договору, саме по собі не є достатньою підставою для визнання недійсними положень Кредитного договору, відповідно до яких погашення кредиту повинно здійснюватись в гривні у перерахунку до долара США зі курсом, який є дійсним день, що передує виставленню відповідного рахунку.
У відповідності зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Таким чином, позичальник зобов'язаний повернути позику у тій валюті, в якій отримав кредит.
Згідно ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Крім цього, відпоівдно до ст.4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових посгу" одним із видів фінансових послуг визначено послугу із надання кошівт у позщику , у тому числі на умовах фінансового кредиту, без розмежування такої полсуги залежно від того чи є такі кошти власними чи залученими.
Відпоівдно до п.2 ч.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" кредитною установою є юрилддична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), повязані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.
Судом встановлено, що відповдіач має статус фінансової установи, яка зареєстрована відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
02 липня 2009 року прийнято розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про схвалення рішення про видачу свідоцтва про реєстрацію фінансової установи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті".
Відпоівдно до п. 1.3.Розділу 1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 18.10.2005р. № 4802 "Про затвердження Ліцензйних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залученихкоштів кредитними установами" діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи, у тому числі субординованого капіталу, за кредитними договорами з кредитними установами. а також коштів з державного та місцевих бюджетів, отриманих фінансовими установами - юридичними особами публічного права не потребує отримання ліцензії.
Таким чином, відповідач набувши статусу кредитної устноваи відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 02.07.2009р. № 16102366, має право провадити діяльність з надання фінансових кредитів.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Окрім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги щодо визнання недійсним умов Кредитного договору щодо положень стосовно усіх платежів, що сплачуються у гривнях за розрахунком відповідно до обмінного курсу до долара США, не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 192, 203, 215, 257, 261, 267, 524, 525, 526, 533, 627, 1046, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 222, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним пункту загальних умов кредитування, визнання недійсним графіку погашення кредиту, визнання недійсним кредитного договору та договору застави транспортного засобу - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя