Справа № 761/8803/15-ц
Провадження №2/761/4533/2015
Іменем України
30 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.
при секретарі: Лазоришинець К.М., Колеснік М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства культури України, Національного заповідника «Софія Київська», третя особа: Міністр культури України Кириленко Вячеслав Анатолійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В березні 2015 року ОСОБА_1 (Позивач) звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства культури України (Відповідач-1), Національного заповідника «Софія Київська» (Відповідач-2), третя особа: Міністр культури України Кириленко Вячеслав Анатолійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просила: - визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України № 203/0/017-15 від 17.03.2015р., яким розірвано трудовий контракт № 543 від 15 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Міністерством культури України, та звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська»; - поновити з 17 березня 2015 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська»; - стягнути з Національного заповідника «Софія Київська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 716,24 грн.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 15 червня 2012 року між нею та Міністерством культури України було укладено трудовий договір у формі контракту № 543 відповідно до якого вона призначена на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська». У березні 2015 року під час перебування на лікарняному їй стало відомо про те, що трудовий контракт з нею розірвано з 17.03.2015р. з підстав, передбачених контрактом.
Видання вказаного наказу вона вважає незаконним, оскільки порушень Контракту вона не допускала, негативні наслідки відсутні. У наказі про звільнення не міститься жодних посилань на конкретні факти, які б свідчили про одноразове грубе порушення з боку ОСОБА_1 законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом. Цей наказ містить лише формулювання тих обставин, які можуть бути підставою для розірвання, тобто мотивувальна частина наказу лише посилається на підпункти трудового контракту, які стали підставою для його видання.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 27.03.2015р. відкрито провадження у вказаній справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2015р. (а.с.33 т1).
Одночасно з позовною заявою Позивачем подано заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування у Відповідача-1 (а.с.19-21 т1), а у подальшому ще одне клопотання про витребування доказів у Відповідачів та інших установ, організацій, які стосуються обставин, викладених у доповідній записці заступника Міністра(а.с.116-118 т.2).
За результатами розгляду вказаних клопотань судом ухвалами від 07.04.2015р. та від 29.04.2015р. витребувано докази у Відповідача-1, Відповідача-2, які стали підставою для видання оспорюваного наказу про звільнення Позивача, документів, які були підставою для призначення внутрішнього аудиту, певних документів у інших підприємств, установ, організацій, які в тому числі видавали певні погодження щодо робіт у заповіднику та надавали висновки і звіти щодо проведених робіт (а.с.49-52 т.1, а.с. 119-122 т.2, ). Відповідачем-1 та Відповідачем-2 надані відповідні документи.
Крім того, Міністерство культури України (Відповідач-1) надало суду письмові пояснення та заперечення проти позову (а.с.97-101 т4, 107-112 т4), в яких заперечило проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. 15.06.2012р. між Міністерством культури України, в якості роботодавця, та позивачем - ОСОБА_1, в якості працівника, укладено Контракт № 543 на підставі якого позивач була прийнята на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» терміном на 5 років з 15.06.2012р. по 14.06.2017р. Наказом № 203/0/17-15 від 17.03.2015р. достроково розірвано трудовий контракт № 543, укладений 15.06.2012р. між позивачем та Міністерством культури України за невиконання Позивачем п.2.1.2, 2.1.11., 2.1.12 та 2.1.17 контракту, підстава звільнення - п.5.3.4. та п.5.7. Контракту, доповідна записка першого заступника Міністра культури України від 12.03.2015р. За змістом доповідної записки під час перебування позивача на посаді генерального директора Заповідника, встановлено ряд істотних порушень норм законодавства, статуту Заповідника, що за своїми ознаками відповідає змісту порушень зазначених вище умов контракту, що підтверджено Аудиторським звітом за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності з окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Софія Київська». Так, в ході Аудиту встановлено, що свідоцтво про державну атестацію наукової установи № 3, видане Заповіднику 28.11.2008р. Міністерством регіонального розвитку та будівництва України втратило чинність 26.11.2013р., в подальшому і на даний час атестація Заповідника, як наукової установи не проведена, так під час перебування Позивачки на посаді Генерального директора Заповідника встановлено порушення ст. 11 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» в частині не проходження атестації наукової установи. Також пунктом 3 Висновків Акту аудиту встановлено порушення вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», а саме для участі у процедурі закупівлі за державні кошти допущено учасника ФОП ОСОБА_5, який не відповідав кваліфікаційним вимогам документації конкурсних торгів та з урахуванням участі у торгах лише двох учасників, не відмінено їх проведення. Вказані обставини свідчать про порушення позивачем під час перебування на посаді генерального директора Заповідника п.2.1.2. та п.2.1.17 в частині незабезпечення виконання науково-дослідної діяльності та недотримання вимог законодавства відповідно. Пунктом 4 Висновку Акту аудиту встановлено, що в період перебування позивача на посаді директора Заповідника, Заповідником не здійснено виконання повному обсязі рекомендацій, наданих Рахунковою палатою України за результатами попереднього аудиту. Окрім того, результатами аудиту встановлено неефективне використання керівництвом Заповідника бюджетних коштів спеціального фонду на загальну суму 406 866,20 грн., що полягає у: - проведенні робіт з прокладання теплотраси вартістю 225 984,40 грн. з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; - використання транспортного засобу Chevrolet Aveo в порушення вимог постанови КМУ № 65 від 01.03.2014р., що призвело до необґрунтованих витрат на суму 52 323 грн. (придбання бензину); - здійснення економічно необґрунтованих видатків на підготовку робочої документації благоустрою території Заповідника на суму 52 323,00 грн.
Також в поясненнях акцентовано увагу на наявності інших порушень, зазначених у доповідній записці та виявлених під час проведення внутрішнього аудиту, зокрема: - щодо надмірної виплати бюджетних коштів ОСОБА_6, який був прийнятий на роботу на посаду завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту, а фактично виконував функції водія, а отримував заробітну плату завідувача сектору; - щодо недоотримання бюджетом коштів на загальну суму 395 869,50 грн. внаслідок: - безоплатного використання приміщень Трапезної та Брама Заборовського громадськими організаціями для проведення виставки у період з 21.01.2013р по 01.02.2015р., що призвело до недоотримання 166 966,00 грн.; - безоплатного використання приміщення Брами Заборовського Громадською організацією «Столичні ініціативи» для проведення культурних заходів в період з 23.05.2014р. по 01.02.2015р., що призвело до недоотримання 62 458,00 грн.; - безоплатного та безпідставного використання приміщень Заповідника, площею 122,9 кв.м. ФОП ОСОБА_7, що призвело до недоотримання 73 480,00 грн.; - надання у безоплатне користування приміщень заповідника протягом 2013-2014 років, що призвело до недоотримання 92 965,50 грн. У своїй сукупності порушення, зазначені у п.1.1.-1.3. Висновків Акту аудиту свідчать про порушення позивачем під час перебування на посаді генерального директора Заповідника умов п.2.1.11 та п.2.1.12 Контракту, а саме допущено незаконне витрачання державних коштів на непередбачені кошторисом цілі; не було дотримано фінансово-розрахункової дисципліни, належним чином не здійснювався контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей. Також в ході аудиторської перевірки встановлено, що в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із виконанням робіт щодо капітального ремонту з послідуючою пусконаладкою тепломережі об'єкта Брама Заборовського, що проводилися на підставі Договору від 26.11.2013р. за № 468 між Заповідником в якості замовника та ТОВ «Київ-Люкс» в якості підрядника, відбулося падіння огороджувальної стіни, що примикає до оборонних мурів XVIII ст. ансамблю Софійського собору з боку вул. Стрілецької у м. Києві. При цьому, виконання робіт на території пам'ятки не погоджено Міністерством культури України, дозвіл на виконання будівельних робіт або декларація про початок виконання будівельних робіт не видавалися, проектна документація з прокладання теплової мережі від Центрального ІТП до Брами Заборовського «Національного заповідника «Софія Київська» не пройшла комплексну державну будівельну експертизу. Зокрема, про існуванні потреби прокладання тепломережі на території Національного заповідника «Софія Київська» для проведення таких робіт адміністрації заповідника необхідно було: - відповідно до параграфа 172 Настанов Конвенції з охорони культурної та природної спадщини повідомити Центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Франція, м. Париж) через національну комісію України у справах ЮНЕСКО щодо намірів проведення робіт на території об'єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Окрім того, необхідність здійснення ремонтних робіт на тепломережі фактично була відсутньою, оскільки тепломережа між Центральним ІТП до Брами Заборовськго «Національного Заповідника «Софія Київська» на початок виконання робіт прокладена не була, на балансі Заповідника не перебувала і не перебуває на даний час. Вищевикладене свідчить про факт незаконного та неефективного використання (витрачання) бюджетних коштів на суму 225 984,40 грн., що становлять ціну Договору від 26.11.2013р. № 468. Відповідач-1 зазначив, що вище перелічені обставини, відображені в Аудиторському висновку, свідчать про неодноразові грубі порушення зі сторони позивача положень законодавства, систематичне невиконання умов контракту, внаслідок чого для Заповідника настали негативні наслідки у вигляді неефективного використання коштів на суму 406 866,20 грн., недоотримання бюджетом коштів у розмірі 395 869,50 грн. та необхідності відшкодування за рахунок винних осіб 215 653,04 грн. Окрім того, Відповідач-1 зазначив, що наказ Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014р. № 205 «Про строкові трудові договори» виданий ОСОБА_1 з порушенням вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України, оскільки підставою для застосування строкових трудових договорів у наказі визначено «стимулювання продуктивності праці, підвищення рівня, особистої відповідальності працівників заповідника та їх зацікавленості у результатах праці», що не передбачено діючим законодавством про працю, окрім того, в письмових попередженнях працівників чітко не встановлена причина для можливого припинення трудових відносин, таким чином адміністрація Заповідника, визначивши категорії працівників, які працюють за строковим трудовим договором, погіршила становище працівників.
Національний заповідник «Софія Київська» (Відповідач-2) надав суду заперечення на позовну заяву (а.с.71-91 т3), в яких зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами та заперечує проти позову в повному обсязі, з наступних підстав. Контракт з Позивачем розірвано на підставі підпунктів 5.3.4. та з урахуванням пункту 5.7. цього Контракту, при цьому наказ винесено на підставі доповідної записки першого заступника міністра Ліхового І.Д. від 12.03.2015р. Виходячи із змісту позовної заяви, Відповідач-2 дійшов висновку, що Позивачем оскаржується наказ Міністерства культури України від 17.03.2015 року № 203/0/17-15 «Про звільнення ОСОБА_1» з підстав невідповідності його форми і змісту, при цьому Позивач не навів жодного нормативно-правового акту, якому суперечить форма та зміст оскаржуваного наказу. Відповідач-2 зауважив, що наказ Міністерства культури України від 17.03.2015р. № 203/0/17-15 видано у повній відповідності до вимог пунктів 96-99 Інструкції з діловодства центральних органів виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011р № 1242. Окрім того, посилання Позивачки на те, що її було звільнено під час лікарняного як на підставу визнання незаконним наказу Міністерства культури України від 17.03.2015р. № 203/0/17-15 є безпідставними, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.12.2012р. № 6-156цс12, у разі припинення трудового договору з підстав, передбачених контрактом - п.8 ст. 36 КЗпП України, норми КЗпП України щодо заборони звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності в такому випадку на такі правовідносини не поширюються. З приводу підстав звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська», Відповідач-2 зазначив, що за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності з окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Софія Київська» за період діяльності з 01.01.2013р. по 01.12.2014р., проведеного на підставі наказів Міністерства культури України від 29.12.2014р. № 1202 «Про проведення внутрішнього аудиту» та від 27.01.2015р. № 27 «Про внесення змін до наказу Міністерства культури України від 29.12.2014р. № 1202», Міністерством культури України складено акт від 12.03.2015р. Відповідач-2 зауважив, що у зазначеному акті констатовані факти по систематичне грубе порушення Генеральним директором ОСОБА_1 статті 11 Закону України «Про музеї та музейну справу», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.17 ст. 5 та ст. 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статей 31, 34, 37, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктів 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України та невиконання обов'язків, встановлених п.п.2.1.2., 2.1.11., 2.1.12, 2.1.17 контракту, укладеного Міністерством та ОСОБА_1 від 15.06.2012р. № 543.
Також в запереченнях Відповідача-2 акцентована увага на порушеннях Позивача положень Контракту, виявлених під час внутрішнього аудиту, зокрема щодо: - падіння огороджувальної стіни ХХ сторіччя, що примикає до оборонних мурів XVII ст. ансамблю Софійського собору з боку вулиці Стрілецької, що є наслідком незаконного проведення ремонтних робіт на території Заповідника з прокладання теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська»; - укладення Договору підряду від 01.03.2013р. № 108, між Заповідником, в особі в.о. Генерального директора Груздо С.М. і громадянином ОСОБА_11, відповідно до умов якого було передбачено виконання робіт: - з розроблення проекту «Товариства друзі Національного заповідника Софія Київська»; - підготовка програми розвитку Заповідника на 2013-2015 року; - розробка документів, що стосуються поточної роботи Національного заповідника «Софія Київська»; - укладення Договору № 623-13 на виконання проектно-вишукувальних робіт 15.04.2013р. на суму 92 640 грн., за яким згідно скоригованого проекту благоустрою, розробленого фірмою «ТАМ «Лосицький» фактично культурно-просвітницьку функцію Заповідника рівня ЮНЕСКО було замінено функцією дозвілля і розваг, а пам'ятка ЮНЕСКО перепрофільована на міський парк, чим порушено затверджений генеральний план та знівельовано універсальну мистецьку цінність середовища ансамблю Софійського собору; - щодо безоплатного розміщення на території Заповідника (другий поверх Брами Заборовського) на підставі договору про співпрацю від 23.05.2014р. № 52 Громадської організації «Столичні ініціативи» (оргкомітет), оргтехніка та побутова техніка, про що складено акт від 21.01.2015р. (наявний факт, що укладення Заповідником безоплатного договору про співробітництво з Громадською організацією «Столичні ініціативи» на термін дії 19 років є безпідставними та неефективними); - щодо видання наказу від 31.07.2012р. № 106-к, яким ОСОБА_6 прийнято з 01.08.2012р. на посаду завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення з посадовим окладом згідно із штатним розписом в порядку переведення з комунального підприємства «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради», проте, вказана особа фактично виконувала функції водія, а отримувала заробітну плату з посадовим окладом завідувача Сектору; - щодо видання наказу Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014р. № 205 «Про строкові трудові договори» (порушення вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП України, погіршення становища працівників).
Відповідач-2 зауважив, що всі вищенаведені факти, загалом свідчать про систематичне грубе порушення Генеральним директором ОСОБА_1 положень Закону України «Про музеї та музейну справу», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Бюджетного кодексу України та порушення Кодексу законів про працю України, як наслідок, невиконання зобов'язань, встановлених п.2.1.2., 2.1.11., 2.1.12., 2.1.17 контракту, укладеного Міністерством і ОСОБА_1 від 15.06.2012р. № 543, отже на підставі п.5.3.4. Міністерством правомірно розірвано зазначений контракт та звільнено ОСОБА_1 з посади Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».
В судовому засіданні 22.06.2015р. представник Позивача надав суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви (а.с.118-127 т4), в яких зазначив, що Відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження порушень п.п.2.1.2., 2.1.11., 2.1.12., 2.1.17 Контракту Позивачем, які викладені в доповідній записці Ліхового І.Д. від 12.03.2015р., які призвели до негативних для Заповідника наслідків. Разом з тим, в жодних документах, окрім Аудиторського висновку, що містить лише суб'єктивну думку без врахування спеціальних знань в галузі будівництва, не міститься вказівок на причину обвалу фрагменту стіни, вздовж якої прокладено теплову мережу. Згідно Звіту Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» від 27.01.2015р. основними причинами обвалу є сукупність факторів, що взагалі не стосуються факту прокладання теплотраси вздовж цієї стіни. При цьому у матеріалах справи є лист погодження предпроектної документації на прокладання тепломережі до Брами Заборовського, виданий Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України від 20.08.2012р за вих. № 22-2400/42 та Дозвіл Міністерства культури України на проведення робіт з прокладання тепломережі до Брами Заборовського, виданий Департаментом культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України від 23.08.2012р. за вих. № 22-2454/42, що узгоджується з положеннями п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини». На підтвердження позиції Відповідачів, що вказані документи є підробленими, ними не надано жодних належних та допустимих доказів їх підробки, а сам по собі факт відсутності цих документів у відповідача-1 не свідчить про не видання цих документів в 2012 році взагалі. Не надано Відповідачами і належних доказів, які б підтверджували незаконне витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі та того, що керівник не дотримався фінансово-розрахункової дисципліни, не здійснював контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей. Витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі за одноособовим бажанням керівника - не можливе, оскільки згідно положень Бюджетного кодексу України та Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних кошті та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. № 309, в разі подання органу Державної казначейської служби будь-яких договорів, на підставі яких має бути проведена оплата, така оплата органами казначейської служби не проводиться тільки у разі, якщо її напрям не відповідає цілям, затвердженим в кошторисі, а отже, орган державного казначейства є тим органом, без якого неможливо витратити на непередбачені кошторисом цілі грошові кошти Заповідника. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про притягнення будь-яких осіб до юридичної відповідальності за порушення п.24 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України - нецільове використання бюджетних коштів, по обставинах, зазначених в доповідній записці Ліхового І.Д., в той же час по цих же обставинах до юридичної відповідальності не притягувалась і ОСОБА_1 Таким чином, факти укладення договору підряду з ОСОБА_13, оплати праці ОСОБА_6 і помічника генерального директора (навіть не зазначене прізвище такого працівника), факти ремонту теплотраси шляхом прокладання, самі по собі не можуть свідчити про нецільове використання бюджетних коштів. Тлумачення обставин, викладених в доповідній записці від 12.03.2015р. мають характер нічим не підтверджених особистих висловлювань і припущень. Аудиторський висновок, який покладений в основу доповідної записки, складений з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України № 1001 від 28.09.2011р., якою затверджено Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту, та Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених Наказом Мінфіну № 1247 від 04.10.2011р., в зв'язку з чим на підставі ст. 59 ЦПК України не може бути взято до уваги як письмовий доказ. Документи, які були підставою для проведення внутрішнього аудиту, а саме накази Міністра культури України від 29.12.2014р. і від 27.01.2015р., не містять тему внутрішнього аудиту, як того вимагається п. 4.12 Стандартів, водночас, аудиторська група без належної на то компетенції самостійно визначила окремі питання внутрішнього аудиту «Стан дотримання законодавства з питань оплати праці». Включення даного питання є неправомірним, оскільки в аудиторської групи відсутня компетенція у сфері трудових відносин і вона не має права робити висновки щодо порушення або додержання підконтрольною установою вимог законодавства про працю, так наявність чи відсутність таких порушень може бути встановлена лише Державною інспекцією України з питань праці. Також, представник позивача зазначив, що учасник аудиторської групи ОСОБА_14 є членом громадської організації ICOMOS, щодо участі якої відсутнє погодження органу владу у відповідності до п.4.14 Стандартів, а тому аудиторський висновок підписаний особою, яка не мала права входити в склад аудиторської групи.
При цьому у додаткових поясненнях представник Позивача вказував і на те, що Позивачкою не допущено порушень положень Контракту, які стали підставою для її звільнення, в детальним викладенням позиції сторони позивач по кожній обставині, в тому числі і щодо укладення договору про співпрацю від 23.05.2014р. № 52 та договір про відповідальне збереження майна від 06.02.2015р. № 11 між Заповідником та Громадською організацією «Столичні ініціативи»; і щодо видання наказу в частині переведення працівників з безстрокової форми трудового договору на строкову та переведення працівників за їх згодою.
В судовому засіданні 30.06.2015р. представник Позивача - ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України № 203/0/17-15 від 17.03.2015р.; 2) поновити з 17.03.2015р. ОСОБА_1 на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська»; 3) стягнути з Національного заповідника «Софія Київська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 162,40 грн.; 4) допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць. Представник Позивачки зазначив, що пункт трудового контракту 5.3.4., який став підставою для розірвання контракту в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства культури України передбачає обов'язкову наявність нанесеного діями ОСОБА_1 Національному заповіднику «Софія Київська» значних негативних наслідків (збитків), що Відповідачами не доведено, а тому наказ Міністерства культури України № 203/0/17-15 від 17.03.2015р., яким розірвано трудовий контракт № 543 від 15.06.2012р., укладений між ОСОБА_1 та Міністерством культури України, та звільнено ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» є незаконним.
Представники Міністерства культури України - Невмержицька І.М., Петасюк Л.В. та Мнацаканян С.А. зазначили, що підставою для звільнення ОСОБА_1 була доповідна записка заступника Міністра культури України від 12.03.2015р., в основу якої покладено всі виявлені факти порушення позивачем чинного законодавства України, окрім того всі порушення вчиненні Позивачкою відображені в Аудиторському висновку. ОСОБА_1 було порушено чотири пункти трудового контракту, а тому наказ про звільнення останньої є законним та виданий у відповідності до вимог чинного законодавства України. Представники Відповідача-1 проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.
Представники Національного заповідника «Софія Київська» - Гаврильченко О.П., Кириленко В.В. зазначили, що позивачка в позовній заяві не вказала обставини обґрунтування позову у відповідності до вимог п.5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, окрім того, для проведення робіт для прокладання тепломережі на території Заповідника необхідно було мати три дозволи, а саме дозвіл на проведення проектно-будівельних робіт, дозвіл на проведення археологічних робіт та дозвіл на проведення земляних робіт. Таким чином, в зв'язку з порушенням Позивачем вимог чинного законодавства України щодо порядку проведення робіт по прокладанню теплової мережі на території Заповідника та інших порушень, представники Відповідача-2 проти позову заперечили та просили відмовити в його задоволенні.
Третя особа - Міністр культури України Кириленко В'ячеслав Анатолійович в судове засідання 30.06.2015р. не з'явився, свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень по суті позовних вимог до суду не надав.
Суд, вислухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача-1 та Відповідача-2, дослідивши наявні матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 червня 2012 року між Міністерством культури України та ОСОБА_1 було укладено контракт № 543 (далі - Контракт), згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» терміном на 5 років з 15 червня 2012 року по 14 червня 2017 року (а.с.4-10 т1).
Відповідно до п.1.1. Контракту Керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію Заповідника здійснювати поточне керівництво Заповідником, забезпечувати його ефективну діяльність, раціональне використання і збереження закріпленого за Заповідником державного майна, а Міністерство зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Згідно п.2.1. Контракту Керівник зобов'язується, зокрема: - дотримуватись виконання Державних програм розвитку охорони культурної спадщини та музейної справи відповідно до законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про музеї та музейну справу» та «Про культуру» (п.п.2.1.1.); - забезпечувати виконання науково-дослідної, культурно-освітньої, експозиційної, фондової, ремонтно-реставраційної та іншої діяльності Заповідника (п.п.2.1.2.); - не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі (п.п.2.1.11); - дотримуватись фінансово-розрахункової дисципліни, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей (п.п.2.1.12); - дотримуватись норм законодавства, удосконалення форм методів управління, умов колективного договору, зміцнення договірної та трудової (виконавської) дисципліни (п.п.2.1.17) тощо.
Відповідно до п.5.3. Розділу 5 «Внесення змін і доповнень до контракту та умови його припинення» Контракт може бути розірвано з ініціативи Міністерства: - до закінчення терміну дії контракту у разі невиконання Заповідником зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (п.п.5.3.1.); - у разі непогодження з Міністерством кошторису Заповідника (.п.5.3.2.); - у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом (п.п.5.3.3.); - у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Заповідника настали значні негативні наслідки (понесені збитки тощо) (п.п.5.3.4.); - - у разі недотримання Керівником фінансового та бюджетного законодавства (п.п.5.3.5.); - у разі незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної фінансової інспекції та її територіальних органів (п.п.5.3.6.); - з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом (п.п.5.3.7.).
Наказом Міністерства культури України від 17.03.2015р. № 203/0/17-15 «Про звільнення ОСОБА_1» за невиконання пунктів 2.1.2. (в частині виконання комплексу ремонтно-реставраційних робіт навколо об'єкту Національного заповідника «Софія Київська»), 2.1.11., 2.1.12 та п.2.1.17 розділу 2 «Права та обов'язки сторін» контракту від 15.06.2012р. № 543, укладеного між Міністерством культури України в особі міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_1, генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська», розірвано 17 березня 2015 року контракт від 15.06.2012р. № 543 з підстав, передбачених п.5.3.4. та п.5.7. розділу 5 «Внесення змін і доповнень до контракту та умови його припинення», доповідної записки першого заступника Міністра Ліхового І.Д. від 12.03.2015р., та звільнено ОСОБА_1 17 березня 2015 року з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» згідно п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с.16 т1).
Відповідно до Доповідної записки Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. від 12.03.2015р.: «Стосовно ситуації в Національному заповіднику «Софія Київська» зазначено, що Брама Заборовського, неподалік від якої впала огороджувальна стіна XX сторіччя відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.08.1963 №970 є пам'яткою архітектури національного значення та входить до складу об'єктів Національного заповідника «Софія Київська».
За твердженням адміністрації заповідника для обігріву приміщень вказаної пам'ятки національного значення була встановлена електрична система, яка потребувала ремонту. У зв'язку з цим адміністрацією Заповідника було прийнято рішення прокласти нову гілку тепломережі загального постачання у безпосередній близькості із стіною XVIII ст. та через пам'ятку - залишки фундаментів храму XI ст.
18 жовтня 2014 року на території національного заповідника «Софія Київська» сталося падіння огороджувальної стіни XX сторіччя, що примикає до оборонних мурів XVIII ст. ансамблю Софійського собору з боку вулиці Стрілецької.
З метою вивчення та аналізу ситуації, що склалася, наказом Міністерства культури України від 27.10.2014 № 901 була створена Робоча група, до складу якої увійшли представники Міністерства культури України, Міністерства регіональної політики, будівництва та житлово-комунального господарства України, Інституту археології та Інституту геології Національної академії наук України, Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, УкрНДІпроектреставрація, Державної служби з надзвичайних ситуацій та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
На ім'я генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_1 скеровувалися запити Мінкультури (від 29.10.2014 № 3743/10-2/13-14, 14.11.2014 №3826/10-2/13-14, 11.11.2014 № 175/10-2/63-14) щодо термінового надання матеріалів та документів, на підставі яких проводилися роботи поблизу огороджувальної стіни XX сторіччя на території Митрополичого саду.
Запитувані матеріали та документи були подані керівництвом згаданого заповідника не в повному обсязі, а деякі - сумнівного походження, зокрема, так званий «Робочий проект по прокладанню теплової мережі від центрального ІТТІ до Брами Заборовського», копія договору від 26.11.2013 № 488 «На капітальний ремонт і пусково-налагоджувальні роботи» на загальну суму 225 986, 40 грн., кошторис на «Капітальний ремонт теплової мережі від центрального ІТИ до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві», копія листа за підписом Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_1 від 31.12.2013 191/01-17/08, адресований Національній (комісії України у справах ЮНЕСКО щодо інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про проведення робіт з прокладання теплових мереж до пам'ятки архітектури національного значення Брами Заборовського на території Митрополичого саду садиби Софійського собору.
Вивчивши та проаналізувавши подані матеріали, члени Робочої групи дійшли висновку, що падіння огороджувальної стіни XX сторіччя було наслідком прокладання тепломережі вздовж та впритул до фундаментів муру в несприятливий для проведення земляних робіт зимовий період 2013-2014 років та подали пропозицію Мінкультури розірвати контракт із ОСОБА_1 (протокол № 2 від 06.10.2014).
Крім того, отримано інформацію від державних установ та наукових інституцій, що підтверджують висновки Робочої групи, зокрема:
- висновок щодо гідрогеологічної ситуації в Національному заповіднику «Софія Київська» (Інститут гідрогеології НАН України);
- лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.11.2014 №40-11-5945 про відсутність у Єдиному реєстрі інформації щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт з прокладання теплової траси від центрального ІТП до Брами Заборовського на території Національного заповідника «Софія Київська»;
- листи Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» від 24.10.2014 № 436 КВ та Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпмісто» ім. Ю.М. Білоконя» від 28.10.2014 № 2-2166 стосовно проведення візуального обстеження зруйнованої частини огорожі з відповідними висновками;
- лист Міністерства закордонних справ України від 14.11.2014 № 203/14-194/087-1162 про відсутність даних в базі документообігу МЗС України та Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО листа від Національного заповідника «Софія Київська» від 31.12.2013 № 91/01-17/08 з інформацією про проведення робіт на території заповідника.
Перший заступник Міністра культури України підкреслив, що при існуванні потреби прокладання тепломережі, зокрема, на території Національного заповідника «Софія Київська», для проведення таких робіт адміністрації заповідника необхідно було: 1) підготувати акт про несправність» існуючої електричної системи опалення; 2) попередньо погодити з Мінкультури проведення такого роду робіт; 3) відповідно до параграфа 172 Настанов Конвенції з охорони культурної та природної спадщини (країною-учасницею якої є Україна) повідомити Центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Франція, м. Париж) через національну комісію України у справах ЮНЕСКО щодо намірів проведення робіт на території об'єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; 4) провести інженерно-геологічні дослідження ділянки проектування; 5) розробити та погодити проектно-кошторисну документацію, в тому числі з Київенерго, Київенергонаглядом, Департаментом містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації та Міністерством культури України ; 6) розробити та погодити проектну документацію по прокладанню тепломережі з інженерними службами міста та Міністерством культури України відповідного до статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 7) отримати позитивні висновки Державного підприємства «Укрдерінвестекспертиза» щодо зазначених проектів; 8) отримати дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт відповідно до пункту 17 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 9) отримати дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції на проведення будівельних робіт.
Нічого із вище переліченого генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська» здійснено не було.
Окрім того, зазначено, що виконання робіт про прокладанню нової теплотраси в кінці 2013 - на початку 2014pp. було недоцільним, оскільки існуюча електрична система опалення приміщень Брами Заборовського потребувала лише ремонту, який вартував би менших коштів та виконання якого не мало б таких руйнівних наслідків як падіння муру.
Відповідно до договору «На капітальний ремонт і пусконалагоджувальні роботи» між Національним заповідником «Софія Київська» (в особі генерального директора ОСОБА_1) та ТОВ «Київ-Люкс» (далі - Підрядник) від 26.11.2013 №468 на суму 225 986,4 грн. його предметом було наступне: «Підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами на свій ризик виконати капітальний ремонт тепломережі з послідуючою пусконаладкою та вводом в експлуатацію об'єкта Брами Заборовського (далі - Об'єкта), що знаходиться за адресою: вул. Володимирська, 24; в м. Києві, а Заповідник оплатити та прийняти їх.
Щодо виконання зазначеного договору на суму 225 986,4 грн.: - згідно акту № 1 від 06.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником, в особі Генерального директора ОСОБА_1 підписано зазначений акт і відповідно прийнято роботи у сумі 847 17,60 гривень; - згідно акту № 2 від 16.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником, в особі Генерального директора ОСОБА_1 прийнято роботи у сумі 824 08,80 гривень; - згідно акту № 3 від 16.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником прийнято роботи у сумі 588 60,00 гривень.
Слід зазначити, що документів, які підтверджували б фактичну наявність у листопаді 2013 року теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» не надані.
Крім того, у розділі «Прокладання теплової мережі» вищенаведеного акту від 16.12.2013 № 2 «Про приймання виконаних будівельних робіт, «Найменування об'єкта - капітальний ремонт теплової мережі від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві» зазначено: Пунктом 1 «Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 50 мм», 2 шт., вартість 539 грн.; Пунктом 2 «Прокладання трубопроводів діаметром 50 мм у непрохідному каналі при умові тиску теплоносія 1,6 Мпа та температурі 150 градусів С», 195,6 м, вартістю 5164 грн.
Вищезазначене свідчить про фактичне виконання робіт по прокладанню нової теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська».
Враховуючи, що фактичного підтвердження існування теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» на час підписання договору від 26.11.2013 № 468 немає, то відповідно проведення (саме) капітального ремонту зазначеної теплової мережі було неможливим.
Тобто, складені та підписані первинні документи (акти виконаних робіт: № 1 від 06.12.2013, № 2 від 16.12.2013, № 3 від 16.12.2013) на загальну суму 225 986,4 грн. стосовно проведення капітального ремонту неіснуючої теплової мережі не відповідають дійсності, що є порушенням пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996).
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а пункту 8 статті 9 Закону України № 996 відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Крім того, як було зазначено вище, для опалення приміщень пам'ятки (Брама Заборовського) Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві, використовувалась електрична система опалення, яка потребувала ремонту.
Тобто, використання бюджетних коштів на прокладання (капітальний ремонт) теплової мережі, без відповідних погоджень Мінкультури та інших органів виконавчої влади (згідно вимог чинного законодавства), є незаконним та неефективним (нераціональним) використанням бюджетних коштів.
Стосовно обставин, які виникли в Національному Заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із допущення незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі.
В ході аудиту проаналізовано договір підряду від 01.03.2013 № 108, укладений між Заповідником, в особі в.о. Генерального директора Груздо С.М. і громадянином ОСОБА_11 (далі - договір № 108) та акти виконаних робіт №1,3 за підписом Генерального директора ОСОБА_1 та № 2 за підписом Груздо С.М.
Відповідно до умов Договору № 108 передбачено виконання роботи з розроблення: - проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська»; - підготовка програми розвитку заповідника на 2013-2015 роки; - розробка документів, що стосуються поточної роботи Національного заповідника «Софія Київська».
Сума договору - 8 949,47 грн. щомісячно, в тому числі, винагорода виконавцю - 6644 грн. ЄСВ (34,7%) - 2 305,47 грн.
Щодо проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська»
1. Відповідно до наданих документів виявлено, що за рахунок бюджетних коштів підготовлено Положення про Товариство «Друзі Національного заповідника Софія Київська» (далі - Положення про товариство) та інших документів (акти прийому- передачі №1 від 26.03.2013 на суму 8 949,47 грн. , № 2 від 25.04.2013 на суму 8949,47грн., № 3 від 28.05.2013 на суму 8 949,47 грн. та № 4 від 27.06.2013 на суму 8949,47 грн.).
Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.3. розділу 3 Статуту «Заповідник не може бути засновником підприємств будь-яких організаційних форм та видів господарських товариств, кооперативів. інших юридичних осіб».
При цьому, відповідно до розділу І Положення про товариство, всупереч нормам Статуту, одним із засновників товариства є Національний заповідник «Софія Київська». Головою Ради, яка є керівним органом Товариства, визначено ОСОБА_1 (Генеральний директор Заповідника). Поряд з тим, до складу Ради включено Груздо С.М. (заступник генерального директора заповідника та ОСОБА_11 (провідний економіст бухгалтерського обліку та звітності Заповідника).
Вказаними посадовими особами підписувались первинні документи (договір №108 та акти приймання-передачі) щодо підготовки проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська», таким чином вбачається особиста зацікавленість посадових осіб Заповідника у підготовці документів Товариства.
Наразі, на сьогоднішній день взагалі не існує «Товариства друзі Національного заповідника Софія Київська». Таким чином, договір № 108 передбачає нецільові витрати бюджетних коштів, які не пов'язані із статутною діяльністю заповідника.
Деякі проекти документів, підготовлених ОСОБА_11 не відповідають умовам договору № 108. Зокрема, відповідно до договору № 108 передбачено підготовка програми розвитку Заповідника на 2013-2015 роки. При цьому, до акту № 3 від 28.05.2013 на суму 8949,47 грн. доданий проект ( програми розвитку Заповідника на 2013-2015 роки, який містить інформацію лише про назву розділів плану розвитку заповідника, що не відповідає умовам договору.
Предмет договору № 108 «розробка документів, що стосуються поточної роботи Національного заповідника «Софія Київська»» це є функція, яку повинні виконувати працівники Заповідника в рамках своїх функціональних обов'язків, тому розробка вказаних документів не має економічного обґрунтування.
Вищевикладені факти свідчать про те, що договір підряду № 108 від 01.03.2013 передбачає витрати на підготовку документів, які не відповідають статутній діяльності Заповідника, акти виконаних робіт не відповідають умовам договору, поряд з тим, предмет договору не має економічного обґрунтування. Тому, витрати бюджетних коштів, понесені Заповідником відповідно до договору від 01.03.2013 № 108, укладеного між Заповідником, і громадянином ОСОБА_11 на суму 35 797,88 грн., є безпідставними.
Враховуючи викладене, Генеральним директором ОСОБА_1 не виконано обов'язків, передбачених у пункті 2.1.11 контракту, укладеного з Міністерством від 15.06.2012 № 543, яким визначено, що керівник зобов'язаний не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі, чим порушено норми Бюджетного кодексу України.
Стосовно обставин, які виникли в Національному заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із відсутністю контролю за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей.
В ході аудиту виявлено, що на території Заповідника (другий поверх Брами Заборовського) безоплатно розміщена Громадська організація «Столичні ініціативи» (оргкомітет) оргтехніка та побутова техніка, про що складено акт від 21.01.2015 року.
До аудиту надано Договір про співпрацю від 23.05.2014 № 52, укладений між заповідником, в особі генерального директора ОСОБА_1 та Громадською організацією «Столичні ініціативи» в особі Президента Добруцького І.І. (далі - договір про співпрацю № 52). Договір не передбачає фінансових розрахунків, термін його дії визначений з моменту підписання до 27.05.2024 включно.
Відповідно до умов договору про співпрацю №52 Заповідник зобов'язаний. зокрема: - «визначити місця, що будуть використовуватись сторонами з метою підготовки та проведення культурно-мистецьких заходів... та створення виставкових приміщень виставкового типу включаючи території та приміщення заповідника; - забезпечити вільний доступ представників організатора до виділених приміщень та території заповідника для підготовки та організації культурних заходів.; - організувати безпечне збереження матеріальних цінностей та експозиційних матеріалів, що використовуватимуться у процесі підготовки та проведення культурно- мистецьких заходів, а також виставкових арт-об'єктів».
Натомість 06.02.2015 року між заповідником, в особі заступника Генерального директора Лютої Т.Ю., та громадською організацією «Столичні ініціативи», в особі президента Добруцького І.І., укладено договір відповідального зберігання майна №11, за яким громадська організація «Столичні ініціативи» передає, а Заповідник приймає на відповідальне безоплатне зберігання Майно, яке зазначено у акті приймання-передачі (Додаток № 1 до договору). Термін дії договору передбачено до 31.12.2015 року. При цьому, на 2015 рік план спільних заходів контрагентами відповідно до Договору про співпрацю від 23.05.2014 № 52 не передбачено.
Оскільки Заповідником витрачаються бюджетні кошти на комунальні послуги та на інші витрати, пов'язані із утриманням приміщень Брами Заборовського, які використовує Громадська організація «Столичні ініціативи» для проведення культурних заходів, можна зробити висновок, що укладення Заповідником безоплатних договорів про співробітництво з Громадською організацією «Столичні ініціативи» з терміном дії на 19 років, є безпідставним та неефективним.
Виходячи із змісту Договору про співпрацю від 23.05.2014 № 52, вбачається факт прихованої оренди державного майна, що знаходиться в оперативному управлінні, як наслідок факт недоотримання коштів в державний бюджет.
Крім того, незаконна передача вищезгаданих приміщень, а також виявлений факт відсутності контролю за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей вказує на грубе порушення вимог Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про охорону культурної спадщини», як наслідок, Генеральним директором ОСОБА_1 не виконано обов'язків, передбачених у пункті 2.1.12 контракту, укладеного Міністерством і ОСОБА_1 від 15.06.2012 № 543, яким визначено, що керівник зобов'язаний здійснювати контроль за збереженням майна.
Стосовно обставин, які виникли в Національному Заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із недотриманням норм Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України:
Відповідно до наказу від 31.07.2012 № 106-к, за підписом Генерального директора заповідника ОСОБА_1, ОСОБА_6 прийнято з 01.08.2012 на посаду завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення (далі - завідувач Сектору) з посадовим окладом згідно із штатним розписом в порядку переведення з комунального підприємства «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради».
Для аудиту надана посадова інструкція завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Національного заповідника «Софія Київська», затверджена генеральним директором заповідника ОСОБА_1 01.10.2012, з якою ознайомлений ОСОБА_6 02.10.2012. Як свідчать вказані дати, ОСОБА_6 фактично два місяці працював без посадової інструкції. Слід зазначити, що посадовою інструкцією не зазначено, що до його функціональних обов'язків входить функція водія.
Відповідно до наданих подорожніх листів, зокрема, автомобіля Chevrolet Aveo № НОМЕР_1 протягом 2013 та 2014 років ОСОБА_6 фактично кожного дня (протягом всього робочого дня) знаходився за кермом автомобіля тому, фізично не міг виконувати будь-які інші функції.
Відповідно до статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства».
Таким чином, враховуючи вищевикладені факти можна зробити висновок, що завідувач Сектору ОСОБА_6 фактично виконував функцію водія, при цьому, в порушення вимог статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», отримував заробітну плату з посадовим окладом завідувача Сектору.
Відповідно до наданих документів заробітна плата (нарахування) завідувача Сектору ОСОБА_6 становить: за 2013 рік - 162405,38 грн. (середньомісячна - 13533,78грн.), за 2014 - 111412,04 грн. (середньомісячна - 9284,3 грн.). В тому числі, протягом 2013 року ОСОБА_6 нараховувалась надбавка за напруженість у розмірі від 2,0 тис. грн. до 10,0 тис. грн. за місяць, всього на суму 48106,3 грн.
Довідково: згідно штатного розпису оклад водія становив: 2013 - з 01.01.2013 до 01.12.2013 - 1152 грн., з 01.12.2013 по 01.01.2015 - 1218 грн., а оклад завідувача Сектору - 2013, 2014 роки - 7629 грн. Таким чином, оклад зав. Сектору перевищує оклад водія більше ніж у 6 разів.
Таким чином, фонд оплати праці ОСОБА_6 завищено у розмірі 154 590 грн. (із розрахунку різниці у посадових окладах, зокрема: водій всього 28506, з них 2013 рік: 1152*11+1218=13890 грн.; 2014 рік - 1218*12=14616 грн., зав. Сектору всього 183096, з них, 2013рік: 7629*12=91548 грн., 2014рік - 7629*12=91548 грн.).
Поряд з тим, відповідно до розділу 6 посадової інструкції на посаду завідувача Сектору призначається особа, «яка має вищу освіту відповідного напрямку підготовки і стаж роботи за професією не менше 2 років».
В ході аудиту не надано інформації стосовно відповідності займаної посади ОСОБА_6 При цьому, на запити начальника відділу внутрішнього аудиту заступник генерального директора з музейно-фондової та наукової роботи Лютої Т.Ю. письмово відмовила у наданні копії диплома та документів щодо підвищення кваліфікації водія генерального директора заповідника ОСОБА_6, посилаючись на законодавство про захист персональних даних.
Витрати бюджетних коштів на оплату праці помічника Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» в рамках бюджетної програми «Збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в заповідниках здійснення заходів з охорони культурної спадщини, паспортизації, інвентаризація та реставрація пам'яток архітектури і пам'яток культурної спадщини» становлять: за 2013 рік - 168 034,7 грн. (середньомісячна - 14 002,9 грн.), за 2014 рік - 166 570,7 грн. (середньомісячна - 13 880,9 грн.), всього: 334 605,4 грн. (без відрахувань). В тому числі, протягом 2013 року нарахована надбавка за напруженість: 2013 рік - 68595,7 грн., 2014 рік - 34503 грн.
При цьому, посадовий оклад помічника генерального директора майже удвічі перевищує посадовий окладах фахівця відділу документообігу (зокрема, 2014 рік: оклад помічника - 8683 грн., а фахівця - 4673 грн.)
Враховуючи жорсткий режим економії бюджетних коштів в державі, та той факт, що помічник генерального директора Заповідника дублює функції фахівця підрозділу діловодства, що не впливає на підвищення ефективності та результативності діяльності Заповідника в цілому, витрати бюджетних коштів на утримання помічника Генерального директора у сумі 334 605,4 грн. є неефективним витрачанням бюджетних коштів.
Також за результатами проведеної 19.01.2015 року перевірки відомостей, викладених у колективній скарзі співробітників Національного заповідника «Софія Київська» від 23.12.2014 про погіршення істотних умов праці, комісією з перевірки дотримання заповідником законодавства України про працю, утвореною наказом Міністерства культури України від 15.01.2015 № 31/0/17-15, встановлено наступне.
Наказ Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014 № 205 „Про строкові трудові договори" за підписом генерального директора ОСОБА_1 виданий з порушенням вимог частини другої статті 23 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки підставою для застосування строкових трудових договорів у наказі визначено «стимулювання продуктивності праці, підвищення рівня особистої відповідальності працівників заповідника та їх зацікавленості у результатах праці», що не передбачено діючим законодавством про працю.
Так, статтею 23 КЗпП, передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 03.02.2003 № 06/2-4/13, характер майбутньої роботи - означає, що робота не виконується постійно (наприклад, сезонні роботи). «Умови виконання роботи» - таке формулювання визначає роботу як постійну, але у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін. Передусім це може бути пов'язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, але він протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов'язки. Для заміщення тимчасово відсутнього працівника і провадиться прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором.
Одночасно, в письмових попередженнях працівників заповідника про звільнення, чітко не встановлена причина для можливого припинення трудових відносин,
Станом на дату проведення перевірки, у Національному заповіднику «Софія Київська» на умовах строкового трудового договору працював 61 працівник.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених у частині другій статті 23 КЗпП умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Так, адміністрація заповідника, визначивши категорії працівників, які працюють за строковим трудовим договором, погіршила становище працівників.
Статтею 9 КЗпП передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
У зв'язку з цим, Мінкультури зобов'язало адміністрацію заповідника усунути виявлені перевіркою порушення законодавства, скасувавши наказ Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014 № 205 та повернувши при цьому працівників до попередніх умов праці. Зазначеною доповідною запискою від 12.03.2015р. враховуючи всі встановлені обставини запропоновано, у зв'язку з не виконанням пунктів 2.1.2., 2.1.11, 2.1.12, 2.1.17 контракту, укладеного Міністерством з ОСОБА_1 від 15.06.2012 № 543, розірвати контракт та звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».».
В судовому засіданні встановлено, що зазначена доповідна записка Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. від 12.03.2015р. складена на підставі подання Управління контролю за переміщенням культурних цінностей та охорони культурної спадщини від 11.03.2015р. (а.с.70-80 т1) та матеріалів перевірок: Аудиторського звіту за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності з окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Софія Київська» від 12.02.2015 року (а.с.80-157 т1), протоколу № 2 засідання робочої групи з вивчення ситуації, що склалася навколо об'єкту Національного заповідника «Софія Київська» по вулиці Володимирській, 24 у м. Києві від 06.11.2014р. (а.с.203 т1) та Інформаційної довідки за результатами перевірки дотримання Національним заповідником «Софія Київська» законодавства України про працю від 19.01.2015р. (а.с.214-223 т1).
Судом встановлено, що доповідна записка Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. фактично дублює обставини щодо вчинення ОСОБА_1 порушень, які встановлені та відображені в Аудиторському звіті за результатами позапланового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності з окремих питань фінансово-господарської діяльності Національного заповідника «Софія Київська» від 12.02.2015 року, який проводився з 29.12.2014р. по 09.02.2015р., згідно Наказів Міністерства культури України від 29.12.2014р. № 1202 «Про проведення внутрішнього аудиту» (а.с.136-137 т2) та наказу Міністерства культури України від 27.01.2015р. № 27 «Про внесення змін до наказу Міністерства культури України від 29.12.2014р. № 1202» (а.с.138 т2).
Слід зазначити, що Аудиторський звіт за результатами внутрішнього аудиту, складений та підписаний 12.02.2015р. містить відомості, щодо подій, які мали місце після складення відповідного звіту, зокрема, на 11 сторінці Аудиторського звіту зазначено, що «- генеральний директор ОСОБА_1 - за весь період, що підлягав аудиту, звільнена згідно наказу Мінкультури від 17.03.2015р. № 203/0/17-15». Відповідачі в судовому засіданні зазначили, що відомості про дату та підставу звільнення ОСОБА_1 були внесені в Аудиторський звіт за результатами обговорення 20.03.2015р.
Разом з тим, положеннями Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. № 1001, та Стандартами внутрішнього аудиту, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011р. № 1247, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2011р. за № 1219/19957, не передбачено внесення змін до аудиторського звіту, окрім якщо в аудиторському звіті міститься істотна помилка або недолік.
Водночас, жодних документів, що підтверджують проведення обговорення членами аудиторської групи та відповідальними за діяльність Заповідника, згідно яких сторони погодили внести до аудиторського звіту інформацію щодо дати та підстав звільнення ОСОБА_1, Відповідачами не надано, в зв'язку з чим зазначений Аудиторський звіт від 12.02.2015р. не приймається судом як належний доказ на підтвердження обставин, що мали місце за час перебування ОСОБА_1 на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».
Щодо члена аудиторської групи ОСОБА_14, то відповідачами не надано доказів, що вона є працівником Міністерства культури України, а у звіті вона зазначена в іншому статусі.
Так, судом встановлено, що розірвання контракту з ОСОБА_1 згідно наказу Міністерства культури України від 17.03.2015р. № 203/0/17-15 відбулось на підставі п.5.3.4. Контракту № 543 від 15.06.2012р. за вчинення одноразового грубого порушення Позивачкою законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом в результаті чого для Заповідника настали значні негативні наслідки, разом з тим в доповідній записці Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. лише констатовано факти, які мали місце протягом перебування Позивачки на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська», проте чітко не визначено, яке саме одноразове грубе порушення законодавства чи обов'язків було допущено Позивачкою та які саме значні негативні наслідки для Заповідника були спричинені таким порушенням.
При цьому, Відповідачі в своїх запереченнях зазначають, що в Аудиторському звіті від 12.02.2015р. як і в доповідній записці Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. від 12.03.2015р. констатовані факти про систематичне грубе порушення Генеральним директором ОСОБА_1 положень чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про музеї та музейну справу», Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Бюджетного кодексу України та систематичне невиконання обов'язків, встановлених п.п.2.1.2., 2.1.11., 2.1.12, 2.1.17 контракту, укладеного Міністерством та ОСОБА_1 від 15.06.2012р. № 543, внаслідок чого для Заповідника настали негативні наслідки у вигляді неефективного використання коштів на суму 406 866,20 грн., недоотримання бюджетом коштів у розмірі 395 869,50 грн. та необхідності відшкодування за рахунок винних осіб 215 653,04 грн. Так, в разі встановлення фактів щодо систематичного невиконання Керівником Заповідника без поважних причин обов'язків, покладених на нього Контрактом № 543 від 15.06.2012р. розірвання контракту з ініціативи Міністерства культури України провадиться на підставі п.5.3.3. Контракту., в той час як звільнення Керівника Заповідника на підставі п.5.3.4. Контракту провадиться у разі вчинення останнім одноразового грубого порушення чинного законодавства чи обов'язків передбачених контрактом, які призвели до значних негативних наслідків для Заповідника.
Слід зазначити, що обставини викладені в Науковому звіті про результати археологічного нагляду за земляними роботами під час прокладання теплотраси у садибі Софійського собору в м. Києві у 2013р., складений 2015р. завідувачем сектором археологічних досліджень відділу історичних досліджень Національного заповідника «Софія Київська», кандидатом історичних наук Т.А. Бобровський та молодшим науковим співробітником Інституту археології НАН України В.К. Козюба (а.с.147-196 т4) не приймаються судом як належний доказ вчинення генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_1 порушення, яке є підставою для звільнення останньої на підставі п.п.5.3.4. Контракту № 543 від 15.06.2012р., оскільки на момент проведення внутрішнього аудиту в Національному заповіднику «Софія Київська» та складання Службової записки першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. від 12.03.2015р., що фактично стали підставою для звільнення Позивачки з займаної посади, вищезазначений науковий звіт був відсутній та не досліджувався на предмет наявності порушень в діяльності Позивачки при організації та проведенні археологічного нагляду за земляними роботами під час прокладання теплотраси у садибі Софійського собору у м. Києві.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю,
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.
Вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання (п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").
Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності звільнення Позивача саме з підстав передбачених п.п.5.3.4 Контракту № 543 від 15.06.2012р. - в зв'язку з одноразовим грубим порушенням законодавства чи обов'язків передбачених Контрактом., в результаті чого для Національного Заповідника «Софія Київська» настали значні негативні наслідки (збитки тощо), представниками Відповідачів суду не надано, як і не здобуто таких у судовому засіданні, в зв'язку з чим звільнення Позивачки на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, зокрема п.п.5.3.4. Контракту не відповідає дійсності, а тому суд вважає що звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» є безпідставним та незаконним.
Відповідно до ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, суд вважає необхідним поновити позивача на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» з 17 березня 2015 року.
Згідно з ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При визначенні розміру середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу суд виходить з положень абзаців 3, 4 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, та в межах вимог і розрахунків, наданих представником позивача.
Представником Позивача надано суду розрахунок суми заробітної плати за час вимушеного прогулу, що підлягає стягнення з Відповідача-2, згідно якого розрахована ним середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 102,32 грн. (а.с.53 т3). Відповідачі не надали суду доказів середньоденної заробітної плати Позивачки за два місяці роботи, що передували звільненню, а тому при стягненні сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з 17.03.2015р. по 30.06.2015р.) суд виходить з розміру позовних вимог, заявлених Позивачем, що відповідає положенням ст.ст. 11, 60 ЦПК України. Час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015р. по 30.06.2015р. включно складає 60 робочих днів (березень - 11 днів, квітень - 21 дні, травень 18 днів, червень - 20 днів).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1. за період з 17.03.2015р. по 30.06.2015р. включно (60 днів*102,32 грн.) складає 6 139,20 грн.
За ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць (4 399,65 грн.) підлягає негайному виконанню.
Враховуючи вищевикладене на підставі ст.ст. 21, 36, 233, 234, 235, 237-1, 238 КЗпП України, та керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215, 294, 296, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Міністерства культури України, Національного заповідника «Софія Київська», третя особа: Міністр культури України Кириленко Вячеслав Анатолійович, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.
Визнати наказ Міністра культури України від 17.03.2015р. №203/0/17-15 «Про звільнення ОСОБА_1» - незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» з 17.03.2015р.
Стягнути з Національного заповідника «Софія Київська» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2015р. по 30.06.2015р. в розмірі 6 139,20грн. (60 робочих днів*102,32грн.).
Допустити негайне виконання рішення суду в порядку ст.367ЦПК України в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4 399,65грн.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: