Справа № 761/10664/15-ц
Провадження №2/761/5047/2015
іменем України
25 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Малинникова О.Ф.
при секретарі - Данилевській Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання недійсним кредитного договору за № 200019515 від 31 березня 2014 року, -
У квітні 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання недійсним кредитного договору за № 200019515 від 31 березня 2014 року.
Позивачем зазначено, що за кредитним договором за № 200019515 від 31 березня 2014 року укладеним між нею ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" предметом якого є надання Банком Клієнту в тимчасове користування кредитних коштів на умовах кредитного продукту Банка «Кредит готівкою 3,49» в сумі 14832,49 грн.,
Позивачка вважає, що цей договір суперечить частині 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, Відповідач не повідомив Позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування як того вимагає Закон.
В зв'язку з чим просила суд визнати кредитний договір недійсним, враховуючи підстави та предмет позовної заяви.
В своїх письмових запереченнях представник відповідача просив звернути увагу суду на зауваження Позивача стосовно несправедливої умови договору, яка передбачає вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором, яке, на думку Банку, є недоречним та необгрунтованим, оскільки всі санкції та їх розмір, передбачені Кредитним договором за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань за договором, не суперечать вимогам чинного законодавства України. Крім того, інформація, викладена в Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, з якою був ознайомлений Клієнт до укладання Кредитного договору (підтвердження зазначено в п.8 Кредитного договору), викладена доступно, є достовірною та містить всі необхідні дані та умови, як це вимагається відповідно до ст.15 Закону, що дають можливість Клієнту для свідомого і компетентного здійснення ним вибору щодо необхідності та можливості отримання послуги Банку у вигляді кредиту, в тому числі сплати за таку послугу орієнтовної сукупної вартості (в процентному значенні) - 182,52% річних. Тому твердження Позивача про те, що Банк не попередив Клієнта про вартість кредиту, в зв'язку з чим його послуги, зважаючи на їх ціну, можуть не задовольняти інтереси і вимоги Клієнта, не відповідає дійсності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з посиланням на обставини, викладені у позовній заяві та його поясненнях, зокрема що спірний кредитний договір не відповідає вимогам закону, оскільки під час його укладення було суттєво порушено ряд вимог закону, що регулюють данні правовідносини. Волевиявлення позивача під час укладення даного договору не відповідало його внутрішній волі. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. До того ж відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона відповідач не може запропонувати свої умови договору. Представник позивача просив суд звернути увагу на те, що позивачка не відмовляється виплатити саму суму 14832,49 грн., яку вона отримала на умовах кредитного продукту Банка «Кредит готівкою 3,49», але просить відповідача врахувати ті обставини, що за несправедливої умови договору, яка передбачає вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Тому позивач вважає що по-перше, спірний договір суперечать вимогам Закону, оскільки Банк не повідомив Клієнта у письмовій формі про умови кредиту та не надав в повному обсязі інформацію про умови кредитування, наявні форми кредитування та їх відмінність, по-друге, є несправедливими, оскільки передбачають односторонні зміни в будь-яких витратах за договором та інших умов договору, по-третє, порушують норми Закону про фінансові послуги щодо істотних умов договору про надання фінансових послуг. Тому просив на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 525, 628 далі - ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визнати Кредитний договір недійсним та задовольнити позовні вимоги позивачки.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав свої письмові заперечення в повному обсязі та усно доповнив наступне Банк на виконання вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладанням Кредитного договору з Клієнтом ознайомив останнього з інформацією, яка вимагається відповідно до вказаної норми Закону, в тому числі про наявні форми кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, що підтверджується підписом Клієнта на Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, яка містить необхідну інформацію в повному обсязі. В свою чергу, підписавши Кредитний договір (Заяву), Графік платежів до Кредитного договору Клієнт повною мірою підтвердив згоду із запропонованими умовами Кредитного договору, що повністю підтверджує його особисті вольові дії, а Банком, в свою чергу, була надана Клієнту повна, своєчасна та достовірна інформація.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається із матеріалів справи, 31 березня 2014 року між відповідачем Банком та позивачем фізичною особою-громадянкою України ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 був укладений Кредитний договір №200019515 (далі - Кредитний договір), предметом якого є надання Банком Клієнту в тимчасове користування кредитних коштів на умовах кредитного продукту Банка «Кредит готівкою 3,49» в сумі 14832,49 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 49 коп. строком по 31 березня 2017 року, з оплатою процентів у розмірі 0,01% відсотків річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,49%, комісії за видачу кредиту у розмірі 1,5% та інших плат, передбачених умовами договору.
Кредитний договір був укладений шляхом акцепту Банком отриманої від Клієнта пропозиції (оферти), що викладена в Заяві № 200019515, на укладення Кредитного договору.
Кредит згідно умов Кредитного договору був наданий Банком Клієнту 31.03.2014 року шляхом зарахування суми кредиту на рахунок № НОМЕР_2, що підтверджує Виписка за період з 31.03.2014р. по 10.06.2015р. та Меморіальний ордер № 209334 від 31.03.2014р., та послідуючого перерахування суми кредиту на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в Банку, з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно Кредитного договору, що підтверджує Виписка за період з 31.03.2014р. по 10.06.2015р. та Меморіальний ордер № 209407 від 31.03.2014р.
На думку позивача та його представника оспорений пункт договору не відповідає вимогам закону, оскільки під час його укладення було суттєво порушено ряд вимог закону, що регулюють правовідносини. Волевиявлення позивача під час укладення даного договору не відповідало його внутрішній волі та суперечить ст. ст. 203, 215, 216, 525, 628 далі - ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
Як встановлено судом, відповідач надав позивачу кредитні кошти згідно Кредитного договору, що підтверджує Виписка за період з 31.03.2014 р. по 10.06.2015р. та Меморіальний ордер № 209407 від 31.03.2014 р. шляхом зарахування суми кредиту на рахунок № НОМЕР_2, що підтверджує Виписка за період з 31.03.2014 р. по 10.06.2015 р. та Меморіальний ордер №209334 від 31.03.2014 р., та послідуючого перерахування суми кредиту на поточний рахунок № НОМЕР_3, відкритий в Банку, з призначенням платежу: зарахування тобто повністю виконав умови договору.
А саме на виконання вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) перед укладанням Кредитного договору з Клієнтом ознайомив останнього з інформацією, яка вимагається відповідно до вказаної норми Закону, в тому числі про наявні форми кредитування, з коротким описом відмінностей між ними, що підтверджується підписом Клієнта на Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, яка містить необхідну інформацію в повному обсязі (Додаток № 6 до даного Заперечення). В свою чергу, підписавши Кредитний договір (Заяву), Графік платежів до Кредитного договору (Додаток № 7 до даного Заперечення), Клієнт повною мірою підтвердив згоду із запропонованими умовами Кредитного договору, що повністю підтверджує його особисті вольові дії, а Банком, в свою чергу, була надана Клієнту повна, своєчасна та достовірна інформація.
Тому суд не може прийняти до уваги заперечення позивача на те, що перед укладанням Кредитного договору з ним банк не ознайомив останнього з інформацією. Крім того, інформація, викладена в Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, з якою був ознайомлений Клієнт до укладання Кредитного договору (підтвердження зазначено в п. 8 Кредитного договору), викладена доступно, є достовірною та містить всі необхідні дані та умови, як це вимагається відповідно до ст.15 Закону.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює проценті ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Так, уклавши Кредитний договір, сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, в тому числі щодо розміру процентної ставки, переліку, розміру і бази розрахунку всіх комісій за кредитом, предмету кожної супутньої послуги, обґрунтування вартості супутньої послуги, правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, що передбачено Графіком платежів, Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту та Умовами надання та обслуговування кредитів ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі - Умови) (Додаток №8 до даного Заперечення), які є невід'ємною частиною Кредитного договору. Визначені суми комісій є фіксованими, зміни щодо їх розрахунку чи сплати не передбачені умовами укладеного Кредитного договору, а тому і не передбачається зміна витрат Клієнта протягом всього строку дії Кредитного договору, що також призводить до безпідставності тверджень Позивача стосовно того, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалось під час укладення договору. Крім того, вважаємо за необхідне зазначити, що Кредитний договір та вказані Умови не містять умови стосовно можливості в односторонньому порядку Банком збільшити розмір процентної ставки та/або розірвати договір, такі зміни можуть мати місце тільки у випадку підписання між сторонами відповідної додаткової угоди (п.6.3.5 Умов), в зв'язку з чим таке твердження Позивача не відповідає дійсності та є недоведеним.
Щодо посилань Позивача стосовно відсутності в Кредитному договорі умов, що регулюють порядок зміни та розірвання договору, а також відповідальність сторін за договором, зауважую, що такий порядок міститься в Умовах, які є невід'ємною частиною Кредитного договору, а саме порядок внесення змін в Кредитний договір, передбачений п.9.1-9.4 Умов, припинення Кредитного договору - п.9.14, а зобов'язання Банку та відповідальність за їх невиконання передбачена Розділом 6 Умов. Тому твердження Позивача про порушення Банком вимог ст.6 Закону про фінансові послуги є безпідставним та необгрунтованим.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що твердження позивача як споживача фінансових послуг відносно невиконання Банком свого обов'язку щодо надання Клієнту повної, своєчасної та достовірної інформації про послугу, що є предметом Кредитного договору, та про несправедливі умови Кредитного договору, внаслідок чого має місце істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Клієнта, є необгрунтованими.
На підставі ч. 5 ст. 203 та ч.1 ст. 215, ст.548 ЦК України, позивач просив визнати недійсним договір кредиту.
У позові ОСОБА_1, проживає за адресою: 29000, АДРЕСА_1 до публічного акціонерного товариства „ Банк Михайлівський" юридична адреса: 01001, м. Київ, провул. Рильський, буд. 10-12/3, про визнання недійсним кредитного договору за № 200019515 від 31 березня 2014 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.
Суддя: Малинников О.Ф.