Справа № 761/20737/13-к
Провадження №1-кп/761/197/2015
іменем України
24 червня 2015 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , представника потерпілих ОСОБА_13 , в приміщенні суду під час відкритого судового розгляду кримінального провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42013110100000469 від 13.05.2013 р.) по обвинуваченню
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красне Жмеринського району Вінницької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 20 жовтня 2003 року вироком Жмеринського районного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років (звільнений умовно-достроково по постанові Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області 4.06.2008 року з невідбутим строком 1 рік 10 місяців 30 днів позбавлення волі),
та
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 20 жовтня 2004 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 189 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 15 липня 2005 року вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України та на підставі ст. 70, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці (звільнений умовно-достроково по постанові Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області 17.12.2007 року з невідбутим строком 1 рік 3 місяці 23 дні позбавлення волі),
кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
13 грудня 2009 року, приблизно о 15 годині, обвинувачений ОСОБА_7 , зустрівшись з обвинуваченим ОСОБА_8 поблизу станції Київського метрополітену «Золоті Ворота» в м. Києві, вступив з останнім у змову, направлену на заволодіння чужим майном шляхом вчинення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_3 , при цьому, згідно розробленого плану, обвинувачений ОСОБА_7 повинен був заздалегідь приготувати знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме, предмет схожий на пістолет та, погрожуючи застосуванням такого предмету, подавляючи волю присутніх в момент нападу в квартирі осіб, тримати їх в закритому приміщенні квартири, а обвинувачений ОСОБА_8 мав в цей час перебувати у вказаній квартирі в пошуках матеріальних цінностей з подальшим заволодінням майном.
Далі, 15 грудня 2009 року, приблизно о 15 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_7 , згідно з попередньою домовленістю з обвинуваченим ОСОБА_8 , реалізуючи єдиний умисел, направлений на протиправне заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, перебуваючи в магазині біля станції Київського метрополітену «Святошин», придбав предмет, схожий на пістолет, тим самим заздалегідь підготувавшись до вчинення кримінального правопорушення, після чого, зберігаючи в рукаві своєї куртки вказаний предмет, на громадському транспорті приїхав до станції метрополітену «Золоті Ворота», де, зустрівшись зі ОСОБА_8 , пішки направилися до будинку АДРЕСА_4 .
У наступному, 16 грудня 2009 року, приблизно о 00 год. 00 хв., обвинувачений ОСОБА_7 , діючи в групі за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_8 , під приводом клієнта на надання масажних послуг, проник до квартири АДРЕСА_3 , де, побачивши потерпілу ОСОБА_12 , діючи згідно з планом, дістав з рукава куртки предмет, схожий на пістолет, та, направивши його на зазначену потерпілу, з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я останньої, наказав їй повідомити йому про інших присутніх осіб в квартирі. Далі, продовжуючи свої дії, направлені на протиправне заволодіння чужим майном, обвинувачений ОСОБА_7 , шляхом погрози застосуванням насильства потерпілій ОСОБА_12 та іншим особам, що є небезпечним для життя та здоров'я, яку останні сприйняли як реальну, відвів їх до приміщення ванної кімнати, де продовжив, тримаючи в руці предмет, схожий на пістолет, психологічно впливати на вказаних осіб, тим самим, виконуючи попередньо обумовлену з обвинуваченим ОСОБА_8 свою роль у вчиненні згаданого кримінального правопорушення.
В цей момент, а саме у час, коли обвинувачений ОСОБА_7 психологічно впливав на потерпілу ОСОБА_12 та інших осіб, обвинувачений ОСОБА_8 , діючи сумісно та узгоджено, скориставшись вільним доступом, таємно проник в приміщення квартири АДРЕСА_3 та, діючи в групі з обвинуваченим ОСОБА_7 , при цьому виконуючи свою безпосередньо роль у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та бажаючи досягнути єдиного результату, заволодів приватним майном потерпілої ОСОБА_12 , а саме: грошима в сумі 7000 доларів США, що по курсу НБУ на час вчинення злочину становило 55812 грн. 40 коп., та прикрасами, вартість яких не встановлена, завдавши тим самим останній значної шкоди, а також заволодів приватним майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: грошима в сумі 29500 доларів США, що по курсу НБУ на час вчинення злочину становило 235209 грн. 40 коп.; грошима в сумі 53200 грн., та прикрасами з іншими особистими предметами, вартість яких також не встановлена, тобто всього обвинувачений ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою в групі з обвинуваченим ОСОБА_8 , під час нападу заволоділи чужим майном на загальну суму 344221 грн. 80 коп., що є особливо великим розміром, оскільки більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, після чого, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, підтвердивши окремі викладені фактичні обставини, та при цьому пояснив, що з розмови зі своїм малознайомим ОСОБА_16 дізнався про наявність у відповідному масажному салоні великої суми коштів, яким вирішів заволодіти. Для цього, як пояснив далі обвинувачений ОСОБА_7 , ввечері 16 грудня 2009 року, він зателефонував до масажного салону та попросив його записати на масаж, однак йому відповіли, що на даний момент вільних працівників немає і треба прийти до салону ближче до 24 години, що він і зробив. Так, підійшовши до будинку АДРЕСА_4 , він зателефонував у домофон квартири АДРЕСА_5 , після чого, зайшовши до підїзду та піднявшись по сходам, зупинився біля дверей кв. АДРЕСА_5 , а далі, коли двері вічинила потерпіла ОСОБА_12 , разом з нею зайшов до цієї квартири. В наступному, опинившись в приміщенні квартири, він витягнув з-під одягу іграшковий пістолет та направив його в бік потерпілої ОСОБА_12 , при цьому запитав про наявність інших осіб в квартирі, на що остання повідомила про присутність в квартирі ще двох дівчат. Потім потерпіла ОСОБА_12 провела його до кімнати з двома дівчатами, де, за його вказівкою, останні разом з ОСОБА_12 пройшли до ванної кімнати, і він їм наказав залишитися там, при цьому, простоявши біля дверей декілька хвилин, він пішов на кухню, звідки забрав грошові кошти в сумі 3500 грн., після чого залишив квартиру. Потім, як вказав обвинувачений ОСОБА_7 , коли він вийшов на вулицю, то біля підїзду зустрів ОСОБА_17 , який відразу передав йому певну суму грошових коштів, приблизно тисячу доларів США, при цьому він не бачив, щоби останній виходив чи заходив до квартири, в тому числі брав кошти звідти. Далі вони розійшлися з ОСОБА_16 та більше він його не бачив. Крім того, як пояснив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , після його затримання працівниками міліції, останній по відношенню до нього вживали різні заходи катування, в тому числі погрози, внаслідок чого у своїх показаннях на досудовому слідстві він змушений був вказати, що напад на салон він вчинив разом з обвинуваченим ОСОБА_8 , що не відповідає дійсності.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та при цьому пояснив, що ніколи не перебував в квартирі АДРЕСА_3 , де знаходився масажний салон, будь-які протиправні дії по відношенню до потерпілих не вчиняв та взагалі з ними не знайомий, а де перебував 15-16 грудня 2009 року не пам'ятає, при цьому вказав також на те, що обвинувачений ОСОБА_7 йому знайомий, оскільки з останнім він відбував покарання в одній установі, і після звільнення зустрічався з ним лише один раз, можливо і в грудні 2009 року, протя ця зустріч обмежилась лише загальною розмовою про життя.
Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, вона знайшла своє підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.
Так, потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що станом на грудень 2009 року вона проживала в квартирі АДРЕСА_3 , де також знаходився масажний салон, власником якого вона була. Спільно з нею на той час проживала і її сестра ОСОБА_18 , яка приїхала, щоб допомогти їй придбати автомобіль, при цьому, привезла із собою грошові кошти в сумі 7000 доларів США. Грошові кошти в сумі 29500 доларів США і 53200 грн., вироби із золота, що були в неї, вона зберігала у комоді, ключ від якого був тільки у неї. Напередодні злочину, вона із сестрою їздили по автомобільним салонам та вибирали для неї автомобіль. Також потерпіла ОСОБА_11 пояснила в суді, що в ніч з 15 на 16 грудня 2009 року вона не перебувала в згаданій квартирі, а знаходилась в іншому місці, при цьому в масажному салоні залишилась ОСОБА_19 та інші дівчата. Приблизно о 24 год. ночі, їй зателефонувала сестра ОСОБА_19 та повідомила, що масажний салон на АДРЕСА_4 пограбували та викрали їх грошові кошти та ювелірні вироби. По приїзду в салон, вона побачила, що була відкрита тумбочка, в якій вона та її серста зберігала гроші й ювелірні вироби. Крім того, потерпіла ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що дівчата, які працювали в салоні, в тому числі і ОСОБА_20 , не могли не чути про її наміри придбати автомобіль, оскільки такі розмови із сестрою та представниками автосалонів проводились відкрито в присутності дівчат, які перебували в цей момент в салоні. Під час досудового розслідування, вона зрозуміла, що злочин вчинив саме ОСОБА_8 , оскільки він знайомий ОСОБА_20 , і на її думку, нападникам було відомо, де зберігались грошові кошти.
Потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що восени 2009 року вона приїхала в м. Київ до своєї сестри ОСОБА_11 , яка керувала роботою масажного салону, який знаходився в квартирі АДРЕСА_3 , де вона і стала проживати. 15 грудня 2009 року її сестра ОСОБА_11 поїхала по своїм справам, а вона залишилась в салоні. У вечірній час їй зателефонував чоловік та попросив прийняти його на масаж, проте, оскільки в салоні не було працівниць, то вона попросила чоловіка передзвонити пізніше. Потім в ході повторної телефонної розмови з вказаним чоловіком вони домовились про надання йому послуг з масажу, після чого, приблизно о 24 годині ночі, він прийшов до квартири. Зайшовши в приміщення квартири, чоловік, який як стало їй пізніше відомо, є обвинувачений ОСОБА_7 діставши пістолет, який вона вважала справжньою зброєю і сприйняла його як реальну загрозу своєму життю, наказав під погрозою пістолета їй та іншим дівчатам, які в цей момент також перебували в квартирі, зайти до ванної кімнати, де продовжуючи погрожуючи пістолетом, наказав не кричати, залишивши привідкритими двері, через які вона бачила, що ОСОБА_7 постійно обертався та комусь кивав, крім того, вона чула як хтось стукав дверима шафи. Далі, через деякий час, ОСОБА_7 наказав їм сидіти тихо та нікому не телефонувати, а потім останній залишив квартиру. Коли вона вийшла з ванної кімнати, то побачила відкриту шухляду комоду, з якої зникли грошові кошти й ювелірні вироби. Після цього, вона зателефонувала своїй сестрі ОСОБА_11 та викликала міліцію.
Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджується й іншими дослідженими в суді доказами, а саме відомостями, які містяться у:
- протоколі усної зяви (повідомлення) про злочин від 16.12.2009 року, зареєстрованої в ЖРЗПЗ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві 16.12.2009 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_12 повідомила про обставини заволодіння грошовими коштами під погрозою застосування предмету, схожого на пістолет, невідомою особою;
- протоколі явки з повинною ОСОБА_7 від 28 грудня 2009 року, згідно якого останній повідомив, що 15 грудня 2009 року, приблизно о 23 годині, разом з іншою особою на ім'я ОСОБА_21 скоїв розбійний напад на квартиру на 2-му поверсі по АДРЕСА_4 , де знаходився «масажний салон», знаходячись в якому він пригрозив пістолетом дівчатам та закрив їх у ванній кімнаті, а інша особа в цей час забрала гроші, після чого вони покинули вказану квартиру та він отримав тисячу доларів від особи на ім'я ОСОБА_21 ;
- протоколі огляду місця події від 16 грудня 2009 року, згідно якого в ході огляду приміщення квартири АДРЕСА_3 , зокрема, кімнати АДРЕСА_6 , оглянуто комод, у верхній частині якого розташовано дві шухляди, одна з яких - ліва шухляда висунута та лежить зверху на комоді, а права шухляда зачинена, в нижній частині комода знаходиться три дверки, які всі відчинені, при цьому очевидні ознаки порушення відповідного порядку мають місце виключно в комоді, а не в цілому в квартирі, що, на переконання суду, вказує на обізнаність осіб, які незаконно заволоділи чужим майном, про зберігання такого майна у чітко визначеному місці;
- протоколі огляду та вилучення від 27 грудня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_7 вилучено: мобільний телефон марки «Nokia 2700» ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки «Nokia 1202» ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою НОМЕР_4 ; сім-картку НОМЕР_5 ;
- протоколі обшуку від 28 квітня 2010 року, згідно якого під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , в спальній кімнаті, де мешкав ОСОБА_8 виявлено жіночу сережку жовтого кольору, три визитівки з написом масажний салон «Наталі» із зазначенням відповідних номерів телефонів, а також мобільний телефон «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_6 без сім-картки;
- протоколі огляду предметів від 29 квітня 2010 року, згідно якого оглянуто жіночу сережку жовтого кольору, три визитівки з написом масажний салон «Наталі» із зазначенням відповідних номерів телефонів, а також мобільний телефон «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_6 без сім-картки;
- протоколі огляду речових доказів від 11 лютого 2010 року, згідно якого, в ході огляду, вилучених у ОСОБА_7 мобільних телефонів марки «Nokia 2700», ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-картою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_2 , «Nokia 1202», ІМЕІ НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора «Лайф» № НОМЕР_4 , і при перегляді телефонних книг із списком абонентів, виявлено в обох телефонах записи контакту мобільного телефону «Вова.шв», а при натисканні клавіші входу в контакт висвітився номер мобільного телефону НОМЕР_7 , яким користувався ОСОБА_8 ;
- протоколі виїмки від 19 лютого 2010 року, згідно якого, в приміщенні ТОВ «Астеліт» вилучено роздруківку телефонних з'єднань на телефонний номер НОМЕР_8 , що знаходився у ОСОБА_7 , за період часу з 01 грудня по 27 грудня 2009 року;
- протоколі виїмки від 22 лютого 2010 року, згідно якого, в приміщенні ЗАТ «Київстар» вилучено роздруківку телефонних з'єднань на телефонний номер НОМЕР_9 , що знаходився у ОСОБА_7 , за період часу з 01 грудня по 27 грудня 2009 року;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 27 грудня 2009 року, згідно якого, потерпіла ОСОБА_12 серед пред'явлених їй для впізнання осіб впізнала ОСОБА_7 , якого вона бачила в ніч на 16 грудня 2009 року в квартирі на АДРЕСА_4 та який наставив на неї пістолет і наказав вести себе тихо, після чого, її та дівчат, що були присутні в квартирі, завів у ванну кімнату, де тримав їх під погрозою пістолетом;
- протоколі пред'явлення фотографій особи для впізнання від 29 грудня 2009 року, згідно якого, ОСОБА_7 серед пред'явлених йому осіб чоловічої статі, впізнав ОСОБА_8 як того, з ким у ніч на 16 грудня 2009 року вчинив напад на квартиру АДРЕСА_3 , де він погрожував присутнім на той час в квартирі іграшковим пістолетом, а ОСОБА_21 викрав гроші;
- протоколі очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 від 30 березня 2010 року, згідно якого ОСОБА_7 вказав, що саме із ОСОБА_8 він заздалегідь домовився про вчинення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_3 , після чого, проникнувши до квартири, він погрожував присутнім в квартирі іграшковим пістолетом, а в цей момент час ОСОБА_8 викрав належне потерпілим майно;
- протоколі відтворення обстановки та обставин подій від 29 грудня 2009 року, згідно якого ОСОБА_7 на місці вчинення злочину добровільно без будь-якого впливу детально розповів та показав, як він разом зі своїм знайомим на ім'я ОСОБА_21 у ніч на 16 грудня 2009 року вчинив напад на квартиру АДРЕСА_3 , при цьому також показав, як погрожував іграшковим пістолетом дівчатам, які перебували в квартирі, і були ізольовані ним у ванній кімнаті, а в цей час його знайомий ОСОБА_22 викрадав речі з квартири;
- протоколі виїмки від 28 квітня 2010 року, згідно якого, в приміщенні офісу ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» вилучено роздруківку телефонних з'єднань на телефонний номер НОМЕР_10 , яким користувався ОСОБА_8 ;
- протоколі огляду від 05 травня 2010 року, згідно якого оглянуто роздруківки телефонних з'єднань за абонентським номером НОМЕР_10 , оператора мобільного зв'язку «Київстар», яким користувався ОСОБА_8 , 15 грудня 2009 року, о 21 год. 41 хв., ОСОБА_8 перед вчиненням злочину перебував біля станції Київського метрополітену «Золоті Ворота», чим підтверджуються показання з даного приводу обвинуваченого ОСОБА_7
- виписках з особових рахунків потерпілої ОСОБА_11 .
Даючи оцінку показанням потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву в частині фактичних обставин викраденої суми грошових коштів. Так, як пояснили потерпілі в судовому засіданні, ОСОБА_11 збирала гроші для придбання нового автомобіля, при цьому, частину грошей остання зняла зі своїх банківських рахунків, що підтверджується виписками з її особових рахунків, досліджених також в судовому засіданні, а частину грошей їй привезла ОСОБА_12 .
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 8 Перехідних положень КПК України, допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності, а й отже, на думку суду, дані, які містяться в згаданих протоколах процесуальних дій, у тому числі, в яких ОСОБА_7 докладно повідомляв та відтворював обставини вчинення розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_3 за попередньою змовою зі ОСОБА_8 , спрямованого на заволодіння коштами в особливо великих розмірах, є допустимими доказами та також покладає їх в основу вироку, оскільки вказані процесуальні документи складені та отримані з дотриманням порядку, визначеного Кримінально-процесуальним кодексом України 1960 року.
Водночас, суд визнає недопустимим доказом дані, що містяться в протоколі обшуку від 21 квітня 2010 року, згідно з якими, під час обшуку в приватному будинку, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_7 , де проживав ОСОБА_8 , працівниками міліції на другому поверсі будинку в кімнаті ОСОБА_8 , було знайдено обручку із жовтого металу, браслет із жовтого металу та кулон у вигляді підкови із жовтого металу.
Так, як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - мати обвинуваченого ОСОБА_8 , 21 квітня 2010 року, обшук за місцем її проживання, а саме в будинку, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_7 , проводився працівниками міліції разом з понятими, однак, у момент коли вона разом з одним із понятих вийшла з кімнати, де залишився інший понятий з працівником міліції, останній знайшов поліетиленовий пакет з певними ювелірними прикрасами, яких раніше в цій кімнаті вона не бачила, і походження їх їй невідомо.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України 1960 року, обшук проводиться в присутності, зокрема, двох понятих. Тобто, участь двох осіб в якості понятих при проведенні даної слідчої дії, є обов'язковою.
Разом з тим, аналізуючи показання свідка ОСОБА_8 , виявлення в її помешканні, де також з її слів іноді проживав і ОСОБА_8 , виробів із золота, які в подальшому були впізнані потерпілою ОСОБА_23 , не в присутності саме двох понятих, а лише одного з них, а й отже проведення цього обшуку всупереч вимог ст. 181 КПК України 1960 року, суд приходить до висновку про неможливість покладення в основу обвинувального вироку даних згаданого протоколу обшуку, а відтак, за таких обставин, на думку суду, неможливо брати до уваги і відомості, які містяться в протоколах огляду предметів від 28 квітня 2010 року, згідно з якими, оглянуто вилучені предмети під час обшуку приватного будинку АДРЕСА_8 , протоколів пред'явлення предметів для впізнання від 28 квітня 2010 року, згідно з якими, потерпіла ОСОБА_12 впізнала свої вироби із золота, які в неї 16 грудня 2009 року, під час розбійного нападу було викрадено з квартири АДРЕСА_3 .
Також суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які були оголошенні в судовому засіданні, оскільки відповідно до правил ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. З цих же мотивів суд не бере до уваги відомості, які містяться в протоколах пред'явлення особи для впізнання від 16 лютого 2010 року за участі свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 оскільки в таких протоколах, містяться показання вказаних свідків (в частині ознак за якими і відбувалось відповідне впізнання), і саме ці свідки не допитувалися в судовому засіданні через відсутність клопотань сторін з цього приводу.
Крім того, згідно обвинувачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою в групі, під час нападу також заволоділи приватним майном потерпілої ОСОБА_12 , а саме: золотим ланцюжком, вартістю 5000 грн.; золотим ланцюжком, вартістю 2000 грн.; золотим браслетом з кільцями, вартістю 1600 грн.; золотим кулоном у вигляді ромба, вартістю 500 грн.; золотим кулоном у вигляді метелика, вартістю 300 грн.; золотим кулоном у вигляді підкови, вартістю 400 грн.; сережками золотими у вигляді чотирикутника, вартістю 800 грн.; сережками золотими із середини з квітками, вартістю 1400 грн.; сережками золотими у вигляді ланцюжків, вартістю 400 грн.; сережками золотими із трьома маленькими камінцями в середині них, вартістю 550 грн.; кільцем обручальним з білого золота, вартістю 1800 грн.; кільцем з вигином у вигляді рогу, вартістю 800 грн.; маленьким хрестиком без розп'ястя, вартістю 500 грн.; золотим браслетом, вартістю 800 грн.; золотим ланцюжком, вартістю 1200 грн., і окремим приватним майном потерпілої ОСОБА_11 , а саме: золотим ланцюжком з діамантами у вигляді серця, вартістю 16000 грн.; золотим ланцюжком з різбленням в жовто-білому золоті, вартістю 1800 грн.; золотим хрестиком із зображенням Ісуса, вартістю 800 грн.; золотим кулоном із зображенням Миколая, вартістю 400 грн.; сережками з діамантами, вартістю 4979 грн. 30 коп.; кільцем з камінням цирконію, вартістю 400 грн.; кільцем із рубіном жовтого кольору овальної форми, вартістю 800 грн.; кільцем із червоним камінцем у формі ромбу, вартістю 500 грн.; золотим кільцем з великим жовтим камінцем, вартістю 1600 грн.; туалетною водою марки «Булгарі», вартістю 860 грн.; туалетною водою марки «Лаліт», вартістю 680 грн., а всього вказаним майном на загальну вартість 46869 грн. 30 коп.
В той же час, оскільки матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об'єктивних доказів на підтвердження показань потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в частині вартості зазначеного майна (прикраси та туалетна вода) та його належності до дорогоцінних або інших металів (прикраси), і в судовому засіданні такі висновки досудового розслідування також не знайшли свого обґрунтованого підтвердження через відсутність належних та допустимих доказів щодо цього, що в свою чергу, на переконання суду, з урахуванням всього викладеного, не узгоджується з принципом «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати із співіснування достатньо сильних, чітких і взаємно підтверджуючих умовиводів або аналогічних неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03, рішення Європейського суду з прав людини, справа «Авшар проти Туреччини № 25657/94), а тому в цій частині обвинувачення суд виключає посилання на приналежність окремого майна потерпілих ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (прикрас) до дорогоцінних чи інших металів, а також на їх вартість (загальна сума 45329 грн. 30 коп.), та вартість туалетної води (загальна сума 1540 грн.). При цьому виключення з обвинувачення цих положень, не змінює кваліфікацію дій обвинувачених за ч. 4 ст. 187 КК України (з урахуванням встановленої суми грошових коштів, якими заволоділи обвинувачені).
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо невизнання вини в частині розміру грошових коштів, якими останній заволодів у потерпілих спільно з обвинуваченим ОСОБА_8 , а також про непричетність останнього до вчиненого злочину, суд розцінює як намагання зменшити свою рольову участь у вчиненні протиправних дій та штучно створити умови для уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_8 за вчинене спільно з ним.
Так суд звертає увагу на те, що від самого початку кримінального переслідування та фактичного викриття ОСОБА_7 у вчиненні розбійного нападу, останній беззастережно вказував на участь особи на імя « ОСОБА_21 », з яким разом відбував раніше покарання у колонії, при вчиненні вказаного розбійного нападу, при цьому не зазначаючи його прізвище, а відтак суд вважає безпідставними посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на примусовий та вимушено-неправдивий характер таких повідомлень органу досудового слідства, оскільки за таких би обставин, згадані посилання містили б вичерпну та повну інформацію з приводу зазначеної особи на імя « ОСОБА_21 » (прізвище, по-батькові, рік та місце народження, ініші дані тощо). Крім того, у бік вказаного висновку свідчить і те, що у своїх показаннях в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 наполягав, що працівники міліції змушували вказати на участь у вчиненні злочину саме на « ОСОБА_29 », показуючи його фото, однак в процесуальних документах, де закріпленні первинні показання ОСОБА_7 , прізвище « ОСОБА_29 » не згадується, що свідчить на абсолютно добровільний характер повідомлення про другого співучасника (особи на імя « ОСОБА_21 »), якого, зокрема і було впізнано ОСОБА_7 як ОСОБА_8 за предявленими фотокартками у встановлений процесуальний спосіб, при цьому, згідно відомостей про особу останнього, він дійсно відбував разом з ОСОБА_7 покарання в одній і тіж самій установі відбування покарань (Могилів-Подільська виправна колонія №114).
Крім того, показання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про вчинення на них психологічного і фізичного тиску з боку працівників міліції не знайшли свого підтвердження, оскільки факт неправомірних дій з боку працівників міліції до обвинувачених спростовується матеріалами перевірки за вказаними обставинами, за результатами якої прокуратурою Шевченківського району м. Києва винесено постанову від 3 лютого 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання та перевищення своїх посадових обов'язків окремими працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за відсутністю складу злочину, і незважаючи, що таке рішення було прийнято ще у 2011 році, на момент розгляду даной справи, жодних даних з приводу спроб оскаржити таке рішення як з боку захисту, так і з боку обвинувачених, в судовому засіданні не встановлено, як не встановлено і будь-яких фактів, які обґрунтовано вказували на порушення права на захист обвинувачених, що, на переконання суду, свідчить про не оспорювання висновків, викладених у згаданій постанові.
Також, суд вважає необгрунтованими твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про фальсифікацію працівниками міліції кримінального провадження щодо нього, оскільки в ході судового розгляду не здобуто будь-яких доказів на підтвердження даних обставин, при цьому суд і критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 про невизнання своєї винуватості в інкримінованому йому злочині та запереченні фактичних обставин щодо вчинення разом з ОСОБА_7 розбійного нападу, вважаючи це способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Не заслуговують на увагу і показання свідка ОСОБА_30 , допитаної в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту, оскільки показання останньої щодо обставин знайомства з обвинуваченим ОСОБА_8 та подальшого спілкування з ним, в тому числі підтримання близьких стосунків не спростовують та і не підтверджують обвинувачення, пред'явлене як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_7 .
Не спроможними є і доводи захисника ОСОБА_10 про те, що дії ОСОБА_7 необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 186 КК України, як грабіж, оскільки спростовуються наведеними вище доказами, які свідчать про те, що потерпіла ОСОБА_12 сприймала погрозу ОСОБА_7 пістолетом, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, при цьому в ході розбійного нападу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заволоділи належним потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 майном на загальну суму 344221 грн. 80 коп., що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до п. 4 Примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Таким чином, дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , кожного окремо, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, як зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, спрямованого на заволодіння майном в особливо великих розмірах, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України.
Потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 заявлені цивільні позови про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди відповідно на суму 317228 грн. 70 коп. та 72112 грн.
Обвинувачений ОСОБА_7 цивільний позов визнав часково, ОСОБА_8 заперечував з приводу заявлених до нього цивільно-правових вимог.
Оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження завдання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріальної шкоди внаслідок вчинення злочину по відношенню до потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на суму відповідно 288409,4 грн., і 55812,4 грн. то цивільні позови останніх, відповідно до правил ст. 1166, 1177 ЦК України, підлягають задоволенню частково, тобто лише в мешах вказаних сум.
При призначенні покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до категорії особливо тяжких злочинів, конкретні обставини кримінального провадження, характер і ступін участі кожного з обвинувачених, думку потерпілих.
Також, при призначенні покарання обвинуваченим, суд враховує і дані, які їх характризують, а саме їх вік, склад сім'ї, майновий стан, те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на наркологічному та психіатричному обліках не перебувають, з місця проживання характеризуються посередньо, при цьому мають схильність до протиправної поведінки, оскільки раніше притягалися до кримінальної відповідальності, а тому, в даному конкретному випадку, суд вважає необхідним призначити кожному з них покарання в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України, з урахуванням більш активної ролі у вчиненні злочину обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Додаткове покарання, передбачене в санкції ч. 4 ст. 187 КК України як обов'язкове, суд призначає обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у виді конфіскації всього належного кожному з них майна.
Крім того, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 не відбув повністю покарання, призначене вироком Жмеринського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2003 року(1 рік 10 місяці і 30 днів позбавлення волі), згідно ст. 71 КК України, суд вважає необхідним частково приєднати невідбуту ним частину покарання за вказаним вироком, а саме шість місяців позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - необхідно залишити без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370-371, 374, 376, 377 КПК України, суд
ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років і шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 71 КК України, частково приєднати ОСОБА_7 невідбуте покарання за вироком Жмеринського районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2003 року у виді шести місяців позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_7 покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_15 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років і трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Початок строку відбування покарання рахувати: ОСОБА_7 - з 27 грудня 2009 року, а ОСОБА_8 - з 27 березня 2010 року, тобто з моменту їх фактичного затримання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою - залишити без зміни.
Цивільні позови заявлені потерпілими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_11 288 409 (двісті вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'ять) гривень 40 копійок, а на користь ОСОБА_12 55812 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 40 копійок.
В решті позовних вимог потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - відмовити.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 973,54 грн. - стягнути на коритсь держави з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у наступному вигляді: з ОСОБА_7 - 486,77 грн. та ОСОБА_8 - 486,77 грн.
Речові докази по справі: обручку із жовтого металу з трьома камінцями, браслет з металу жовтого кольору у вигляді шнурка, кулон із жовтого металу у вигляді підкови, передані на зберігання ОСОБА_12 - повернути останній; два паперові конверти, роздруківки телефонних з'єднань ТОВ «Астеліт» з номером НОМЕР_8 , ЗАТ «Київстар» з номерами НОМЕР_9 , НОМЕР_10 - залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільні телефони марки «Nokia 2700», ІМЕІ НОМЕР_1 , «Nokia 1202», ІМЕІ НОМЕР_3 , сім-карти НОМЕР_11 , НОМЕР_5 , передані на зберігання до камери схову речових доказів Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, - конфіскувати; замок від меблів та ключ до замка - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Судді