донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.07.2015 справа №908/1666/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:ОСОБА_1,
суддівОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_4 довіреність № 237 від 26.06.2015р.
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від13.05.2015 року
у справі№908/1666/15-г (суддя Давиденко І.В.)
за позовомПриватного підприємства «Вагова компанія «МІКА», м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя
простягнення 17113,07 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 року по справі 908/1666/15-г позовні вимоги задоволені повністю.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Приватного підприємства "Вагова компанія "МІКА" суму заборгованості у розмірі 12303,00 грн., 4379,30 грн. - втрат від інфляції, 444,00 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. - судового збору.
Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм як матеріального, так і процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем на виконання умов Договору №589 на постачання продукції, разом з товаром не було надано відповідачу нового рахунку за поставлену продукцію та оригіналу сертифікату якості. Тому апелянт вважає, що прострочення виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар настало внаслідок прострочення виконання зобов'язання позивачем щодо надання товаросупровідних документів.
В судовому засіданні позивач висловився на підтримку доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, а тому просить рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 року у справі №908/1666/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, а тому судова колегія вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів:
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2013 року між ПП "Вагова компанія "МІКА" (далі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі - Покупець) було укладено договір постачання № 589 (далі - Договір).
Як зазначено в умовах Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - Товар), в асортименті та за цінами, вказаними у Додатку № 1 та додаткових угодах, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 6.1 Договору визначено, що термін поставки Товару на протязі шести тижнів після проведення Покупцем 1-го етапу платежу згідно п. 5.1 Договору. Дострокова поставка Товару може бути здійснена Постачальником тільки з письмової згоди Покупця.
Приписами п. 5.1 Договору встановлено, що оплату Товару Покупець здійснює в наступному порядку: 1 етап платежу: Покупець здійснює 70% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно виставленому рахунку за цінами цього Договору; 2 етап платежу: 30% вартості Товару Покупець сплачує за фактичну кількість поставленого Товару на протязі п'яти календарних днів тільки за умови виконання Постачальником п. п. 4.1.1., 4.1.5-4.1.9 цього Договору.
Позивач вказує на те, що ним належним чином та достроково виконано зобов'язання за Договором, а саме, поставлено товар відповідачу на загальну суму 41010,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № РН-318 від 11.11.2013р. на суму 9510,00 грн. та № РН-410 від 10.12.2013р. на суму 31500,00 грн., які були надані відповідачу разом з переданим товаром, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, але Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» належним чином свої зобов'язання в частині оплати вартості товару в повному обсязі не виконало. Відповідачем було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару в розмірі 28707,00 грн., а саме 70% від повної вартості товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист-претензію № 29 від 23.01.2015р., відповідно до якого Приватне підприємство «Вагова компанія «МІКА» зазначило про необхідність Публічному акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» погасити заборгованість за поставлену продукцію за Договором постачання № 589 від 27.12.2013 року в розмірі 12303,00 грн. (а. с. 20)
Оскільки відповідач вартість поставленого товару в повному обсязі не оплатив, це стало підставою для звернення з позовом до суду позивача.
Застосовуючи до спірних правовідносин приписи статей 525, 530, 620, 655, 712 Цивільного кодексу України, приписи статей 32, 193 Господарського кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та оцінивши подані докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку, а тому правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Посилаючись на ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами п. 5.1 Договору встановлено, що оплату Товару Покупець здійснює в наступному порядку: 1 етап платежу: Покупець здійснює 70% передоплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника згідно виставленому рахунку за цінами цього Договору; 2 етап платежу: 30% вартості Товару Покупець сплачує за фактичну кількість поставленого Товару на протязі п'яти календарних днів тільки за умови виконання Постачальником п. 4.1.1., 4.1.5-4.1.9 цього Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору визначено, що термін поставки Товару на протязі шести тижнів після проведення Покупцем 1-го етапу платежу згідно п. 5.1 Договору. Дострокова поставка Товару може бути здійснена Постачальником тільки з письмової згоди Покупця.
З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2013р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист № 573 від 08.11.2013р., де на лист відповідача № 21-1947 від 07.11.2013р., позивач зазначив про можливість дострокової поставки тензодатчиків НВМ С16АС3/20Т у кількості двох штук - 11.11.2013р. Крім того у вищевказаному листі, позивач також вказав, що тензодатчики RSCC C3/2T у кількості трьох штук в комплекті з вузлами встройки до них, відповідно до Договору, підприємство може відвантажити протягом шести тижнів з моменту передоплати.
Листом № 613 від 02.12.2013р. позивач попередив відповідача, що тензодатчики RSCC C3/2T у кількості трьох штук в комплекті з вузлами встройки до них, відповідно до договору підприємство може відвантажити протягом одного тижня з моменту отримання довіреності.
Судами встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 41010,00 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними № РН-318 від 11.11.2013р. на суму 9510,00 грн. та № РН-410 від 10.12.2013р. на суму 31500,00 грн., які були надані відповідачу разом з переданим товаром, а також виставленими рахунками-фактури № СФ-318 від 01.10.2013р. на суму 41010,00 грн. та № РН-410 від 10.12.2013р. на суму 12303,00 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Однак, відповідачем вартість поставленого товару в повному обсязі оплачена не була.
Як судом першої так і апеляційної інстанції встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару в розмірі 28707,00 грн. в якості передоплати 70% на виконання умов п. 5.1 Договору.
Також судами встановлено, що відповідач, в порушення умов Договору, оплату за отриманий товар у встановлений Договором строк, у повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за Договором постачання № 589 від 27.09.2013р. становить 12303,00 грн.
Відповідно до п. 11.1 Договору встановлено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині гарантійних зобов'язань - до терміну їх закінчення.
Крім того, частиною 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Посилання відповідача на ненадання позивачем усіх документів, зазначених у п. 4.1.1 Договору не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки:
Відповідно п. 4.1.1 Договору визначено, що Постачальник одночасно з поставкою Товару зобов'язаний надати Покупцеві наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок, накладну на відпуск Товару, оформлені відповідно до вимог п.2.4. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88; сертифікат якості виробника Товару; товарно-транспортну накладну (ТТН) форми № 1-ТН, затвердженої Наказом Мінтрансу і Мінстату України від 29.12.1995р. № 488/346.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем товар прийнято у повному обсязі, про що свідчать видаткові накладні № РН-318 від 11.11.2013р. на суму 9510,00 грн. та №РН-410 від 10.12.2013р. на суму 31500,00 грн., підписані з боку обох сторін, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відмову прийняття товару відповідачем на підставі невиконання позивачем п. 4.1.1 Договору, або витребування від позивача таких документів.
Також, слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача з вимогою про надання тих документів, про які він зазначає в апеляційній скарзі, а саме: рахунок та оригінал сертифікату якості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з наведеного вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов Договору становить 12303,00 грн., а тому судом першої інстанції правомірно стягнув вищевказану суму на користь позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано, не надано їх і суду апеляційної інстанції.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платіжках, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4379,30 грн. - втрат від інфляції, 444,00 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевказане, судова колегія перевірила арифметичні розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача 4379,30 грн. - втрат від інфляції та 444,00 грн. - 3% річних вважає їх законним та обґрунтованим, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про їх стягнення.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому прийняв законне і обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.
Що стосується доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, то вони задоволенню не підлягають, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Відповідно до ст. 49 ГК України судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 року у справі №908/1666/15-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у двадцятиденний строк.
Головуючий О.А. Скакун
Судді Т.М. Колядко
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.:
1прим.-позивачу;
1прим.-відповідачу;
1прим.-до справи;
1прим.-ДАГС;
1прим.-ГСЗО.