29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"06" липня 2015 р.Справа № 924/929/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом житлово-будівельного кооперативу "Гранд-Палас", м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький
про зобов'язання поставити товар;
стягнення 42383,80 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 19.06.2015 р.
від відповідача: не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив: позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача виконати свої зобов'язання постачальника за договором поставки №001 від 02.02.2015 р., а саме: зобов'язати поставити ЖБК "Гранд-Палас" товар за договором - 2КТПГСМ у кількості 2 шт., та стягнути з відповідача 42383,80 грн., з яких 18879,70 грн. пені, 22560,12 грн. інфляційних втрат та 943,98 грн. 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням передбаченого договором обов'язку з поставки товару. Позовні вимоги обгрунтовує положеннями договору, ст. ст. 16, 526, 530, 620 ЦК України.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, витребуваний судом письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав. Про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.07.2015р.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом "Гранд-Палас" укладено договір поставки № 001 (далі - договір) від 02.02.2014р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, а саме: 2КТПГСМ у кількості 2 шт. (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору загальна вартість договору становить 136728,00 грн. без ПДВ. Вартість 1 шт. товару становить 68364,00 грн.
У п. 1.3 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості товару згідно з договором наступним чином: попередня оплата у розмірі 50% від вартості товару відповідно до п. 1.2 (пп. 1.3.1 договору); наступний платіж у розмірі 25% від вартості товару покупець сплачує впродовж 5 банківських днів з моменту отримання першої 2КТПГСМ (пп. 1.3.2 договору); останній платіж у розмірі 25% від вартості товару покупець сплачує впродовж 5 банківських днів з моменту отримання другої 2КТПГСМ (пп. 1.3.3 договору).
Постачальник зобов'язаний поставити першу 2КТПГСМ впродовж 30 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору (п. 3.1 договору); постачальник зобов'язаний поставити другу 2КТПГСМ впродовж 40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору (п. 3.2 договору). При цьому згідно з п. 3.3 договору загальний строк поставки усього обсягу товару в будь-якому випадку не може перевищувати 40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору.
Пунктом 3.4 договору, зокрема, передбачено, що зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважається виконаним з моменту навантаження на транспорт покупця. Поставка проводиться шляхом самовивозу покупцем зі складу постачальника.
Приймання товару за кількістю та якістю також проводиться на складі постачальника (п. 3.5 договору).
Згідно з пп. 3.6.1 договору постачальник зобов'язується поставити товари покупцю на умовах цього договору, а відповідно до пп. 3.7.1 договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість товару на умовах цього договору.
Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання товару покупцем (п. 3.8 договору).
Сторони узгодили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару постачальник зобов'язується сплатити покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент порушення, від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення до моменту остаточного виконання постачальником умов цього договору (п. 4.2 договору).
Договір вступає в силу з 02.02.2015 р. та діє у будь-якому випадку до його повного виконання.
Договір підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками.
Відповідач виставив позивачу рахунок № СФ-0000001 від 02.02.2015 р. на суму 136728,00 грн. за товар 2КТПГСМ в кількості 2 штуки.
Позивач згідно виставленого рахунку перерахував 03.02.2015р. на картковий рахунок відповідача 68364,00 грн., що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача за 03.02.2015 р.
Крім того, згідно з виписками за 06.03.2015 р., 27.04.2015 р., 29.04.2015 р. позивач відповідно 06.03.2015 р. перерахував відповідачу 34182,00 грн. згідно з рахунком від 02.02.2015 р., 27.04.2015 р. - 17182,00 грн. за 2КТПГСМ, 29.04.2015 р. - 17000,00 грн. за 2КТПГСМ.
Всього позивачем було перераховано відповідачеві 136728,00 грн.
У зв'язку із тим, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання з поставки товару не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання останнього поставити товар та стягнення з нього 42383,80 грн., з яких 18879,70 грн. пені, 22560,12 грн. інфляційних втрат та 943,98 грн. 3% річних.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки № 001 від 02.02.2014р., згідно з яким постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору товар, а саме: 2КТПГСМ у кількості 2 шт. (п. 1.1 договору).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
У ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. 693 ЦК України передбачено здійснення попередньої оплати товару. Зокрема, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
З матеріалів справи слідує, що позивач 03.02.2015 р. перерахував на картковий рахунок відповідача 68364,00 грн. згідно з рахунком №СФ-0000001 від 02.02.2015 р., 06.03.2015 р. - 34182,00 грн. згідно з рахунком від 02.02.2015 р., 27.04.2015 р. - 17182,00 грн. за 2КТПГСМ, 29.04.2015 р. - 17000,00 грн. за 2КТПГСМ, що підтверджується виписками з банківського рахунка позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
В умовах п. п. 3.1 - 3.3 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити першу 2КТПГСМ впродовж 30 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору; постачальник зобов'язаний поставити другу 2КТПГСМ впродовж 40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору. При цьому загальний строк поставки усього обсягу товару в будь-якому випадку не може перевищувати 40 календарних днів з моменту отримання 50% передоплати відповідно до п. 1.3.1 цього договору.
Таким чином, з огляду на матеріали справи, постачальник повинен був поставити покупцеві весь товар не пізніше 15.03.2015 р. Однак доказів про виконання відповідачем обов'язку з поставки товару суду не подано.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи зазначені положення законодавства та обставини справи, суд доходить висновку що вимога позивача про зобов'язання відповідача поставити товар за договором - 2КТПГСМ у кількості 2 шт. заявлена обгрунтовано, а тому підлягає задоволенню.
Позивач також заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 22560,12 грн. інфляційних втрат та 943,98 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України згідно з поданими розрахунками.
З приводу вищезазначених вимог суд враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, статтею 625 ЦК України передбачена можливість стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних за прострочення саме грошового зобов'язання.
Оскільки зобов'язання відповідача з поставки товару не є грошовим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 22560,12 грн. інфляційних втрат та 943,98 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 18879,70 грн. штрафних санкцій згідно з поданим розрахунком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Сторони договору погодили, що у разі порушення постачальником строків поставки товару постачальник зобов'язується сплатити покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент порушення, від вартості товару, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення до моменту остаточного виконання постачальником умов цього договору (п. 4.2 договору).
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Аналізуючи положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, ст. ст. 610, 611 ЦК України щодо поняття порушення зобов'язання та його наслідків, ст. 612 ЦК України щодо умов, за яких боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, ст. ст. 216, 217 ГК України щодо видів господарсько-правової відповідальності, ч. 1 ст. 230 ГК України щодо порядку визначення розміру санкцій , суд зазначає, що за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, сторони договору не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. В даному випадку мова йде про стягнення пені по негрошовому зобов'язанню за порушення строків поставки товару за договором. Господарський кодекс не містить жодних обмежень щодо визначення штрафних санкцій у господарський відносинах, допускається абсолютна домовленість сторін щодо виду та суті штрафної санкції (правова позиція, викладена у постанові ВГСУ від 09.12.2009р. по справі № 22/137/09 , від 27.10.2011 р. у справі №8/5025/260/11, у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 р. у справі №924/1611/13 ).
З огляду на зазначене вище, позовні вимоги про стягнення 18879,70 грн. штрафних санкцій правомірно заявлені в межах, визначених договором, та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевказане, приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: в частині зобов'язання поставити ЖБК "Гранд-Палас" товар за договором - 2КТПГСМ у кількості 2 шт. та стягнення 18879,70 грн. штрафних санкцій. У решті позову, а саме: в частині стягнення 22560,12 грн. інфляційних втрат та 943,98 грн. 3% річних потрібно відмовити.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 13, 33, 43, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов житлово-будівельного кооперативу "Гранд-Палас", м. Хмельницький до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький про зобов'язання поставити товар та стягнення 42383,80 грн. задовольнити частково.
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) поставити житлово-будівельному кооперативу "Гранд-Палас", м. Хмельницький, вул. Свободи, 14 (код 38714756) товар за договором поставки №001 від 02.02.2014 р. - 2КТПГСМ у кількості 2 (дві) штуки.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь житлово-будівельного кооперативу "Гранд-Палас", м. Хмельницький, вул. Свободи, 14 (код 38714756) 18879,70 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 70 коп.) штрафних санкцій, 3112,16 грн. (три тисячі сто дванадцять гривень 16 коп.) витрат на оплату судового збору.
Видати накази.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 08.07.2015 р.
Суддя В.В. Виноградова
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Свободи 14); 3 - відповідачу (АДРЕСА_2)