29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" липня 2015 р.Справа № 924/801/15
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м.Волочиськ,Хмельницька область
до 1.Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" с.Токарівка, Жмеринський район, Вінницька область
2.Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці" с.Шпиченці Хмельницького району
про стягнення 97684,57 грн., з яких 3092,47 грн. пені, 37341,75 грн. штрафу, 4453,16 грн. 36% річних, 52797,19 грн. курсової різниці
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю від 12.06.2014 року
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" та виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" 97684,57 грн., з яких 3092,47 грн. пені, 37341,75 грн. штрафу, 4453,16 грн. 36% річних, 52797,19 грн. курсової різниці, нарахованих за невиконання договірних зобов'язань щодо оплати отриманого товару згідно договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014 року, укладеного між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" (покупець).
В обґрунтування своїх вимог посилається на умови договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014 р. з додатками, договір поруки №34-03/14 ВН від 01.07.2014р., укладений між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці", ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст. 257,509,525,526,533,554,632,627 Цивільного кодексу України.
Представник відповідача - Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці" у судове засідання не з'явився, проте надіслав відзив на позов у якому позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує про солідарне стягнення грошових коштів. Наявність заборгованості пояснює складним фінансовим станом. Просить розгляд справи проводити без участі представника.
Повноважний представник відповідача - Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" повноважних представників в судове засідання не направив, витребуваних ухвалою суду від 21.05.2015р., 08.06.2015р. письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не надав.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (постачальник) та Приватним підприємством "УКР ТЕРРА Плюс" (покупець) 31.03.2014 р. був укладений договір поставки № 34-03/14 ВН, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору (п.1.2 договору).
Ціна товару вираховується як сума вартості усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність покупцю (п.2.1 договору).
Згідно з п. 2.2 договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами у кожному конкретному випадку окремо та відображатися у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.
Сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплата вартості товару визначається шляхом множення грошового еквіваленту ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатку до договору (специфікації) на курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини). Однак сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації (п. 2.3 договору).
У п. 2.6 договору сторони визначили, що покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер та дату договору, в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації до договору. Якщо покупець не дотримується цього, то постачальник має право самостійно на власний розсуд визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця.
Сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо покупець з вагомих причин не зможе розрахуватись за отриманий від постачальника товар грошовими коштами то він має право за письмовою згодою постачальника, провести такий розрахунок сільськогосподарською продукцією по її середній ринковій вартості, що визначається шляхом усереднення ціни на таку продукцію у трьох провідних національних трейдерів, або по ціні котра буде встановлена між сторонами цього договору (п. 2.7 договору).
При цьому, відповідно до п. 3.1.4 договору підписання накладної (видаткової накладної, товарно-транспортної) підтверджує факт отримання покупцем відповідного сертифіката якості (або завіреної належним чином копії).
Згідно з п. 3.2.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в терміни, вказані в додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому умови п.2.3 та п. 2.8 цього договору. При перерахуванні коштів обов'язково вказувати в платіжному документі номер і дату укладення цього договору. У випадку відсутності в платіжному документі цих реквізитів, постачальник самостійно визначає порядок та напрями зарахування отриманих сум в погашення будь-яких існуючих зобов'язань покупця перед постачальником.
Відповідно до п.3.2.6 договору виконання обов'язку покупця з оплати товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.
Пунктом 4.1 договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться покупцем в момент його отримання від постачальника. Покупець зобов'язаний перевірити кількість товару, його вагу, комплектність, цілісність тари, пломб на ній (при їх наявності), а також відсутність ознак пошкодження або псування товару і, у випадку їх виявлення, негайно, до закінчення приймання, письмово заявити постачальнику про виявлені недоліки. При відсутності такої заяви у вказаний термін, товар вважається прийнятий покупцем по кількості та якості.
Товар вважається відвантаженим постачальником і прийнятий покупцем: по кількості - відповідно до кількості одиниць виміру, вказаній в накладній (видатковій, товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства - виробника (п. 4.2 договору).
У пункті 7.2.1 договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.
Сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п.1. ч.2. ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 7 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане (п. 7.4 договору).
Даний договір, згідно з п.5.1. договору, набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами.
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками, доказів розірвання договору суду не подано.
У додатку №1 від 23.04.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Нарапс" на загальну суму 27878,40грн. (еквівалент 2304 доларів США) із графіком платежів: 8363,52 грн. оплатити до 01.09.2014р., 9757,44 грн. оплатити до 01.10.2014 р., 9757,44 грн. оплатити до 01.11.2014 р.
У додатку №2 від 28.05.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Квін ОСОБА_4" на загальну суму 49658,40 грн. (еквівалент 4104 доларів США) із графіком платежів: 14897,52 грн. оплатити до 01.09.2014 р., 17380,44 грн. оплатити до 01.10.2014р., 17380,44 грн. оплатити до 01.11.2014 р.
У додатку №3 від 13.06.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Голіаф", "Тівітус" та "Цілитель" на загальну суму 35770,20 грн. (еквівалент 2993,32 доларів США) із графіком платежів: 10731,06 грн. оплатити до 01.09.2014 р., 12519,57 грн. оплатити до 01.10.2014р., 12519,57 грн. оплатити до 01.11.2014 р.
У додатку №4 від 23.06.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Міладар" на загальну суму 25920 грн. (еквівалент 2160 доларів США) із графіком платежів: 7776 грн. оплатити до 01.09.2014 р., 9072 грн. оплатити до 01.10.2014р., 9072 грн. оплатити до 01.11.2014 р.
У додатку №5 від 14.10.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Ультрасил Дуо" на загальну суму 9048 грн. (еквівалент 696 доларів США) із графіком платежів: 9048 грн. оплатити до 01.11.2014 р.
У додатку №6 від 14.10.2014р. до договору сторони погодили поставку товару "Авангард Р"Старт", мікродобриво на загальну суму 1092 грн. (еквівалент 84 доларів США) із графіком платежів: 327,6 грн. оплатити до 17.10.2014 р., 764,4 грн. оплатити до 01.11.2014р.
Відповідно до додатків до договору поставки від 31.03.2014р. сторони погодили курс долара США на день підписання - 12,1 дол. США (додатки №№1,2), 11,95 дол. США (додаток №3), 12 дол. США (додаток №4), 13 дол. США (додатки №№5,6).
Згідно довідки, виданої ПАТ "ОСОБА_2 ОСОБА_3", курс продажу долара США станом на 16.10.2014р. становив 13,020 грн. за долар США, станом на 12.11.2014 р. становив 16,000 грн. за долар США, станом на 20.05.2015 р. становив 26,00 грн. за долар США.
На виконання умов договору позивач поставив приватному підприємству "УКР ТЕРРА Плюс" засоби захисту рослин на загальну суму 149367 грн., а саме згідно: видаткової накладної №885 від 23.04.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №151490 від 23.04.2014 року), товар: "Нарапс" на суму 27878,40 грн.; видаткової накладної №1877 від 29.05.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №151495 від 28.05.2014 року), товар: "Квін ОСОБА_4" на суму 49658,40 грн.; видаткової накладної №2076 від 13.06.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №151496 від 13.06.2014 року), товар: "Голіаф", "Тівітус", "Цілитель" на суму 35770,20 грн.; видаткової накладної №2232 від 23.06.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №151496 від 13.06.2014 року), товар: "Міладар" на суму 25920,00 грн.; видаткової накладної №3508 від 16.10.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №151496 від 13.06.2014 року), товар: ОСОБА_3 Р "Старт", мікродобриво на суму 1092 грн.; видаткової накладної №3509 від 16.10.2014 року через ОСОБА_3 (довіреність №9 від 15.10.2014 року), товар: Ультрасил Дуо на суму 9048 грн..
Між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (кредитор) та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) 01.07.2014 р. було укладено договір поруки № 34-03/14 ВН, згідно з п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" (боржник), що виникли з договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником.
Згідно з п.2.1 договору від 01.07.2014р., у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечуються, в тому числі, наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014 р.
Поручитель та боржник, згідно п.3.1 договору поруки, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.3.2 договору).
Договір, відповідно до п.6.1, набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язань за основним договором.
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками. Доказів розірвання договору суду не подано.
В зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості товару згідно договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р. позивач просить стягнути солідарно з відповідачів стягнення 97684,57 грн., з яких 3092,47 грн. пені, 37341,75 грн. штрафу, 4453,16 грн. 36% річних, 52797,19 грн. курсової різниці.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується наступне.
Згідно з ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як свідчать матеріали справи, 31.03.2014р. між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поставки № 34-03/14 ВН.
За приписами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р. було поставлено відповідачу 1 товар на загальну суму 149367 грн. що підтверджується підписаними сторонами до договору та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач 1 свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, оплативши товар 17.10.2014р. на суму 49658,40 грн. та 13.11.2014р. - на суму 99708,60 грн.
Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, 01.07.2014 р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "Вітагро" (кредитор) та виробничим сільськогосподарським кооперативом "Шпичинці" (поручитель) було укладено договір поруки №34-03/14 ВН, згідно п. 1.1 якого поручитель зобов'язувався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" (боржник), що виникли з договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р. (основний договір), який був укладений між кредитором та боржником. Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що у відповідності до вказаного основного договору, порукою забезпечуються, в тому числі, наступні зобов'язання боржника: здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах договору поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р.; відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції у випадках, передбачених договором поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р.
Обсяг відповідальності поручителя передбачено в розділі 3 договору поруки, а саме: поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язань за основним договором в обсязі грошових стягнень відповідно до розділу 2 та розділу 7 основного договору (п.п. 3.1, 3.2 договору).
Таким чином, позивач вправі вимагати виконання зобов'язань за договором поставки №34-03/14 ВН від 31.03.2014р. від відповідачів солідарно.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 36% річних в сумі 4453,16 грн. за період з 01.09.2014р. по 12.11.2014р. згідно поданого розрахунку.
Суд зазначає, що при здійснення розрахунку річних Позивачем в період розрахунку річних включався день здійснення оплати Відповідачем частини суми заборгованості, що суперечить пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”.
А тому, судом здійснено самостійно розрахунок річних, згідно котрого, підставною та обґрунтованою до стягнення є сума 4412,88 грн.
Відповідно, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги в частині стягнення річних в сумі 4412,88 грн. та відмовляє в позові щодо стягнення 40,28 грн.
Крім того, позивачем відповідно до п.п.2.3 договору нарахована та заявлена до стягнення курсова різниця в розмірі 52797,19 грн.
Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки, тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Пунктом 8.1 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок курсової різниці та встановлено, що нарахування проведені правильно та відповідно до вимог законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивачем також заявлено до стягнення 3092,47 грн. пені та 37341,75 грн. штрафу нарахованих на підставі п.7.2.1 договору, згідно поданого розрахунку.
Згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст.551ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторонами в п.7.2.1 договору визначено, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його несплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
На підставі п. 7.2.1 договору позивач просить стягнути пеню в розмірі 3092,47 грн. згідно поданого розрахунку за період з 01.09.2014 р. по 12.11.2014 р.
Водночас, суд перерахувавши доданий Позивачем до позовної заяви розрахунок пені, не погоджується з його вірністю, а саме з періодами її нарахування, оскільки Позивачем нараховувалась пеня по день часткової проплати включно, які Позивачем до уваги не взято.
Відповідно до пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Провівши розрахунок пені, суд вважає, що підставною та обґрунтованою є сума 3064,49 грн. Відповідно, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3064,49 грн. в частині стягнення 27,98 грн. пені суд відмовляє за необґрунтованістю.
Щодо стягнення з відповідачів 37341,75 грн. штрафу, судом враховується, положення п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, відповідно до яких застосування штрафу як виду неустойки до грошового зобов'язання можливе у випадку встановлення його в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 37341,75 грн. штрафу.
Доказів, які б спростовували нарахування 36% річних, пені та штрафу суду не подано.
Враховуючи зазначене, позивачем обґрунтовано нараховано до стягнення солідарно з відповідачів у зв'язку із несвоєчасною оплатою вартості товару згідно договору поставки № 34-03/14 ВН від 31.03.2014 р. 52797,19 грн. курсової різниці, 3064,49 грн. пені, 37341,75 грн. штрафу, 4412,88 грн. 36% річних.
З огляду на вищевикладене, положення ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають частковому задоволенню. Доказів, які б спростували позовні вимоги суду не подано.
При винесенні рішення судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Аналогічною є позиція викладена у п. п. 9, 9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., у яких визначено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначити у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Витрати на сплату судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
При поданні позову позивачем згідно платіжного доручення №13 від 07.04.2015р. сплачено 1827 грн. та квитанції від 20.05.2015р. 127 грн. судового збору.
Частиною другою статті 4 зазначеного Закону встановлено розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи ціну позову, сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1954 грн. (платіжне доручення №13 від 07.04.2015р. та квитанція від 20.05.2015р. ), судовий збір в розмірі 0,31 грн. сплачений згідно з платіжним доручення №13 від 07.04.2015р. та квитанцією від 20.05.2015р. відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню позивачу, як сплачений у більшому розмірі, ніж встановлений законом.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністью "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м.Волочиськ,Хмельницька область до 1.Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" с.Токарівка, Жмеринський район, Вінницька область, 2.Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпиченці" с.Шпиченці Хмельницького району про стягнення 97684,57 грн., з яких 3092,47 грн. пені, 37341,75 грн. штрафу, 4453,16 грн. 36% річних, 52797,19 грн. курсової різниці задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" с.Токарівка, вул.Колгоспна, буд.13 Жмеринський район, Вінницька область, код 36638951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 52797,19 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто сім гривень 19 коп.) курсової різниці, 3064,49 грн. (три тисячі шістдесят чотири гривні 49 коп.) пені, 37341,75грн. (тридцять сім тисяч триста сорок одна грн. 75 коп.) штрафу та 4412,88 грн. (чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 88 коп.) 36% річних.
Солідарний боржник - виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721).
Видати наказ.
Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 52797,19 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот дев'яносто сім гривень 19 коп.) курсової різниці, 3064,49 грн. (три тисячі шістдесят чотири гривні 49 коп.) пені, 37341,75грн. (тридцять сім тисяч триста сорок одна грн. 75 коп.) штрафу та 4412,88 грн. (чотири тисячі чотириста дванадцять гривень 88 коп.) 36% річних.
Солідарний боржник - Приватне підприємство "УКР ТЕРРА Плюс" с.Токарівка, вул.Колгоспна, буд.13 Жмеринський район, Вінницька область, код 36638951).
Видати наказ.
Стягнути з Приватного підприємства "УКР ТЕРРА Плюс" с.Токарівка, вул.Колгоспна, буд.13 Жмеринський район, Вінницька область, код 36638951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м.Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 976,17 грн. (дев'ятсот сімдесят шість гривень 17 коп.) судового збору.
Видати наказ.
Стягнути з виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шпичинці, код 03788721) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 976,85 грн. (дев'ятсот сімдесят шість гривень 17 коп.) судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук. 4 прим. : 1 - до справи, 2 - позивачу (м.Волочиськ вул.Котовського,7), 3 - -4відповідачам (Вінницька обл.Жмеринський район с. Токарівка вул.Колгоспна, буд. 13; Хмельниц. р-н с.Шпиченці) рек. з повідом.