Справа № 742/1487/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/795/562/2015
Категорія - ч.2 ст.186 КК України Доповідач ОСОБА_2
07 липня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2015 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки, Чернігівської області українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1) 17.02.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч.2 ст.185, ч.1 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України на 4 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;
2) 31.05.2012 року Прилуцьким міськрайонним судом за ст.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч. 1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі звільнений 20.05.2014 року за постановою Прилуцького міськрайонного суду умовно-достроково з не відбутим строком 1 рік 10 місяців 24 дня;
3) 05.02.2015 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч.2 ст.185 до 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.1,2,4,5 ст.71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання та остаточно призначено покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, ч.4 ст.70 ,ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Прилуцького міськрайонного суду від 05 лютого 2015 року та остаточно призначено засудженому ОСОБА_7 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту його затримання, тобто з 19 листопада 2014 року.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 2160 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Як встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2014 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_7 перебуваючи в м. Прилуки по вул.. Ю Коптєва, поблизу магазину хлібний, маючи на меті особисте збагачення та корисливий мотив, підійшов до потерпілого ОСОБА_9 , який на той час сидів на бордюрі, так як останньому стало погано та скориставшись безпорадним станом потерпілого, відкрито заволодів його ноутбуком марки «Lenovo N 580», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи 2160 гривень, після чого з місця вчинення злочину з викраденим зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та виправдати.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що вирок не відповідає вимогам закону, оскільки обвинувачення ґрунтується лише на показах потерпілого ОСОБА_9 , однак вони не можуть бути належним доказом, бо повністю суперечать показам свідків та іншим матеріалам справи. Наголошує, що кваліфікація за статтею «грабіж» є не вірною, більш вірна була б кваліфікація за статтею «крадіжка», адже потерпілий не бачив ОСОБА_7 вживу до пред'явлення для впізнання. Показання потерпілого щодо часу здачі ноутбука в ломбард також не відповідають іншим даним. Зважаючи на те, що потерпілий перебував у стані сп'яніння, очевидно, що він дає неправдиві показання. Свідок ОСОБА_10 умисно оговорює ОСОБА_7 , можливо з метою самому уникнути відповідальності. Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 своїми показаннями не підтверджують, що злочин вчинив саме ОСОБА_7 . Жоден з них не був очевидцем будь-яких протиправних дій ОСОБА_7 . За таких обставин сторона обвинувачення надала суду лише припущення того, що ОСОБА_7 міг вчинити цей злочин.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу з вказаних у ній підстав, прокурора який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду першої інстанції та виправдати ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України та виправдати.
В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_7 вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що ніякого злочину він не скоював, так як ноутбук у чоловіка забирав не він, а ОСОБА_10 . Ноутбук до ломбарду ні з ким не носив здавати. ОСОБА_10 був винен йому гроші, а тому наступного дня він йому повідомив, що здав ноутбук та віддав гроші в сумі 700грн. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він не знає.
Аналогічні пояснення були надані обвинуваченим і в суді апеляційної інстанції.
Проте, покази обвинуваченого та доводи апеляційної скарги захисника в повній мірі спростовуються зібраними в кримінальному провадженні іншими доказами.
Зокрема, із пояснень потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що 12.11.2014 року проходячи біля Центрального гастроному йому стало погано і він присів на бордюр. У нього на колінах була сумка в якій знаходився ноутбук марки «Леново». Він побачив як повз нього проходило двоє незнайомих чоловіків, один із них підійшов до нього та запитав чи є в нього закурити. Що він говорив не пам'ятає так як було погано. Потім він забрав у нього з колін сумку з ноутбуком і вони з іншим чоловіком пішли в бік центру міста.
Такі пояснення потерпілого ОСОБА_9 підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_10 , який безпосередньо був очевидцем даних подій і показав, що 12.11.2014 року він у центрі м.Прилуки гуляв разом зі знайомим ОСОБА_7 , біля 12 год. вони йшли в напрямку ГДК і на бардюрі неподалік кіоску «Хлібний» сидів незнайомий чоловік. ОСОБА_7 підійшов до нього і повернувся з сумкою в руках, повідомивши його, що там лежить ноутбук, а також сказав, що потерпілий його знайомий і ноутбук потрібно здати в ломбард. Наступного дня він знову зустрівся з ОСОБА_7 в центрі міста і випадково зустріли його знайомих ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . ОСОБА_13 погодився на свій паспорт здати у ломбард ноутбук і пішов додому за паспортом разом з ОСОБА_14 , а він з ОСОБА_7 пішли по ноутбук. Через деякий час вони всі зустрілись в центрі міста і пішли до ломбарду «Скарбниця». Ноутбук в ломбард «Скарбниця» здали за 2200 грн., 100 грн. з який дали ОСОБА_13 за те, що він здав ноутбук. Решту грошей за ноутбук ОСОБА_7 залишив собі .
Свідок - ОСОБА_14 суду пояснив, що 13.11.2014 року близько 20 год. разом з ОСОБА_13 проходили в м. Прилуки біля Центрального гастроному, там зустрілись з ОСОБА_7 та ОСОБА_10 . ОСОБА_10 запитав у ОСОБА_13 чи є у нього паспорт, бо потрібно здати в ломбард ноутбук, він не крадений, а здають бо потрібні гроші. Потім він разом з ОСОБА_13 пішли до нього на квартиру взяли паспорт, здали в ломбард «Скарбниця» ноутбук, за це йому дали 100 грн.
Свідок ОСОБА_13 надав аналогічні покази та підтвердив достовірність вказаних подій.
Таким чином, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повній мірі підтверджується показанням потерпілого та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , які в повній мірі узгоджуються між собою та з висновком експерта, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції за достовірні.
Тому, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду.
Дії ОСОБА_7 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 щодо відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, обставини при яких злочин скоєно, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий і призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.186 КК України.
Однак, разом з тим, при призначенні покарання суд першої інстанції припустився помилки, застосувавши одночасно положення ст.71 та ч.4 ст.70 КК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2015 року ОСОБА_7 був засуджений за ст..ст.186 ч.2, 185 ч.2, 70, 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Злочин по даному кримінальному провадженню було вчинено ОСОБА_7 12 листопада 2014 року.
Згідно вимог ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеному за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, призначаючи покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, суд першої інстанції безпідставно послався на ст..71 КК України. у відповідності з положеннями ч. 2 ст.404 КПК України посилання на ст..71 КК України підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
В порядку ч. 2 ст.404 КПК України вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 травня 2015 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.186 КК України до покарання, призначеного судом першої інстанції у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 лютого 2015 року остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у виді 5 років позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4