Провадження №2/748/329/15
Єдиний унікальний № 748/747/15-ц
"08" липня 2015 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Сидор А.В., за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -
Позивач, посилаючись на положення статей 203, 215, 229, 230 ЦК України, звернувся до суду з позовом до відповідача - ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №000901 з додатками від 13 лютого 2015 року та стягнення на його користь 38473,14 грн, сплачених за цим договором.
По суті позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між сторонами 13 лютого 2015 року було укладено договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідач зобов'язався придбати у власність та передати у користування позивача транспортний засіб - Chery RK. У день укладання договору позивач сплатив відповідачу 38205,70 грн, які вважав частковою оплатою вартості транспортного засобу, однак даний платіж виявися адміністративним, тобто винагородою лізингодавця за організаційні заходи. Отже, під час попередніх переговорів представник компанії ввів позивача в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань, і тільки після підписання та вивчення договору йому стало зрозуміло, що сплачені кошти не будуть повернуті і не має можливості розірвати договір, що є порушенням прав споживача. Підписуючи договір позивач помилився щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін і інших обставин угоди, які мають суттєве значення.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, з підстав та міркувань викладених у позовній заяві та заяві про часткову зміну підстав позову.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, від нього надійшли письмове клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення, які зводяться до того, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підкріплений жодним належним та допустимим доказом. Обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, він свідомо перекручує або несвідомо помиляється у їх тлумаченні, через те, що недостатньо уважно читає та розуміє умови договору фінансового лізингу, що був укладений між сторонами та на підставі якого виникли відповідні цивільно-правові відносини. Позивачем не надав будь-яких доказів того, що оспорюваний договір вчинявся ним під впливом помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін тощо./а.с.41-47, 66-68/
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір №000901 фінансового лізингу. Відповідно до п.1.3 укладеного договору фінансового лізингу (надалі - договір) лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - Chery RK (комплектації RX 504 каб, механічна КПП, привід 4х4), зазначений у п.1.1 договору та специфікації, що є додатком №2 до договору, вартістю 14417,25 доларів США (еквівалент 382057 грн) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором. Предмет лізингу є власністю лізингодавця (п.1.6 договору) до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на лізингоодержувача в момент передачі предмета лізингу по акту приймання-передачі. Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувача протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст.9 договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.6 ст.9 договору. Згідно п.3.3.1, лізингоодержувач зобов'язаний до отримання предмету лізингу, на умовах та в порядку передбаченому договором, сплатити передбачені даним договором платежі. Лізингоодержувач має право відмовитись або розірвати договір у передбачених договором або чинним законодавством випадках (п.3.4.3 договору). Згідно п.п.9.1, 9.2 договору авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 50 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного у даному договорі та у специфікації. Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж 12 місяців з моменту підписання договору, платежами визначеними в додатку №1 до договору. Адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку №1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу (10 %). /а.с.14-20/
13 лютого 2015 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» 38205,70 грн, як внесок по договору №000901 та 267,44 грн, як комісію банку. /а.с.22-23/
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
Згідно ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у Закону України «Про фінансовий лізинг».
Відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом, а згідно ст.6 цього ж Закону договір лізингу має бути укладений в письмові формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу, розмір лізингових платежів та інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до вимог ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
У відповідності до положень ст.697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений договір фінансового лізингу є двостороннім правочином і він укладений на загальних умовах, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що відповідає ч.ч.1- 6 ст.203 ЦК України.
Згідно ст.203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За правилом, передбаченим ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.9.7 договору, кошти які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: - адміністративний платіж; - авансовий платіж; - комісія за передачу предмета лізингу; - у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу.
Адміністративний платіж відноситься до інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, оскільки частиною 2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» регламентовано, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Отже, підписуючи договір фінансового лізингу ОСОБА_1 погодився з усіма умовами договору під час його підписання та здійснив оплату адміністративного платежу.
Також, щодо оспорювання пункту договору фінансового лізингу з підстав несправедливості, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
У судовому засіданні з'ясовано, що позивач сплатив адміністративний платіж за організацію та оформлення договору та не виконував інші передбачені умови договору для досягнення мети, направленої на настання правових наслідків у вигляді отримання предмету лізингу у своє володіння та користування.
За таких умов, відповідач позбавлений можливості приступити до виконання договірних обов'язків.
Посилання позивача на те, що представник відповідача своїми діями ввела його, як споживача, в оману не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 погодився з умовами та самостійно підписав договір №000901, обрав на власний розсуд предмет лізингу по договору і ознайомився з умовами договору.
З огляду на умови договору фінансового лізингу №000901 та положення цивільного законодавства України, у суду відсутні підстави, щоб визнати даний договір недійсним та стягнути з відповідача сплачені позивачем кошти в сумі 38473,14 грн.
Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів про те, що він при укладенні договору діяв не на свій розсуд та не за власним бажанням.
Аналізуючи зібрані докази по справі в їх сукупності, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач діяв відповідно до норм законодавства та в межах своїх повноважень, а відтак вважає позов ОСОБА_1 безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.203, 215, 627, 638, 692, 697, 806 ЦК України, та у відповідності до ст.ст.10-11, 16, 57-60, 88, 169, 209, 212, 213-215, 294 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя ОСОБА_3