Справа №668/3915/15-ц Головуючий в І інстанції Кузьміна О.І.
Номер провадження №22-ц/791/1818/2015 Доповідач: Лісова Г.Є.
Категорія 5
2015 року липня місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Лісової Г.Є.
Суддів:Базіль Л.В.
Семиженка Г.В.
При секретарі:Цулукіані І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2015 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійснення права користування майном шляхом виселення
26.03.2015 ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим будинком. що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із зазначеного будинку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником житлового будинку розташованого в АДРЕСА_1, в якому відповідачі проживають без будь-яких правових підстав та виселитися із якого в добровільному порядку не бажають.
Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_2, в якій ОСОБА_5 належить ? частка квартири на праві власності.
Оскільки ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном, просив усунути перешкоди у здійсненні права власності належним йому житловим будинком, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом виселення із житлового будинку ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2015 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з житлового будинку АДРЕСА_1.
Стягнено з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 по 121,80 грн. з кожного в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Так, судом не було враховано, що вони з травня 2002 року проживають в цьому будинку та за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на цей будинок у січні 2014 року на підставі договору купівлі-продажу, який на даний час не визнаний судом недійсним та реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно не скасовано.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали з підстав викладених у ній, вважають, що рішення суду підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване.
Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просять її відхилити як безпідставну.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_8 належить на праві власності житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 загальною площею 64,4 кв.м., житловою 32,7 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого вбачається, що право власності на цей будинок зареєстровано за позивачем 22 травня 2014 року на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 27 березня 2014 року, яким було визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом.
Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона ухваленим 9.10.2014 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9, ОСОБА_5, третя особа - Друга Херсонська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, яке набрало чинності, витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та передано його у володіння ОСОБА_7
Згідно з ч.3 ст.60 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16,386,391 ЦК України.
Відповідно до положень ст.383 ЦК України та ст.156 ЖК України власник житлового будинку має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.156 ЖК з урахуванням положень ч.1 ст.405 ЦК члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням у обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі не є членами сім'ї позивача, вони вселилася в житловий будинок, коли власником його був ОСОБА_11, який 30.12.2006 року склав заповіт, яким заповів ОСОБА_6 належний йому на праві власності житловий будинок розташований по АДРЕСА_1. Проте рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 26.12.2011 року, заповіт, складений 30.12.2006 року на ім'я ОСОБА_6, визнаний недійсним. Було визнано недійсним також свідоцтво про право на спадщину видане за цим заповітом Другою Херсонською державною нотаріальною конторою 17 грудня 2012 року на ім'я ОСОБА_6, на підставі якого ОСОБА_6 зареєструвала право власності на спірний будинок, що перешкоджало ОСОБА_7 реалізувати своє право на спадщину через нотаріальну контору після смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1, про прийняття якої ОСОБА_7 звернувся із заявою до нотаріальної контори.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 27 березня 2014 року було визнано за ОСОБА_7 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, що стало підставою для реєстрації за ОСОБА_7 права власності на спірний житловий будинок.
Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 липня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним заповіту складеного ОСОБА_11 на користь ОСОБА_7 21 липня 2000 року та посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіним М.М. за реєстровим номером 3404.
Позивач спільного господарства з відповідачами не веде, угоду про користування жилим приміщенням з ними не укладав. Відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 391 ЦК, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном власник має право вимагати у будь-який спосіб захисту права власності встановлений законом, зокрема і шляхом виселення.
Доводи ОСОБА_5 про те, що ухвалюючи рішення в зазначеній справі, суд не звернув увагу на те, що за ним зареєстровано право власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30 січня 2014 року з ОСОБА_9, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215,216 ЦК України. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
Саме з таким позовом звернувся ОСОБА_7 до ОСОБА_5 у червні 2014 року, який рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 9.10.2014 року, задоволено. Витребувано від добросовісного набувача ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 та передано у володіння ОСОБА_7 Рішення набрало законної сили.
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_7, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами і застосував норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов правильного висновку про те, що позивач набув право власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, відповідачі після зміни власника будинку не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом.
Отже рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 15 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді