Справа № 22-ц/791/1768/15 Головуючий в суді 1 інстанції: Єйбог І.М. Категорія: 27 Доповідач: Склярська І.В.
2015 року липня місяця 07 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого: Склярської І.В.
Суддів: Цуканової І.В.
Вейтас І.В.
При секретарі: Благовещенській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 02 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNH4KP75290406, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 496,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з неналежним виконанням вимог укладеного договору станом на 16 січня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 21 844,52 грн., яка складається з: 591,11 грн. - заборгованості за кредитом; 5 918,89 - заборгованості по процентам за користування кредитом; 13 818,11 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина), 1 016,41 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2014 року у задоволенні позову банку відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В письмових запереченнях ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив, з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки застережень щодо продовження позовної давності відповідно до умов кредитного договору заява не містить.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права, встановлених обставинах та наданих сторонами доказах.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, 02 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника №DNH4KP75290406, на підставі якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2 496,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5).
Також у вказаній Заяві зазначено, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, тарифами складає між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 кредитно-заставний договір (а.с.5).
ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань за вказаним договором в повному обсязі, внаслідок чого, за розрахунками банку, виникла заборгованість, в розмірі 21 844,52 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 591,11 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 5 918,89 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 13 818,11 грн., а також штрафи, передбачені п.5.3 Умов надання споживчого кредиту, в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 1 016,41 грн. (процентна складова) (а.с.4).
Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років (а.с.9).
Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) позичальником не підписані (а.с.6-9), що апелянтом не спростовується.
Заява позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності не містить (а.с.5).
ОСОБА_3 письмово заявлено про застосування строку позовної давності (а.с.42,61-62).
Також з матеріалів справи також вбачається, що останній платіж ОСОБА_3 було здійснено 31 травня 2010 року (а.с.4, а.с.37(в справі а.с.11), судовий наказ № 2-н-248/2009 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в сумі 3784,04 грн. виданий 30.04.2009 року (а.с.37( в справі а.с.8)), з позовом до суду Банк звернувся 28 січня 2014 року (а.с.3).
Відповідно до вимог ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з правового аналізу вказаних норм Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах (а.с.8о.с.) і в заяві позичальника (а.с.5 о.с.) містить розбіжності.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Отже Умови, які надані позивачем до кредитного договору не є складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі відповідно до вимог ст.259 ЦК України. А за змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (стороною). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15
Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення позовної давності, отже ці Умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, та крім того, позичальником вони не підписані.
З огляду на зазначені вимоги закону та вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи банку щодо зміни тривалості позовної давності у спірних правовідносинах не підтверджені належними доказами.
Таким чином, враховуючи встановлений судом час звернення до суду з позовом, дату видачі судового наказу, часу здійснення останнього платежу, інших встановлених судом обставин щодо умов кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність у три роки в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом і встановлена ст. 258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік в частині вимог про стягнення неустойки.
Посилання суду першої інстанції на роз'яснення п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» є помилковими, але на правильність висновку суду вони не вплинули.
Таким чином, доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що не підтверджені належними доказами, не ґрунтуються на вимогах закону, що регулюють спірні правовідносини, та не спростовують мотивованих висновків суду, а тому підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» відхилити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 23 жовтня 2014 рокузалишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: