Справа № 456/2612/15-ц
Провадження № 2/456/1231/2015
іменем України
24 червня 2015 року
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Бораковського В. М. ,
при секретарі Проців І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту приналежності правовстановлюючого документа, факту спільного проживання із спадкодавцем та визнання права на спадкове майно, -
встановив:
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 - її колишній чоловік, від спільного проживання з яким в них народився син ОСОБА_6. ІНФОРМАЦІЯ_1 їх син ОСОБА_6 помер. Після смерті сина відкрилась спадщина. Синові на праві власності належала 1/5 частина двохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Вони з колишнім чоловіком є єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті їхнього сина ОСОБА_6. Власниками інших частин цієї квартири є її другий чоловік ОСОБА_4 (шлюб з яким розірваний), донька ОСОБА_4 (тепер ОСОБА_3) ОСОБА_3, син ОСОБА_5 та вона. Колишній чоловік ОСОБА_2 не претендує на спадщину після смерті сина. Вона цю спадщину отримати не може, так як в свідоцтві про право власності на їхню квартиру є помилка. Їхній померлий син ОСОБА_6 в цьому свідоцтві записаний як ОСОБА_8. Крім цього, вона своєчасно в шестимісячний термін після смерті сина не звернулась до нотаріуса за отриманням спадщини. Помилка в свідоцтві про право на спадщину виникла тому, що приватизацією їхньої квартири займався її другий чоловік ОСОБА_4, який фактично виховував її сина ОСОБА_6 і рахував себе його батьком. Той факт, що згадане вище свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, належить саме ОСОБА_6, стверджується записами в будинковій книзі на цю квартиру, довідкою будинкоуправління №1 КЕЧ району № 792 від 04. 09. 2009 року, а також свідоцтвом про смерть сина. Вважає, що вона не пропустила шестимісячний термін звернення до нотаріуса за отриманням спадщини, так як на момент смерті сина вона проживала разом з ним в одній квартирі АДРЕСА_1. Вона не могла жити окремо від сина, так як він був інвалідом 1-ої групи з дитинства. Син з дитинства перебував на постійному диспансерному обліку Стрийської міської поліклініки та потребував постійної допомоги та нагляду, який здійснювала вона, проживаючи з ним в одній квартирі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, покликаючись на викладені в позові обставини, суду пояснивши, що в школі сина записали під прізвищем ОСОБА_4, а під час навчання у ВУЗі він був записаний як ОСОБА_6. У сина був цукровий діабет, тому вона доглядала його та проживала разом з ним в квартирі по АДРЕСА_1, до його смерті.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак скерував до суду повідомлення, в якому просить справу слухати за його відсутності, позов визнає.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати в її відсутність. Визнає всі позовні вимоги.
Третя особа ОСОБА_4 суду пояснив, що до одруження з ним у позивача був син. Його ім'я ОСОБА_6.
Третя особа ОСОБА_5 суду пояснив, що його брат в школі мав прізвище ОСОБА_5, а паспорт отримав на прізвище рідного батька ОСОБА_6. Мама жила з братом в квартирі по АДРЕСА_1 до його смерті.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, третіх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, покази свідків, враховуючи думку третьої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про народження від 23.04.1982р., актовий запис №389, батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу від 30.09.1986р., актовий запис №2752, після укладення 30.09.1986р. шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_1.
З свідоцтва про право власності на квартиру від 17.02.1997р. вбачається, що квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної часткової власності в рівних долях ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_11.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що знає позивача більше 20 років. В школі син позивача - ОСОБА_4 та її син були однокласниками. ОСОБА_6 хворів на цукровий діабет. Проживав разом з мамою, братом і сестрою по АДРЕСА_1. Вона стверджує, що його прізвище було ОСОБА_9.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_6 жив з мамою, сестрою і братом в АДРЕСА_1. Він був хворий, його доглядала мама. Помер приблизно 5 років назад. Син був від іншого чоловіка.
Як вбачається з свідоцтва про розірвання шлюбу від 07.07.1999р., актовий запис №161, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 06.07.1999р.
Як вбачається з довідки Стрийської ЦМЛ та витягу з історії хвороби Обласного ендокринологічного диспансеру, у ОСОБА_6, 1982р.н., діагностовано цукровий діабет І тип, важка форма, у зв'язку з чим він перебуває на «D» спостережені.
З довідки БУ №1 Самбірської КЕЧ району від 04.09.2009р. №792 та будинкової книги вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дійсно прописаний та проживає по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11
Як вбачається з посвідчення НОМЕР_1 від 09.09.2009р., ОСОБА_6 встановлена державна соціальна допомога як інваліду І групи з дитинства.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 13.10.2009р. вбачається, що після реєстрації шлюбу 05.08.1978р., актовий запис №547, позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_6.
Як вбачається з свідоцтва про смерть від 18.11.2009р., актовий запис №585, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. в м. Стрий Львівської області.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з п. 20 постанови Пленум Верховного суду України 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають батьки.
В пункті 23 даної постанови зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
В пункті 12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначається, що при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що у правовстановлюючих документах прізвище сина позивача записано по різному - у свідоцтві про право власності на квартиру його ім'я записано як ОСОБА_8, а у свідоцтві про народження, посвідченні та свідоцтві про смерть - ОСОБА_6. Крім цього, позивач на день смерті сина ОСОБА_6 проживала разом з ним, однак документи, які б це підтверджували, відсутні.
Факт належності ОСОБА_6 правовстановлюючого документу - свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, та факт спільного проживання позивача з сином ОСОБА_6, підтверджується поясненнями сторін по справі, третіх осіб, показами свідків, а також зібраними і дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Враховуючи, що позивач входить у першу чергу спадкоємців за законом, інші спадкоємці першої черги не заперечують проти успадкування нею майна після смерті сина, на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом з ним, не заявляла про відмову від спадщини, в зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, тому, за наведених обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 234-235, 256 ЦПК України, ст.1258, 1261 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити.
Встановити факт належності ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1., свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_8.
Встановити факт спільного постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., з сином ОСОБА_6 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.
Рішення виготовлене в одному примірнику і має силу оригіналу.
Головуючий-суддя В. М. Бораковський