справа № 462/6738/14-к
22 червня 2015 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12014140060002786 та №12014140060002970 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє: 29.12.2012 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.2 ст.309 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу у розмірі 4250 грн.
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,
встановив:
ОСОБА_6 21.08.2014 року близько 19.20 год., знаходячись в у торговому залі гіпермаркету ТОВ «Епіцентр-К» за адресою: м.Львів, вул.Городоцька, 302, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, таємно викрав з візка для покупок барсетку ОСОБА_4 , вартістю 900 грн., в якій знаходилася готівка в сумі 2000 грн., пластикова картка «ПриватБанку», на рахунку якої були грошові кошти в сумі 5070 грн., яку потерпілий одразу ж заблокував, чеки на пальне на загальну суму 3000 грн. та документи потерпілого: паспорт громадянина України, ідентифікаційний код та посвідчення водія, видані на прізвище ОСОБА_4 . В подальшому, ОСОБА_6 покинув приміщення гіпермаркету, підкинувши викрадений пакет документів потерпілому ОСОБА_4 , а барсетку та готівку забрав, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2900 грн.
Крім того, ОСОБА_6 06.09.2014 року близько 00.00 год., повторно, за попередньою змовою в групі з невстановленою особою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, шляхом підбору ключа проник у житловий будинок по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , а саме: алюмінієві радіатори опалення білого кольору в кількості 42 ребра, вартістю 2800 грн., керамічний умивальник білого кольору, марки «Roca», вартістю 3000 грн., унітаз із зливним бачком марки «Cersanit» білого кольору, вартістю 600 грн., болгарку марки «Makito», вартістю 1500 грн., болгарку марки «МЗП», вартістю 2500 грн., перфоратор марки «DeFort», вартістю 2000 грн., перфоратор марки «Konner», вартістю 1500 грн., перфоратор марки «Eurotec», вартістю 1500 грн., електролобзик марки «Mannesmann», вартістю 1000 грн., автомобільну мийку «Karcher», вартістю 3500 грн., чотири секційні сталеві радіатори опалення німецького виробництва, вартістю 2800 грн., модем роутер марки «TR-LINK», вартістю 230 грн., пилосос марки «Самсунг», вартістю 400 грн., змішувач, вартістю 300 грн., чим заподіяв матеріальну шкоду потерпілим на загальну суму 23630 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, і дав суду показання аналогічні фабулі обвинувачення. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати. Заявлений цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, зобов'язався в найкоротший термін відшкодувати завдану шкоду. Проти задоволення цивільного позову ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - заперечив.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), та таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, вчиненій повторно, за попередньою змовою групою осіб, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_6 є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином, вчиненими умисно, з корисливих мотивів; особу винного, який раніше судимий, (матеріали кримінального провадження №12014140060002786, арк.32), неодружений, офіційно не працевлаштований, однак підробляє, виконуючи ремонтні роботи, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває (матеріали кримінального провадження №12014140060002786, арк.39), згідно довідки наркологічного диспансеру №3102 від 04.09.2014 року з 25.02.2011 року перебуває на обліку в диспансері з розладами психіки та поведінки, внаслідок вживання опіоїдів (матеріали кримінального провадження №12014140060002786, арк.37), відповідно до наданої характеристики за місцем проживання скарг щодо нього не надходило (матеріали кримінального провадження №12014140060002786, арк.42).
Виходячи з наведеного, враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_4 , який у вирішенні питання призначення обвинуваченому виду і міри покарання покладається на розсуд суду, та те, що завдана матеріальна шкода потерпілим частково відшкодована, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, за кожен вчинений злочин у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.185 та ч.3 ст.185 КК України.
Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином,остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Між тим, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України.
У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_10 були заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої злочином.
Разом з тим, згідно ст.326 КПК України, якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею. Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений позов.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки цивільні позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, при цьому не заявили клопотання про розгляд позову за їхньої відсутності, а обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення їхнього позову, тому заявлений ОСОБА_7 та ОСОБА_10 цивільний позов слід залишити без розгляду.
Також був заявлений цивільний позов потерпілим ОСОБА_4 , в якому він просить стягнути з ОСОБА_6 на його користь 2900 грн. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди.
Щодо заявлених ОСОБА_4 позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_6 моральної шкоди, то провадження в цій частині, згідно п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, підлягає закриттю, оскільки цивільним позивачем подано відповідне клопотання про відмову від позову і така відмова приймається судом.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування 2900 грн. матеріальної шкоди, то такі підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Як безспірно встановлено під час судового розгляду, обвинувачений, вчинивши злочин, заподіяв потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 2900 грн., сам обвинувачений не заперечує проти розміру такої шкоди і зобов'язується відшкодувати таку потерпілому в найкоротший строк.
Згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Частиною ч.1 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичноїособи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого 2900 грн. матеріальної шкоди є підставною, грунтується на законі, відтак підлягає до задоволення.
На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, із обвинуваченого ОСОБА_11 підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 687,96 грн., а саме: за проведення НДЕКЦ ГУ МВС України у Львівській області трасологічної експертизи № 5/1252 від 16.09.2014 року - в розмірі 294,84 грн. та дактилоскопічної експертизи № 4/1052 від 19.09.2014 року - в розмірі 393,12 грн. (матеріали кримінального провадження №12014140060002970, арк.29, 102), оскільки проведення вказаних експертиз було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим злочинів.
Підстав, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-375 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю три роки.
Зобов'язати ОСОБА_6 , відповідно до ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Цивільний позов ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду.
Прийняти відмову цивільного позивача ОСОБА_4 від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 , а провадження щодо розгляду цивільного позову ОСОБА_4 в цій частині закрити.
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 в частині відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 2900 грн. матеріальної шкоди, завданої злочином.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 687,96 грн.
Речові докази:
· алюмінієві радіатори опалення в кількості 28 ребер, керамічний умивальник марки «Roca», унітаз із зливним бачком марки «Cersanit», болгарку марки «Makito», болгарку марки «МЗП», перфоратор марки «DeFort», перфоратор марки «Konner», перфоратор марки «Eurotec», електролобзик марки «Mannesmann», автомобільну мийку «Karcher», модем роутер марки «TR-LINK», які передано на зберігання потерпілому ОСОБА_8 (матеріали кримінального провадження №12014140060002970, арк. 83-84, 126-128), - повернути останньому як власнику;
· інформаційний носій (CD-R), на якому знаходяться відеозаписи з камер відеоспостереження гіпермаркету ТОВ «Епіцентр-К» за 21.08.2014 року (матеріали кримінального провадження №12014140060002786, арк.18), - залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя: ОСОБА_1