23 червня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоПанталієнка П.В.,
суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Потильчака О.І., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Шицького І.Б., -
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» (далі - Підприємство) до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК, АМК відповідно ) про скасування постанови,
У квітні 2013 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати постанову адміністративної колегії відділення АМК від
20 лютого 2013 року № 11 «Про порушення законодавства по захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі № 02-06/06/2012.
На обґрунтування позову послалось на те, що зазначене рішення відділення АМК є необґрунтованим, протиправним і таким, що не засноване на вимогах закону.
Суди встановили, що 17 січня 2013 року адміністративна колегія відділення АМК, розглянувши подання 1-го відділу досліджень та розслідувань від 17 січня
2013 року № 13 «Про початок розгляду справи», розпочала розгляд у справі
№ 02-06/06-2013 за ознаками порушення у діях Підприємства, які полягають у стягненні протягом 2010 - 2012 років з мешканців житлових будинків плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без урахування часткового відшкодування витрат суб'єктами господарювання-операторами телекомунікацій на утримання будинків як плати за користування конструктивними елементами житлових будинків для розміщення телекомунікаційних мереж, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
20 лютого 2013 року адміністративна комісія відділення АМК прийняла рішення № 11 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу в сумі 7000 грн.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 18 липня
2013 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 5 червня 2014 року, позов задовольнив.
Погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, касаційний суд виходив із того, що Підприємство не могло встановити подвійний розмір відшкодування за використання конструктивних елементів будинку, оскільки до відання виконавчих органів міських рад належить виключне право на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні послуги. Крім того, як було встановлено в ході розгляду справи та не заперечується відділенням АМК, останнє не проводило перевірку використання коштів, отриманих від суб'єктів господарювання-операторів телекомунікацій, а висновок про можливе подвійне відшкодування за використання конструктивних елементів будинку ґрунтується лише на припущеннях.
Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від
5 червня 2014 року, відділення АМК звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Зокрема, у заяві позивач посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 4 КАС, а також статті 59 та частини першої статті 60 Закону № 2210-ІІІ, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 29 січня і 5 лютого 2015 року (справи №№ К/9991/82105/12, К/9991/64312/12) та копії постанов Вищого господарського суду України від
20 січня, 4 і 18 лютого 2015 року (справи №№ 917/856/13, 922/4053/14, 908/1984/14), у яких дії суб'єктів господарювання визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та які, на думку відділення АМК, підтверджують неоднакове правозастосування судами касаційної інстанції.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від
12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».
Частиною другою статті 4 КАС установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства, в тому числі господарського.
Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону № 2210-III, відповідно до якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду.
З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів АМК підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України
(далі - ГПК). Це стосується й розгляду справ за позовами органів АМК про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названих законів України. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів АМК з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам. Винятком з цього правила, відповідно до положень статті 19 КАС є вирішення справ щодо оскарження рішень АМК з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель.
Оскільки оскаржувана ухвала Вищого адміністративного суду України від
5 червня 2014 року, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій, прийнята з порушенням встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, то, на думку колегії суддів, рішення у справі, яка розглядається, підлягають скасуванню, а провадження у цій справі - закриттю.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
Заяву Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 липня
2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
23 вересня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України 5 червня 2014 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом приватного ремонтно-будівельного підприємства «Рембуд» до Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування постанови.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийП.В. Панталієнко
Судді:В.П. Барбара О.Ф. Волков А.А. Ємець П.І. Колесник І.С. Берднік І.М. Гриців Т.Є. Жайворонок О.А. Коротких
О.В. Кривенда В.Л. Маринченко
О.І. Потильчак О.О. ТерлецькийІ.Л. Самсін І.Б. Шицький