Справа №0603/6088/12
Пров-ня №2/0603/2251/12
Іменем України
19.02.2013 року Бердичівський міськрайонний суд у складі: головуючого-судді: Зайцева А.В. при секретарі: Косюченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердичеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання повернути самовільно захвачену земельну ділянку, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-;
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому просить зобов'язати відповідачів повернути самовільно захвачену земельну ділянку площею 0,03 га та усунути перешкоди у здійсненні її прав користування цією земельною ділянкою посилаючись на те, що рішенням Хажинської сільської Ради від 23 вересня 1993 року № 26 „Про передачу у приватну власність” їй було виділено земельну ділянку загальною площею 0,59 га. біля її житлового будинку по вулиці Мостового, 9, з яких 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства та під забудову по тій же самій вулиці у розмірі 0,28 га.
Відповідачі без її згоди самовільно зайняли 0,03 га городиною, завалили проїзд до її земельної ділянки , внаслідок чого вона не могла проїхати до неї та використовувати її належним чином.
ОСОБА_3 того, відповідачі самовільно вирізали чотири молодих дерева-яблуні, які вона посадила ще в 1978 році, на земельній ділянці біля будинку в якому вона проживала разом з своїм чоловіком, і який в 2009 році був переоформлений на відповідачку ОСОБА_3 заподіявши їй таким чином матеріальні збитки які складаються з вартості втраченого врожаю фруктів за 2010-2011 роки в сумі 20000 грн. та вартості чотирьох зрізаних яблунь, вартість яких становить 12000 грн.
Внаслідок неправомірних дій відповідачів їй було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн.
В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Пояснила, що з 1978 року по 2000 рік вона разом з сім'єю проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, в будинку матері чоловіка та вели спільне господарство.
В 1984 році чоловік залишив її разом з сином проживати в будинку його матері, після смерті якої він разом зі своїм братом в 2009 році переоформив вказаний будинок на відповідачку ОСОБА_3 дочку брата чоловіка.
Після цього відповідачі самовільно вирізали посаджені нею біля будинку чотири дерева яблуні зимових сортів і самовільно засадили городиною 0,03 га приватизованої нею земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою ОСОБА_3, що знаходиться біля будинку у розмірі 0,09 га.
ОСОБА_3 того, щоб перешкодити їй доступ до її приватизованої ділянки, відповідачі завалили прохід до неї будівельним сміттям і таким чином створювали суттєві перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Лише після звернення її до суду в 2012 році відповідачі звільнили її земельну ділянку, що не звільняє їх від відповідальності за неправомірні дії.
Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши зібрані матеріали справи, суд вважає позов безпідставним і не підлягаючим задоволенню.
Встановлено, що згідно договору-дарування від 13 листопада 2009 року, відповідачка ОСОБА_3 являється власником житлового будинку №9 по вулиці Мостового у селі Хажин, Бердичівського району і на підставі рішення Хажинської сільської ради від 11 березня 2010 року №185 та державного акту про право власності на земельну ділянку ЯК №662881, вона є власником земельної ділянки площею0,09 га.
Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки що знаходиться у приватній власності позивачки згідно державного акту на право приватної власності позивачки її земельна ділянка по лінії Ж-Д межує з земельною ділянкою яка належить відповідачці ОСОБА_3
Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_4- сільського голови, ОСОБА_5 - дільничого інспектора Бердичівського МРВВС, а також довідок доданих до справи виданих Хажинською сільською радою, за № 132 від 24 червня 2011 року та № 373 від 10 жовтня 2012 року, позивачка з офіційним зверненням по факту самовільного захвату земельної ділянки відповідачами не зверталась, а її звернення від 6 червня 2011 року, щодо звільнення проїзду до належної їй земельної ділянки від будівельного сміття, згідно відповіді сільської голови від 24 червня 2011 року було розглянуто невідкладно і задоволено.
З огляду на вказане, а також пояснення самої позивачки на час розгляду справи в суді спору щодо повернення самовільно захопленої земельної ділянки площею 0,03 га та щодо усунення перешкод у здійсненні позивачкою прав користування земельною ділянкою не існує, а тому суд вважає позовні вимоги позивачки в цій частині безпідставними і не підлягаючими задоволенню.
Суд вважає безпідставними і позовні вимоги заявлені позивачкою щодо відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди заподіяної їй відповідачами внаслідок самовільного знищення плодових дерев - чотирьох яблунь, оскільки позивачкою не надано доказів які б стверджували факт заподіяння такої шкоди відповідачами, і в такому розмірі, і таких доказів не добуто у судовому засіданні.
На підставі наведеного, керуючись ст.. 209, 212-215 ЦПК України, суд-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання повернути самовільно захвачену земельну ділянку, стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовити за безпідставністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд .
Суддя