Справа № 822/1637/15
Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
02 липня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
за участю:
секретаря судового засідання: Лозінської Н.В.,
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Хмельницькій області, що полягають у зменшенні розміру надбавки за спеціальне звання, надбавки за вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, а також у відмові у видачі довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії та проведенні несвоєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_2 Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату надбавки за спеціальне звання "Радник податкової служби II рангу" з розрахунку 120 грн. в місяць за період з 01.06.2013 року по 01.01.2014 року включно. Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату винагороди за вислугу років в розмірі 40% виходячи з розміру посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за період з 01.06.2013 року по 29.12.2014 року включно. Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50 %, виходячи з розміру посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за період з 01.06.2013 року по 29.12.2014 року включно. Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області видати ОСОБА_2 уточнені довідки про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та просила щодо її задоволення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилалася на порушення з боку суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права та не врахування всіх обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Позивач в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.05.2015 року, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з 26.09.2005 року по 29.12.2014 року ОСОБА_2 працювала на посаді завідувача сектору юридичної служби обласного апарату податкової служби.
За час роботи позивача органи податкової служби України зазнали декілька процедур реорганізації, зокрема, до 01.02.2012 року існувала Державна податкова адміністрація у Хмельницькій області, з 01.02.2012 року - Державна податкова служба у Хмельницькій області, з 01.06.2013 року - Головне управління Міндоходів у Хмельницькій області, а згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 року - Головне управління державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Наказом Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №239-о від 29 грудня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади за угодою сторін. 30 грудня 2014 року позивачу призначена пенсія державного службовця.
22 лютого 2015 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Хмельницькій області із заявою про нарахування та виплату їй надбавки за спеціальне звання за період з 01.06.2013 року по 01.01.2014 року; нарахування та виплату винагороди за вислугу років за період з 01.06.2013 року по 29.12.2013 року та видачу уточненої довідки про складові заробітної плати з метою її пред'явлення в органи Пенсійного фонду України.
Однак, 19.03.2015 року ОСОБА_2 була надана відповідь у якій зазначачено, що наказом ГУ Міндоходів у Хмельницькій області №83-о від 25 червня 2013 року ОСОБА_2 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця, а отже на неї поширюються вимоги постанови КМУ від 03 травня 1994 року №283 "Про порядок обчислення стажу державної служби" та Закону України "Про державну службу".
Вимога про видачу уточненої довідки про складові заробітної плати була відхилена з тих підстав, що видача такої довідки здійснюється на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про заробітну плату. Такі довідки були видані ОСОБА_2 за встановленою формою і підстави для їх уточнення відсутні.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивачем доведено їх обґрунтованість.
Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання провести ОСОБА_2 нарахування та виплату надбавки за спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу» за період з 01.06.2013 року по 01.01.2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спеціальні звання посадовим особам органів державної податкової служби присвоювалися згідно із займаними ними посадами та рівнем професійної кваліфікації відповідно до Положення про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004р. №1234 «Про спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби».
Як слідує з матеріалів справи, на підставі вказаного Положення та подання начальника юридичного управління, наказом Державної податкової адміністрації у Хмельницькій області від 17.02.2009 року №60-о, ОСОБА_2 було присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби II рангу».
Виплата надбавки за спеціальне звання проводилася згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
В подальшому, коли відповідно до Указу Президента України від 18.03.2013 року №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», територіальні органи Державної податкової служби та Державної митної служби реорганізовані шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, посадові особи органів Державної податкової служби, які були переведені до органів Міндоходів, стали посадовими особами органів доходів і зборів.
Згідно до ст.33 Закон України „Про державну службу”, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, перелік спеціальних звань, перелік посад та граничних звань за такими посадами, які присвоюються посадовим особам органів доходів і зборів, визначається Положенням про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів, а процедура присвоєння спеціальних звань - Порядком присвоєння спеціальних звань, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Колегією суддів встановлено, що в період з 01.06.2013р. по 29.12.2014р. нормативно-правових актів, які б визначали перелік спеціальних звань, перелік посад та граничних звань за такими посадами, а також порядок присвоєння таких звань посадовим особам органів доходів і зборів, не існувало, а тому у відповідача були відсутні підстави проводити ОСОБА_2 виплату надбавки за спеціальне звання, як посадовій особі органу державної податкової служби, в період її перебування на посаді органу доходів і зборів.
Як слідує з пояснень відповідача (апелянта), відповідно до ст.26 Закону України «Про державну службу» (встановлені ранги державних службовців) та постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1996. №658 «Про затвердження Положення про ранги державних службовців», наказом ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 25.06.2013 року №83-о ОСОБА_2, відповідно до займаної посади, встановлено одинадцятий ранг державного службовця, відповідно до чого і проводилася виплата за ранг в розмірі 70 грн. При ознайомленні з відповідним наказом, зауважень від позивача не було. Даний наказ нею не оскаржувався.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було взято до уваги, що лише постановою Кабінету Міністрів України від 23 жовтня 2013 р. N 839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» (набрала законної сили 26.11.2013р.), затверджено Положення про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів та Порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів. Цією ж Постановою КМУ, Міністерство доходів і зборів зобов'язано здійснити присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, які переведені з реорганізованих органів державної податкової служби та органів державної митної служби і яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової та митної служб, з урахуванням співвідношення, встановленого Законами України "Про внесення змін до Митного кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" і "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".
В подальшому, Міністерством доходів і зборів України листом від 10.12.2013 року №26741/7/99-99-04-01-01-17 «Про присвоєння спеціальних звань» було зобов'язано Головні управління Міндоходів здійснити до 30 грудня 2013 року заходи з присвоєння спеціальних звань посадовим особам територіальних органів Міндоходів відповідно до Постанови №839.
Судом встановлено, що наказом ГУ Міндоходів у Хмельницькій області від 30.12.2013 року №331-о ОСОБА_2 присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи II рангу з 01.01.2014 року, відповідно з виплатою надбавки за спеціальне звання відповідно до постанови КМ України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2013р. №268 в розмірі 130 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2, як посадовій особі органів доходів і зборів, правомірно було присвоєно одинадцятий ранг державного службовця, а після прийняття постанови КМ України від 23 жовтня 2013р. №839 «Про спеціальні звання посадових осіб органів доходів і зборів» - спеціальне звання за співвідношенням, яке раніше було присвоєно як посадовій особі органу державної податкової служби України (“Радник податкової служби II рангу”), а тому виплати правомірно проводилися в межах існуючих нормативно-правових актів, що діяли у період з 01.06.2013р. по 01.01.2014р.
Щодо позовних вимог про виплату винагороди за вислугу років ОСОБА_2 в розмірі 40% із розрахунку посадового окладу та надбавки за спеціальне звання за період з 01.06.2013 року по 29.12.2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана винагорода в такому розмірі виплачувалася посадовим особам органів державної податкової служби згідно Порядку виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженого Постановою КМ України від 12.09.1997р. №1013.
Відповідно до вказаного Порядку до стажу роботи, що давав право на одержання винагороди за вислугу років, включався час роботи, в тому,числі на підприємствах, в установах, та в організаціях на посадах бухгалтерів, економістів, фінансистів, юристів, інженерів-програмістів, інженерів-системотехніків, інженерів-електроніків, якщо ці працівники мали спеціальну освіту, працювали за фахом та перейшли на роботу до податкової адміністрації (інспекції) і зараховані на відповідну посаду.
Після утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів та реорганізації територіальних органів Державної податкової служби шляхом приєднання, посадові особи Державної податкової служби у Хмельницькій області були переведені в Головне управління Міністерства доходів і зборів у Хмельницькій області.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, не поширюється на посадових осіб Міністерства доходів і зборів України, куди була переведена ОСОБА_2 Оскільки, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначає Закон України „Про державну службу”, то надбавка за вислугу років стала виплачуватися посадовим особам органів доходів і зборів відповідно до ст.33 Закону України „Про державну службу”, згідно якої надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням: доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.
Надбавка за вислугу років обчислюється за фактично відпрацьований час виходячи із посадового окладу з урахуванням за ранг і залежно від стажу державної служби, визначеного відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМ України № 283 від 03.05.1994 року.
Як слідує з матеріалів справи, при обчисленні стажу ОСОБА_2 враховані посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, необхідного для виплати надбавки за вислугу років, відповідно до Порядку №283. Таким чином, стаж державної служби, який давав право для виплати надбавки за вислугу років, встановлений для позивача наказом ТУ Міндоходів у Хмельницькій області “Про стаж державної служби” від 25.06.2013 року №85-о Закону України „Про державну службу» та Порядку № 283 і становив 20 років 06 місяців 08 днів. З даним наказом позивач ознайомлена, він не оскаржувався.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки стаж державної служби позивача становив понад 20 років, а тому відповідно до ст.33 Закону України „Про державну службу” їй правомірно виплачувалася надбавка за вислугу років в розмірі 30%.
Крім того, оскільки нарахування та виплата надбавки за спеціальне звання та за вислугу років ГУ ДФС у Хмельницькій області проводилася позивачу відповідно до норм чинного на той час законодавства, то відповідно і нарахування та виплата надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% також проводилася правомірно.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_2 уточнені довідки про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», колегія суддів вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки довідка про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії надана позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій», якими передбачено що видача довідки про заробіток здійснюється на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними діями ГУ ДФС у Хмельницькій області щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні позивача, оскільки як слідує з матеріалів справи, несвоєчасний розрахунок зумовлений звільненням позивача, на її прохання, в кінці бюджетного періоду. У зв'язку з цим, даний розрахунок проведено на наступний день після надходження коштів на рахунок ГУ ДФС у Хмельницькій області, що підтверджується відповідними документами.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до вимог вище зазначеної статті Закону, відповідачем в суді апеляційної інстанції було доведено правомірність дій, а відтак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Хмельницькій області спростовують висновки суду першої інстанції зроблені в постанові від 25.05.2015 року, у зв'язку з чим, постанову слід скасувати як неправомірну.
Згідно з ч.2 ст.159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_1
Судді /підпис/ ОСОБА_4
/підпис/ ОСОБА_5
З оригіналом згідно:
секретар