01 липня 2015 р.Справа № 818/3659/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Макаренко Я.М.
Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 818/3659/14
за позовом Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України
до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Охтирської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 23.06.2014 року №0001682201 та від 20.06.2014 р. №0006951703.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року адміністративний позов Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів" Державного агентства резерву України до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 23.06.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на 358 044 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 179 022 грн.; від 20.06.2014 року № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, в розмірі 217 991 грн. 43 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.
За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2014 року № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій в сумі 217991 грн. 43 коп. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами та від 23 червня 2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 358044 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 179022 грн. (а.с. 9,10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до акту перевірки, підставою для збільшення зобов'язань з податку на прибуток є висновок відповідача про здійснення позивачем в періоді, який перевірявся, реалізації продукції контрагентам “AGROFERTRANS LIMITED” та “KULBERG TRADING LTD” за цінами, що є меншими від звичайних більше ніж на 20 відсотків.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2012 року позивачем укладено контракт № 17/07-12 з “KULBERG TRADING LTD” за яким позивач зобов'язався поставити 12000 метричних тон висівок кормових на умовах СРТ припортова українська залізнична станція. Ціна товару визначалась окремо на кожну партію товару в специфікаціях в розмірі від 140 до 185 доларів США за тону метричну (а.с. 113-138). На підтвердження фактичного виконання умов договору надано копії вантажних митних накладних (а.с. 139-151).
Також, позивачем 07 вересня 2011 року укладено контракт з “AGROFERTRANS LIMITED” № Р116-WB-09/11 на поставку висівок пшеничних гранульованих на умовах СРТ ІНКОТЕРМС 2000 ст. Херсон. Кількість та вартість товару встановлена специфікаціях до договору. Ціна визначена в розмірі 140 доларів США за метричну тону (а.с. 152-159). На підтвердження факту виконання умов договору надано копії вантажних митних декларацій.
Факт поставки висівок позивачем відповідач не заперечує, проте вважає, що реалізація товару була проведена за ціною нижчою від звичайної більше ніж на 20%.
До 01.01.2013 року порядок визначення звичайних цін було врегульовано п. .120 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Відповідно до ст. 1 п. 1.20 пп. 1.20.1 зазначеного закону, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
З 01 січня 2013 року правовідносини з визначення та застосування звичайних цін регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 39 п. 39.1 ПК України ( в редакції, що діяла в періоді, який перевірявся) звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків: а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 39 п. 39.2 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) "витрати плюс"; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку. При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.
З акту перевірки вбачається, що відповідачем визначення звичайної ціни проведено за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).
Відповідно до ст. 39 п. 39.4 ПК України за цим методом застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності. Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів.
Відповідно до п. 39. 11 ст. 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.
Відповідачем надано повідомлення ДП “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків”, який був використаний в ході перевірки. В наведеному повідомленні міститься інформація про орієнтовний рівень експортних цін на ринку України на умовах поставки FOB порти Чорного моря/ DAP кордон України на висівки пшеничні гранульовані в період з липня 2012 року по грудень 2013 року, а також інформація про орієнтовний рівень відпускних оптових цін на внутрішньому ринку України на умовах поставки EXW завод на висівки пшеничні негранульовані в тому ж періоді (а.с. 101). При цьому самим ДП “Держзвонішінформ” зазначено, що рівень цін залежить від умов поставки, кількості, якості товару та договірних умов.
Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що умови поставки товару CPT та DAP є співставними.
Проте, як вбачається з тексту контрактів позивачем використовувались правила ІНКОТЕРМС 2000. Ці правила не містять умов поставки DAP, які зазначені в повідомленні ДП “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків”. Такі терміни було введено лише в ІНКОТЕРМС 2010. Крім того, відповідно до “Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати” введених в дію з 01.01.2000 року, видання МТП N 560, "C"-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Договори купівлі-продажу на умовах "C"-термінів, входять до категорії договорів відправлення. Сутність "C"-термінів полягає у звільненні продавця від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові. "D"-терміни відмінні за своєю природою від "C"-термінів, тому що відповідно до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Таким чином, "D"-терміни позначають договори прибуття, в той час як "C"-терміни вказують на договори відвантаження (відправлення). За умовами DAP (ІНКОТЕРМС 2010) погоджене місце продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці.
З наведеного вбачається, що за умовами постачання DAP обсяг відповідальності продавця є більшим, ніж за умовами СРТ, оскільки він несе ризики на шляху прямування товару, а не лише до моменту передачі його перевізнику. За таких обставин, визнання відповідачем таких умов співставними є необґрунтованим.
Крім того, у повідомленні ДП “Держзвонішінформ” відсутні відомості щодо обсягу поставок, умов оплати. Так, позивачем укладено контракти про постачання великих партій товару на умовах попередньої оплати в розмірі 95% та повної попередньої оплати.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі умови, а також менший обсяг відповідальності постачальника за умовами СРТ порівняно з DAP може вплинути на кінцеву вартість товарів. За таких обставин, відповідач не мав повної інформації з офіційних джерел для належного встановлення рівня звичайних цін, а висновок про реалізацію позивачем товарів за цінами нижчими за звичайні є необґрунтованим.
За таких обставин, податкове повідомлення-рішення про збільшення зобов'язання з податку на прибуток є протиправним та підлягає скасуванню.
Податковим повідомленням-рішенням від 20 червня 2014 року № НОМЕР_2 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 217991 грн. 43 коп. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами.
З акту перевірки вбачається, що підставою для такого рішення є висновок відповідача про те, що в період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року позивачем проводилось утримання податку з виплачених на користь працівників доходів, але перерахування такого податку до бюджету здійснювалось несвоєчасно, чим порушено вимоги ст. 168 ПК України.
Відповідно до ст. 168 п. 168.1 пп. 168.1.1-168.1.2 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
З акту перевірки та з розрахунку повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб вбачається, що позивачем кошти працівникам виплачувались частинами, в тому числі і за межами податкового періоду, в якому їх нараховано.
Відповідно до ст. 168 п. 168.1 пп. 168.1.5-168.1.6 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Відповідно до ст. 54 п. 54.2 ПК України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
В ході перевірки відповідачем встановлено, що частина нарахованого на користь працівників доходу виплачувалась позивачем за межами визначеного наведеними нормами строку. Відповідно, частина податку на доходи фізичних осіб перераховувалась позивачем до бюджету також з пропуском строку (а.с. 105-106) Ці обставини позивачем не оспорюються.
Податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 від 20.06.2014 року до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі ст. 127 п. 127.1 ПК України.
Досліджуючи питання правомірності застосування до позивача відповідальності за порушення правил сплати податку на доходи фізичних осіб на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно п. 18.2 ст. 18 Податкового кодексу України податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
У відповідності до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Отже, за приписами вказаної норми передбачено застосування штрафу до податкового агента, який не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб або до виплати доходу на користь іншого платника податків або під час виплати таких доходів. Вказаний перелік подій, з настанням яких закон пов'язує виникнення правопорушення є вичерпним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач одночасно з виплатою заробітної плати іншим особам сплачував податок з доходів фізичних осіб на відповідну суму виплати доходів.
Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджена актом перевірки.
Інших доводів щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що передбачає застосування штрафу згідно з ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, відповідачем не наведено, а колегією суддів не встановлено.
Відповідальність податкового агента за несвоєчасність виплати заробітної плати та/або перерахування податку зазначена норма Податкового кодексу не містить.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення позивачем правил сплати податку з доходів фізичних осіб під час виплати доходів у вигляді заробітної плати, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. по справі № 818/3659/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2015 р.