01 липня 2015 р.Справа № 820/1407/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 по справі № 820/1407/15
за позовом ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 В.) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - ДПІ Дзержинському р-ні м. Харкова).
Стягнено з ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1717,38 грн.
Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначив, що відсотки та пеня за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України), який підлягає оподаткуванню.
Відповідач письмових заперечень на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ДПІ Дзержинському р-ні м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_3, щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 4547/1701/НОМЕР_1 від 05.11.2014.
На підставі вказаного вище акту перевірки ДПІ Дзержинському р-ні м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000549/1702 від 21.11.2014.
Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів виходить з наступного.
01.08.2008 між ОСОБА_3 та ПАТ“ОТП Банк” був укладений Кредитний договір № CL - 701/449/2008, відповідно до якого ПАТ “ОТП Банк” надав ОСОБА_3 кошти в розмірі максимального ліміту 23264, 65 дол. США.
06.03.2013 між ОСОБА_3 та ТОВ “ОТП факторинг Україна” було укладено Додатковий договір №1 до вищевказаного кредитного договору, згідно з п.п. 2.1.3 якого сторони домовились, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 119663,92 грн. і позичальник буде вважатись таким, що погасив свої зобов'язання перед Кредитором в повному обсязі.
Відповідно до п. 3.4. Додаткового договору №1 до кредитного договору № CL - 701/449/2008 від 01.08.2008 зазначено, що з підписанням Додаткового договору позичальник підтверджує, що кредитор повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Згідно з п.п. “д” п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст.164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду у якому такий борг було анульовано (прощено), боржник самостійно сплачує податок з таких доходів і відображає їх у річній Податковій декларації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що анульовані (прощені) відсотки та пеня за прострочення виконання основного зобов'язання не є доходом платника податків, в розумінні ПК України, який включається до бази оподаткування згідно з положеннями п.п. “д” п.п. 164.2.17, п. 164.2, ст.164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Посилання в апеляційній скарзі на п. 8 Підрозділу 1 розділу ХХ “Перехідні положення'' ПК України, згідно змін, внесених Законом України “Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань'' колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення даної правової норми не стосуються спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що п. 3.4. Додаткового договору №1 (який в установленому законом порядку недійсним не визнаний, є чинним) встановлено, що кредитор повідомив боржника про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації, що було підписано позивачем, а відтак у позивача виник обов'язок щодо сплати податку з вказаної суми.
З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року по справі № 820/1407/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2015 р.