01 липня 2015 р.Справа № 818/719/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 818/719/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська компанія насосного обладнання"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Постановою Сумський окружний адміністративний суду від 18.05.2015 р. позов ТОВ Сумська компанія насосного обладнання” задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області:
- № 0000041502/1103 від 17 лютого 2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 15 561,00 грн.
- № 0000031502/1099 від 17 лютого 2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 691 827,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 172 957,00 грн.
- № 0000051502/1106 від 17.02.2015 р. про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 940 967,00 грн.
Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.05.2015 р. та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, не врахування доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача, на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, що привело до невірного вирішення справи.
Позивачем подано до суду заперечення на апеляційну скаргу.
В судове засідання суду апеляційної інстанції приймав участь представник позивача, проте 01.07.2015р. сторони не прибули в судове засідання, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, заперечень проти скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ДПІ у м. Сумах було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якої 30.01.2015 року складено акт перевірки № 325/18-19-15-02/37524115 (а.с. 57-164, т. 1).
За висновками перевірки, позивачем порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2014 року на суму 691 827,00 грн., завищено від'ємне значення за жовтень 2014 року на 15 561,00 грн. та занижено суму бюджетного відшкодування за лютий, квітень, травень-жовтень 2012 року, лютий-грудень 2013 року, січень-вересень 2014 року на загальну суму 940 967,00 грн.
17.02.2015 р. ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 0000041502/1103 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на суму 15 561,00 грн. (а.с. 15, т. 1);
№ 0000031502/1099 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в розмірі 691 827,00 грн. та застосування штрафних фінансових (санкцій) на суму 172 957,00 грн. (а.с. 17, т. 1);
№ 0000051502/1106 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 940 967,00 грн. (а.с. 19-20, т. 1).
Підставою зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог щодо порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинам із контрагентами ТОВ "Енмаліт", ТОВ ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Машдеталь" відсутність реального характеру операцій, відсутності доказів перевезення товарно-матеріальних цінностей від постачальників та у зв'язку із іншими порушеннями податкової дисципліни.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено фактичне виконання договорів, сформовано податковий кредит з дотриманням вимог закону, а отже податкові повідомлення рішення є безпідставними і такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що позивач є платником ПДВ, юридичною особою, видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво гідравлічно - пневматичного устаткування.
02.01.2013 р. між ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" (замовник) та ТОВ "Машдеталь" (виконавець) укладено договір № 1/13, за умовами якого позивач придбав, а виконавець здійснив та передав в натуральній формі результати послуг (робіт) по виготовленню й термічній обробці відливок з металів і сплавів (а.с. 50 т. 1).
На підтвердження реального здійснення операцій позивачем надавалися як до перевірки відповідача, так і суду первинні документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні , платіжні доручення. (т. 3).
Поставка виготовленої на замовлення позивача продукції, згідно умов договору, здійснено шляхом самовивозу транспортними засобами покупця - в межах міста Суми від місцезнаходження ТОВ “Машдеталь” вул. Харківська, 122 до місця знаходження покупця, вул. Машинобудівників, 1, автотранспортом директора ТОВ “СКНО” ОСОБА_3 , який має технічні можливості перевозити зазначений обсяг продукції, що підтверджується техпаспортом на автомобіль.
Автомобіль залучено позивачем на підставі наказу по ТОВ “СКНО” № 1/1 від 10.04.2011 р., яким дозволено з метою мінімізації затрат по доставці ливарних заготовок (відливок), у зв'язку з наближеністю постачальника продукції використовувати власний транспорт та підручні засоби.
Зазначені відливки були оприбутковані підприємством в бухгалтерському обліку .
Придбані товарно-матеріальні цінності в повному обсязі використано в основній господарській діяльності у виробництві насосів та насосних агрегатів, що підтверджується відповідними калькуляціями. (т. 4).
Продукція реалізована на експорт та на внутрішньому ринку України, що підтверджується ВМД та видатковою накладною.
Також, 23.01.2014 р. між ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" (замовник) та ТОВ "Енмаліт" (виконавець) укладено договір № 86/2014, за умовами якого позивач придбав, а виконавець здійснив та передав в натуральній формі результати послуг (робіт) по виготовленню й термічній обробці відливок з металів і сплавів (а.с.53-55 т. 1).
На підтвердження реального здійснення операцій позивачем надавалися як до перевірки відповідача, так і суду первинні документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. (т. 3).
З наданих первинних документів вбачається, що виконавець (постачальник послуг) і позивач знаходяться на за однією адресою м. Суми, вул. Машинобудівників, 1, тому при передачі відливок товарно-транспортні накладні не складалися.
Зазначені відливки були оприбутковані підприємством в бухгалтерському обліку.
Придбані товарно-матеріальні цінності в повному обсязі використано в основній господарській діяльності у виробництві насосів та насосних агрегатів, що підтверджується відповідними калькуляціями. (т. 4).
Продукція реалізована на експорт та на внутрішньому ринку України, що підтверджується ВМД та видатковою накладною.
01.01.2014 р. між ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) укладено договір № 4, предметом якого є поставка металопрокату (а.с. 42-43 т. 1).
На підтвердження виконання господарської операції позивачем надавалися як до перевірки відповідача, так і суду первинні документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, договори. (т.2, 3).
Поставка відповідно до умов договору здійснена за рахунок та силами постачальника та на склад позивача.
Товар оприбуткований та відображений у бухгалтерському обліку підприємства.
ТМЦ позивачем використано у власній господарській діяльності а саме, при виробництві насосів та насосних агрегатів, що підтверджується калькуляціями вартості та експортними ВМД (т. 4).
01.01.2014 р. між ТОВ "Сумська компанія насосного обладнання" (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір № 1 за яким позивач придбав металопрокат (а.с. 46-47 т. 1).
На підтвердження фактичного виконання господарської операції позивачем надавалися як до перевірки відповідача, так і суду первинні документи, а саме, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення. (т. 3).
Поставка відповідно до умов договору здійснена за рахунок та силами постачальника та на склад позивача.
Товар оприбуткований та відображений у бухгалтерському обліку підприємства.
Отримані ТМЦ позивачем використано у власній господарській діяльності а саме, при виробництві насосів та насосних агрегатів, що підтверджується калькуляціями вартості та експортними ВМД (т. 4).
Суми сплаченого в ціні товарів та робіт податку на додану вартість позивачем віднесено на податковий кредит відповідного періоду, якій у наступних періодах використано при відображенні від'ємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, право на податковий кредит виникає в момент здійснення однієї з двох подій, які визначені вищевказаною нормою Податкового кодексу України, а підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.
Згідно із п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Стаття 200 ПК України регулює порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
Судом встановлено, що виконання умов, поставлених під сумнів відповідачем договорів позивача, підтверджують видаткові накладні, податкові накладні інші докази, що знаходяться в матеріалах справи, які складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано товарно-транспортних накладених, а тому не підтверджено факту перевезення товарів на замовлення позивача, колегія суддів вважає помилковими, тому як судовим розглядом доведено реальність фізично переміщення ТМЦ до позивача.
Відповідачем не надано доказів фіктивності послуг, фізичної відсутності товару у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.
Доводи апеляційної скарги щодо розбіжностей в даних податкового обліку покупця та продавця.
Судом встановлено, що позивач відніс на спірний податковий кредит суми ПДВ, сплату якого в ціні товару ним підтверджено.
Бюджетне відшкодування та від'ємне значення ПДВ позивачем визначено вірно і правомірно, з урахуванням належним первинних документів.
Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.
В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.
Тому наявність розбіжностей між документами позивача та даними звітності контрагентів не свідчить про порушення податкової дисципліни саме позивачем.
В апеляційній скарзі ДПІ у м. Сумах також зазначає про подвійне віднесення до податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 551,00 грн по ТОВ “Топтехсервіс” у квітні 2014 року на суму ПДВ 15,00 грн. та повторно помилково в травні 2014 року на суму 15,00 грн., по ПП “ЧІП” у червні 2014 року на суму 536,00 грн та у липні 2014 р. на суму 536,00 грн, тобто помилково повторно віднесено до податкового кредиту ПДВ на суму 356,00 грн.
Колегія суддів вважає зазначене посилання передчасним та помилковим, оскільки під час проведення перевірки зазначене питання відповідачем не досліджувалось, акт податкової перевірки від 30.01.2015 р. № 325/18-19-15-02/37524115 відповідних зауважень не містить, в апеляційній скарзі відповідач не зазначає номера та дати податкових накладних які містять подвійні показники, а також ці мотиви не покладено в основу спірних податкових повідомлень рішень.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів допущення відповідних порушень з боку позивача, тому таке посилання в апеляційній скарзі є припущенням.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не мав права відобразити бюджетне відшкодування на спірну суму в жовтні 2014 р, за податкового кредиту (від'ємного значення) за період з лютого 2012 р. до вересня 2014 р. колегія суддів вважає помилковими, тому як ст. 200.4 ПК України не обмежено право на відображення бюджетного відшкодування виключно календарним) податковим періодом одного місяця, що передував звітному.
Відшкодування може бути заявлене та здійснюватись за будь-який попередній податковий період.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 10.10.2011 р.
Таким чином, колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту, від'ємного значення з ПДВ, бюджетного відшкодування, а також із висновками про скасування оскаржуваних ППР.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.03.2015р. по справі № 818/719/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений 06.07.2015 р.