02 липня 2015 р. Справа № 592/3814/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.05.2015р. по справі № 592/3814/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції
про скасування постанови,
21.04.2015 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 22.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1085, 53 грн.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.05.2015 року по справі № 592/3814/15-а відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову за необґрунтованістю.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.05.2015 року по справі № 592/3814/15-а та прийняти нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанова є необґрунтованою та незаконною у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2014 року Ковпаківським районним судом м. Суми на виконання рішення по справі № 592/1872/14-ц виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по аліментах в розмірі 9855, 34 грн., та пені у сумі 1000 грн., а всього 10855,34 грн.
29.09.2014 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції постановою відкрив виконавче провадження ВП № 44899404 по виконанню зазначеного виконавчого листа.
У постанові запропоновано ОСОБА_1 виконати рішення у добровільному порядку у семиденний строк з моменту постанови про відкриття виконавчого провадження.
15.10.2014 року було вручено позивачу копію вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження.
22.10.2014 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 44899404.
Так, вирішено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 1085, 53 грн., тобто 10% від суми яка підлягає стягненню.
Після закінчення строку для добровільного виконання рішення держаним виконавцем вчинялися процесуальні дії з примусового виконання рішення.
Так, розшукувалося та арештовувалося майно ОСОБА_1, зокрема його автомобіль, тощо. Вже під час вчинення виконавчих дій 06.02.2015 року ОСОБА_1 самостійно виконав рішення суду, шляхом перерахування коштів відповідачу.
Не погодившись із винесеною постановою відповідача про стягнення виконавчого збору у розмірі 1085, 53 грн, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у строк для добровільного виконання не виконав рішення, тому державний виконавець розпочав примусове виконання, а отже виконавчий збір підлягає стягненню.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено судом апеляційної інстанції, в зазначеній постанові державним виконавцем встановлено семиденний строк з дня її отримання для добровільного виконання рішення суду. Постанова була направлена позивачеві 08.10.2014 року, отримана ним 15.10.2014 року, що підтверджено матеріалами справами.
Колегія суддів зазначає, що таким чином позивач мав право на виконання постанови в добровільному порядку включно по 22.10.2014 року.
03 квітня 2015 року позивачем отримано постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 06.02.2015 року. З вказаної постанови вбачається, що виконавче провадження № 46909750 відкрите з примусового виконання постанови відповідача, виданої 22 жовтня 2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 1085,53 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що відповідач мав право розпочати примусове виконання рішення суду лише 23.10.2014 року, а не 22.10.2014 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що судом першої інстанції не досліджено та не встановлено ту обставину, що відповідач виніс оскаржувану постанову в строк, встановлений для добровільного виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.05.2015р. по справі № 592/3814/15-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 22.10.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1085, 53 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст постанови виготовлений 06.07.2015 р.