01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6900/14
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранзит» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газтранзит» (далі ТОВ «Газтранзит») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.
В обґрунтування позову зазначалось, що з 12 серпня по 02 вересня 2014 року посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 09 вересня 2014 року за № 1694/15-03-22-01-0301/31209557, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток на 618572 грн., а також пп. «а» п. 198.1, пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ за грудень 2013 року на 312221 грн. та заниження суми податку на додану вартість на 237280 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Газтранзит» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 618572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 309286 грн., № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 237280 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59320 грн., а також № НОМЕР_3, яким ТОВ «Газтранзит» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 312221 грн.. За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 вересня 2014 року залишені без змін. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Газтранзит» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп..
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального права, а саме вимоги пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того, судом не прийнято до уваги акти ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14 серпня 2014 року № 378/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року», ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року» та ДПІ у Будьонівському районі м. Донецьку ГУ Міндоходів в Донецькій області від 28 березня 2014 року № 85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбудмаркет» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що з 12 серпня по 02 вересня 2014 року посадовими особами ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Газтранзит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 09 вересня 2014 року за № 1694/15-03-22-01-0301/31209557, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток на 618572 грн., а також пп. «а» п. 198.1, пунктів 198.2 та 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2013 року на 312221 грн. та заниження суми податку на додану вартість на 237280 грн..
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Газтранзит» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 618572 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 309286 грн., № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 237280 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 59320 грн., а також № НОМЕР_3, яким ТОВ «Газтранзит» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 312221 грн..
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Газтранзит» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з підприємствами - контрагентами.
Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).
Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу у вказаній вище редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
На підставі п. 138.8 названої статті Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України).
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як встановлено матеріалами справи, видом діяльності ТОВ «Газтранзит» є, серед іншого, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.
При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори з контрагентами ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет», а саме:
- договір підряду від 27 травня 2013 року за № 03/05-13, відповідно до якого Генеральний підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «БК «Гефест Альянс») приймає на себе зобов'язання виконати роботи та оформити проектну документацію по об'єкту «Перекладка газопроводу від пр. ОСОБА_2 до вул. ОСОБА_3 кут вул. Нової в м. Одеса»; подати відповідну розроблену проектну документацію на погодження з компетентними органами та на експертизу; передати Генеральному підряднику (позивачу) розроблену, оформлену та погоджену зазначену проектну документацію; забезпечити виконання будівельних робіт у відповідності до проектної документації по вказаному вище об'єкту. Вартість робіт визначається кошторисною документацією згідно Додатку до договору (т. 2 а. с. 7-10);
- договір підряду від 10 червня 2013 року за № 112, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Промбудмаркет») по завданню Генерального підрядника (позивача) зобов'язується виконати роботи по підключенню до постійного газозабезпечення об'єкту «ОСОБА_4 СНГ» за адресами вул. Індустріальна, 6, та Одесько-Миколаївське шосе, 28 в м. Южний Одеської області, а останній - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт визначається згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 16-18);
- договір підряду від 04 червня 2013 року за № КБ-0406, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Промбудмаркет») по завданню Генерального підрядника (позивача) зобов'язується виконати роботи по будівництву підвідного газопроводу до с. Качуровка Котовського району Одеської області, а останній - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт визначається згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 53-55);
- договір підряду від 01 жовтня 2013 року за № 78, відповідно до якого Підрядник (ТОВ «Промбудмаркет») по завданню Генерального підрядника (позивача) зобов'язується виконати роботи по встановленню побутових лічильників розходу газу в м. Одесі, а останній - прийняти та оплатити виконані роботи. Вартість робіт визначається згідно договірної ціни, яка є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 171-173);
- договір підряду на виконання проектних робіт від 27 вересня 2013 року за № 92, відповідно до якого Генеральний підрядник (позивач) доручає, а Виконавець (ТОВ «Промбудмаркет») приймає на себе зобов'язання виконати розробку робочого проекту «Газифікація вулиць Милолюбівська, Садова та провулка Леніна в с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області». Вартість робіт зазначена в договорі (т. 1 а. с. 209-211);
Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою робіт (послуг), отриманих від ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет» за названими вище договорами, віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.
В акті перевірки ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості робіт (послуг), придбаних у ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет», реальність господарських операцій з якими, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена. В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами, відповідач посилається на акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14 серпня 2014 року № 387/26-52-22-03-14/37312719 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня по 31 грудня 2013 року» та акт ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області від 28 березня 2014 року № 85/05-61-22-01/38654416 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбудмаркет» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями-постачальниками за період грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року», в яких зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.
Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ТОВ «Газтранзит» по названим вище господарським операціям з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет» включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів - договорів підряду з додатками до них, актів приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, кошторисних документів та платіжних доручень (т. 1 а. с. 16-52, 53-170, 171-208, 209-213, 214-250, т. 2 а. с. 3-44), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.
При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Газтранзит») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники надання робіт (послуг) (ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Промбудмаркет», що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 618572 грн. за основним платежем.
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов'язання з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 визначені позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названій вище угоді з ТОВ «БК «Гефест Альянс».
Оскільки, як зазначено вище, витрати по названому договору правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього сум податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «БК «Гефест Альянс» у складі вартості виконаних робіт (наданих послуг), є правомірним.
Крім того, податкові зобов'язання з податку на додану вартість також визначені позивачу контролюючим органом за господарською операцією з ТОВ «Грант Тайм», яка за висновками відповідача не спричиняє реального настання правових наслідків.
В обґрунтування названого висновку контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 1057/2659/22-02/38123047 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Грант Тайм» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01 лютого 2013 року по 28 лютого 2014 року», що, на думку відповідача, свідчить про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Грант Тайм» при формуванні податкового кредиту.
Проте, матеріалами справи встановлено, що позивачем (Замовник) протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договір надання послуг з ТОВ «Грант Тайм» (Виконавець) від 26 липня 2013 року за № ОГ-26/06, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надати комплекс робіт та послуг, пов'язаних з організацією закупок та поставок матеріалів, обладнання, комплектуючих та інше, відповідно до поданих заявок Замовника. Оплата здійснюється після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг) (т. 2 а. с. 45-48).
На виконання умов вказаного вище договору ТОВ «Грант Тайм» надано позивачу послуги, зокрема, по пошуку найбільш вигідних умов поставки газового обладнання, документального супроводу щодо укладання договору поставки газового обладнання між позивачем та ТОВ «Італгаз», створення електронної бази постачальників, документального супроводу комплексу робіт та послуг, пов'язаних з організацією закупівель та поставок матеріалів, обладнання, комплектуючих, організації робіт по складському обслуговуванню та обробці вантажів тощо (т. 6 а. с. 10-16).
За результатами наданих ТОВ «Грант Тайм» послуг позивачем (Покупець) укладено з ТОВ «Італгаз» (Постачальник) договір поставки від 26 липня 2013 року № 01-2607/13, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газове обладнання, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (т. 6 а. с. 17-21).
Використання наданих ТОВ «Грант Тайм» послуг у господарській діяльності позивача призвело також до укладання ТОВ «Газтранзит» договорів поставок з контрагентами-постачальниками - ТОВ « ТД «ЛКМ» та ТОВ «ЛД Україна», що підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції копіями відповідних договорів з первинними документами до них (т. 6 а. с. 29-71).
За таких обставин, включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого ТОВ «Грант Тайм» у складі вартості виконаних робіт (наданих послуг), також є правомірним.
На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23 вересня 2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є правильним.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 06 липня 2015 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
ОСОБА_5