01 липня 2015 р.Справа № 818/1072/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Русанової В.Б.
Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.
за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2015р. по справі № 818/1072/15
за позовом Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1
до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 р. позов ФОП ОСОБА_2 задоволено.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 01 жовтня 2014 року № НОМЕР_1 (форма "Р") в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 2363,13 грн.
Визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 01 жовтня 2014 року № НОМЕР_2 (форма "Р") в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2625,7 грн.
Роменська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області(далі Відповідач), не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2015 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 ст. 177, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що привело до невірного вирішення справи.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.
Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Роменською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Сумській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 19.09.2012 року по 31.12.2013 року,за результатами якої складено акт перевірки від 15.09.2014 №377/1701-2161705643 (а.с. 16-36).
За висновками акту перевірки позивачем порушено:
-п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 4060,74 грн. (2012 рік - 129,60 грн. 2013 рік - 2 331,15 грн.) ;
- ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного внеску за 2012 рік в сумі 293,56 грн., за 2013 рік в сумі 5 392,72;
- п.198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ за 2012 рік в сумі 144 грн., за 2013 рік в сумі 2 590,16 грн.
01.10.2014 р. Роменською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № НОМЕР_1 (форма "Р") про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в загальному розмірі 3 075,93 грн. (2 460,75 грн. - основним платежем та 615,18 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями);
- № НОМЕР_2 (форма "Р") про збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3 417,7 грн. (2 734,16 грн. - основним платежем та 683,54 грн.- штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.69).
Підставою для збільшення податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування та податку на додану вартість є висновки податкового органу про завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат в 2012 р. на суму 864 грн. та в 2013 р. на суму 15 541,2 грн. та податкового кредиту за грудень 2012 р. на суму 144 грн., січень 2013 р. на суму 792 грн., березень 2013 р. на суму 1012,16 грн., травень 2013 р. на суму 786 грн., в зв'язку з відсутністю первинних документів на використання паливно-мастильних матеріалів.
Позивачем визнано правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб за січень 2013р. в сумі 712,8 грн. та ПДВ за січень 2013р. в 792 грн., в зв'язку з відсутністю документів на витрати паливно-мастильних матеріалів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначені та сплачені податкові зобов'язання, тому донараховані відповідачем суми і призначені позивачу штрафи є безпідставними
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , зважаючи на таке.
Судом встановлено, що позивач є самозайнятою особою, здійснює діяльність пов'язану з вантажним автомобільним транспортом, є платником єдиного податку.
У 2012-2013 роках позивач використовувала найману працю водія ОСОБА_3 на підставі трудового договору (а.с. 17, 78).
01.10.2012 р. позивач (виконавець, перевізник) та ПП «Корпорація КіС» (замовник) укладено договір № 01/10/12-О, за умовами якого позивач надала замовнику транспортні послуги перевезення вантажів за маршрутами м. Жидачів-м.Ромни, м. Ромни-м.Чернівці, м.Ільїнці-м.Гадяч, м. Ромни-м.Одеса, м.Миргород-м. Кролевець. (а.с. 85).
Послуги надавалися вантажним автомобілем DAF-95 2002 року (д.з. ВМ 9796 АТ), який належить позивачу на праві власності.
Позивачем понесені витрати на придбання палива при здійсненні перевезень за вище вказаним договором.
Здійснення перевезень з договором підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, актів приймання виконаних робіт, податковими накладними (а.с. 88-151).
Заправка відбувалась кожного разу при виїзді на маршрут та в процесі надання послуг. Оплата такого палива здійснювалась в безготівковий спосіб.
За результатами наданих послуг позивачем проводилось списання використаного палива із наступним відображенням їх вартості по валовим витратам, податковому кредиту.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Тобто, однією з обов'язкових умов віднесення витрат на оплату паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат та податкового кредиту є зв'язок цих витрат з господарською діяльністю.
Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 розділу ІІІ ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що первинні документи, які були надані позивачем документально підтверджують факт розмір валових витрат в 2012 р. на суму 864 грн., в 2013 р. на суму 10789,2 грн., дійсність задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 р. на суму 144 грн., березень 2013 р. на суму 1012,16 грн., травень 2013 р. на суму 786 грн.
Отже, слід погодитись з судом першої інстанції, позивачем не порушено вимоги закону, при формуванні податкового кредиту та валових витрат.
Доводи апеляційної скарги що позивачем не надано у повному обсязі первинних документів на підтвердження валових витрат та податкового кредиту,колегія суддів вважає безпідставними, та такими що спростовуються матеріалами справи.
Доказів витебовування відповідачем під час перевірки у позивача копій документів, що на його думку, не вистачало , матеріали справи не містять..
Між тим, з акту перевірки вбачається, що при її проведенні, позивачем були надані до Роменської ОДПІ книга обліку доходів та витрат за формою № 10, накладні, рахунки, рахунки-фактури, чеки на оплату товару, товарно-транспортні-накладні, податкові накладні, виписки банку, договори, акти виконаних робіт, подорожні листи, (а.с. 19).
Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині задоволених позивних вимог.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності податкових повідомлень-рішень, не навів обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правильно з'ясував обставини та надав оцінку доказам, тому підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.04.2015р. по справі № 818/1072/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6