01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2007/15
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Кравченко К.В.
ОСОБА_1
при секретарі Паламарчук Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015р. по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування рішення,-
У квітні 2015р. приватне акціонерне товариство «Українське Дунайське пароплавство» (далі ПрАТ «УДП») звернулося в суд із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі СДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 9.09.2014р. за №10051/02/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилаються на те, що 27.10.2014р. ПрАТ «УДП» отримано від СДПІ рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2013р. по 30.09.2013р. на загальну суму 53487,72грн.
Таке рішення позивач вважає протиправним оскільки, у зв'язку з тим, що скарга на вказане рішення СДПІ не розглянута протягом 20 календарних днів, тому така скарга вважається задоволеною, а рішення скасованим.
Також, позивач зазначає13, що згідно оскаржуваного рішення заборгованість по сплаті єдиного внеску було погашено 30.09.2013р., а рішення про сплату штрафу та пені винесено 9.09.2014р.
Більш того, оскаржуване рішення складено за формою, згідно з додатком №9 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка набрала чинність 1.10.2013р. Однак, у рішенні штраф та пеня були нараховані за період з 21.03.2013р. до 30.09.2013р., згідно Інструкції №455, яка станом на 21.03.2013р. ще не була прийнята. На той час діяла Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка втратила чинність лише 25.02.2014р.
Посилаючись на зазначені обставини ПрАТ «УДП» просило позов задовольнити.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015р. у задоволені позову відмовлено.
Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ 01125821) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову скасувати, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.
За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску діяв на підставі і у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що за позивачем рахувалась недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску за період з 21.03.2013р. по 30.09.2013р. у розмірі 35188,82грн.
Вказану недоїмку зі сплати єдиного внеску ПрАТ «УДП» було погашено у повному обсязі 30.09.2013р.
У зв'язку з порушенням строків сплати єдиного внеску, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Даним рішенням за період з 21.03.2013р. до 30.09.2013р. застосовано штраф у розмірі 18298,90грн.та нараховано пеню у розмірі 35188,82грн. (а.с. 11).
На вказане рішення від 9.09.2014р. №10051/02/2 позивачем подано скаргу до Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 5.11.2014р. за № ЮС-1689 (а.с. 15-19).
За результатами розгляду скарги Центральним офісом з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління ДФС прийнято рішення про результати розгляду скарги від 9.12.2014р. за № 22393/10/28-10-10-4-33, яким залишено без змін рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а скаргу - без задоволення (а.с. 23-25).
Перевіряючи правомірність прийнятого податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Даний ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальним Законом, який поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону, облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону).
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (ч.8 ст.9 Закону №2464).
Відповідно до ст.25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
З вищенаведеного випливає, що обов'язком платника єдиного внеску є самостійне обчислення та сплата пені у разі сплати внеску після 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «УДП» повинно було виконати зобов'язання зі сплати єдиного внеску до 20 березня 2013р. включно, оскільки недоїмка рахувалась за лютий 2013р, однак сплата єдиного внеску відбулась тільки 30 вересня 2013р., що не заперечується позивачем.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що ПрАТ «УДП» сплачуючи суму єдиного внеску у вересні 2013р., не розрахувало та не сплатило пеню за прострочення сплати, як того вимагає ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що відповідач, виявивши з боку платника прострочення сплати єдиного внеску, правомірно виніс рішення, яким застосував штрафні санкції та нарахував пеню за несвоєчасну його сплату, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.2 Розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 9 вересня 2013р. за №455, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.
Також, на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Відповідно до п.6.10 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Отже, посилання позивача на порушення вимог вищевказаної Інструкції з боку податкового органу при складанні оскаржуваного рішення є необґрунтованими та не знаходять свого підтвердження.
Крім того, апелянт, як на одну із підстав для скасування оскаржуваного рішення в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що податковим органом порушено строки розгляду скарги платника податків, передбачених п.п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України.
Однак, судова колегія вважає, що апелянтом до спірних правовідносин необґрунтовано застосовано дані норми ПК України у зв'язку з тим, що правовідносини, що виникають між платниками єдиного внеску та контролюючими органами регулюються спеціальним ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ч.4 ст.25 вищезгаданого Закону, орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Таким чином, враховуючи те, що податковим органом скаргу на рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 отримано 11.11.2014р., а відповідь про результати розгляду скарги надіслано позивачу 9.12.2014р., то податковим органом 30-денний строк, який передбачений вимогами ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для прийняття та надіслання вмотивованого рішення на скаргу - не порушено, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Крім цього, апелянт, в своїй апеляційній скарзі зазначив, що податковим органом не направлялася на адресу ПрАТ «УДП» вимога про сплату недоїмки.
Судова колегія вважає такі доводи товариства безпідставними та необґрунтованими, оскільки ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не пов'язує винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені із обов'язковим направленням вимоги про сплату єдиного внеску.
Разом з цим, даний Закон зобов'язує платників єдиного внеску самостійно сплачувати пеню у разі прострочення сплати єдиного внеску.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач при прийнятті рішення від 9.09.2014р. за №10051/02/2 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Законами України, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УДП».
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,200,206КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді:
ОСОБА_2
ОСОБА_1