02 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 521/12187/14-а
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Бобуйок І.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
судді - Яковлева Ю.В.,
судді - Домусчі С.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Худик С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду від 01 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення грошових коштів, -
10.07.2014р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси (далі - управління ПФУ) про визнання дій управління ПФУ щодо утримання з нарахованої пенсії протиправними, скасування рішення № 506 від 25.03.2014р. «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони» та стягнення з управління ПФУ грошові кошти, утримані на підставі рішення № 506 із розрахунку 329,80 грн. за кожен місяць за період з 25.03.2014 року по дату ухвалення рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач знаходиться на обліку в управлінні ПФУ. 25.03.2014р. відповідачем винесено рішення № 506 «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони», в якому зазначено, що позивач не сповістила пенсійний орган про працевлаштування, у зв'язку з чим утворилась переплата у розмірі 5166,11 грн. за період 01.04.2009р. по 31.03.2014р. та управлінням ПФУ незаконно, на думку позивача, утримується з пенсії сума переплати у розмірі 20% пенсії щомісячно до повного погашення.
Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність оскаржуваного рішення управління ПФУ.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та просить прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
З 02.11.2000р. по 20.07.2005р. ОСОБА_1 перебувала на обліку в Білкогород-Дністровській ОДПІ ГК Міндоходів в Одеській області, як суб'єкт підприємницької діяльності. Знята з обліку з 20.07.2005р. на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.02.2005р., що підтверджується копією судового рішення з відповідною відміткою та даними з ЄДРПОУ (а.с.13, 22-23).
З 05.06.2007р. позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком.
25.03.2014р. управління ПФУ прийняло рішення № 506 «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони». Зазначеним рішенням встановлено, що сума переплати становить 5166,11 грн., яка утворилась з 01.04.2009р. по 31.03.2014р., у зв'язку з неповідомленням про працевлаштування.
На підставі зазначеного рішення з пенсії позивача утримується переплата в розмірі 20% пенсії щомісячно.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у період, за який відповідачем проводилось утримання сум переплати пенсії, а саме з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2014 року, позивач повністю не пройшла процедуру припинення підприємницької діяльності та виключення її даних з Єдиного державного реєстру, що стало обґрунтованою підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.03.2003р. № 755-VI, в редакції чинній на момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності ( далі - Закон № 755-VI), державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Статтею 49 Закону N 755-IV (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1Д.) встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Частиною п'ятою статті 49 Закону N 755-IV встановлено, що порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.
Згадана процедура включає в себе необхідність самостійного звернення підприємця до державного реєстратора та подання відповідних документів (частина дев'ята статті 47 Закону N 755-IV).
З матеріалів справи вбачається, що позивач до прийняття управлінням ПФУ рішення від 25.03.2014р. № 506 не звертався до органу державної реєстрації щодо припинення його реєстрації, а тому не втратив статусу підприємця.
ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора із заявою про виключення відомостей про неї з Єдиного Державного реєстру лише в серпні 2014р., в зв'язку з чим 11.08.2014р. проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1
Судова колегія враховує, що Законом України від 1 липня 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання" Закон N 755-IV доповнено статтею 49-1, яка була чинною до 07.07.2014р.
Відповідно до положень цієї статті спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що якщо особа, підприємницьку діяльність якої припинено згідно з судовим рішенням після 1 липня 2004 року, не звернулась протягом 3 років до державного реєстратора з заявою про внесення запису про припинення діяльності, застосовується спрощена процедура, у якій особиста участь заявника не вимагається.
Тому бездіяльність позивача не є підставою для настання для нього несприятливих наслідків, а також не є доказом зловживань з його боку або умисного невиконання своїх обов'язків.
Крім того, ОСОБА_1 обґрунтовано сподівалась на безумовне виконання рішення суду державним органом, оскільки відповідно до ч.1 ст.49 Закону № 755-IV на суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, покладений обов'язок направити його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Судова колегія також враховує, що з часу зняття з податкового обліку, а саме з 20.07.2005р., позивач позбавлена будь-якої фактичної можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що не дає підстав вважати її такою, що має статус працюючої.
Враховуючи вищевикладене, а також беручі до уваги недоведеність обставин зловживань з боку пенсіонера, які відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мали б наслідком отримання надмірних пенсійних виплат, рішення управління ПФУ про утримання сум пенсії, надміру виплачених пенсіонеру ОСОБА_1, ґрунтується на формальних підставах, не відповідає принципу розсудливості та порушує права позивача.
Оскільки оскаржене рішення управління ПФУ прийнято без врахування всіх обставин, вимог ст.49-1 Закону № 755-IV, воно підлягає скасуванню, а дії відповідача по стягненню сум пенсії відповідно до цього рішення - протиправними.
Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом повернення необґрунтовано стягнутих сум пенсій.
Проте, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів стягнення конкретної суми відповідно до рішення управління ПФУ від 25.03.2014р. № 506, належним способом захисту прав позивача, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, судова колегія вважає вимоги щодо зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 утриману з пенсії грошову суму на підставі оскарженого рішення.
Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.
Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову та апеляційної скарги понесені витрати на оплату судового збору всього в розмірі 383,67 грн., які і підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду від 01 грудня 2014 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про задоволення позову ОСОБА_1.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо утримання з пенсії суми переплат відповідно до рішення від 25.03.2014р. № 506.
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси від 25.03.2014р. № 506 «Про утримання сум пенсій, надміру виплачених пенсіонерам внаслідок зловживань з його сторони».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду в Малиновському районі м. Одеси повернути ОСОБА_1 утриману з пенсії грошову суму на підставі рішення від 25.03.2014р. № 506.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 383 (триста вісімдесят три) грн. 67 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.В. Яковлев
Суддя: С.Д.Домусчі