01 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/155/15-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Херсонській області (далі Держземагенство) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га на території Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Держземагенства щодо відмови у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га на території Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства. Крім того, суд зобов'язав Держземагенство повторно розглянути заяву позивача від 19 листопада 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га на території Білозерської селищної ради Білозерського району Херсонської області для ведення особистого селянського господарства. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду, Держземагенство подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 листопада 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га території Білозерської селищної ради для ведення особистого селянського господарства.
19 грудня 2014 року Держземагенство, посилаючись на ст.134 та 136 Земельного кодексу України та на рішення колегії Держземагенства України, які введені в дію наказом Держземагенства від 15 жовтня 2014 року №328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та запропонувало прийняти участь у земельних торгах щодо продажу права оренди на земельну ділянку.
Відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вищевказаної земельної ділянки площею 0,75 га і стало підставою для звернення ОСОБА_2 з позовом до суду.
Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою станом на 15 жовтня 2014 року було на розгляді у відповідача, а тому підстав для включення вказаної земельної ділянки до Переліку у відповідача не було. Крім того, суд першої інстанції вважав, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність, відповідач діяв всупереч п.2-8 ч.3 ст.2 КАС України, натомість, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.
Положеннями ст.116 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно до ч.1, 2 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 липня 2014 року позивач звернувся до Держземагенство із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,4 га території Білозерської селищної ради для ведення особистого селянського господарства.
05 серпня 2014 року відповідачем винесено наказ №21-1071/18-14-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,4 га території Білозерської селищної ради для ведення особистого селянського господарства.
Пізніше, 18 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування наказу № 21-1071/18-14-СГ у зв'язку із помилково вказаною площею земельної ділянки, задовольнивши яку відповідач 24 жовтня 2014 року прийняв наказ № 21-1623/18-14-СГ про визнання таким, що втратив чинність наказу від 05 серпня 2014 року № 21-1071/18-14-СГ.
19 листопада 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га території Білозерської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, проте ОСОБА_2 було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач виходив з того, що спірна земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у відповідності до рішення колегії Держземагенства України, які введені в дію наказом Держземагенства від 15 жовтня 2014 року № 328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08 жовтня 2014 року №37732/0/1-14 та було запропоновано позивачу взяти участь у земельних торгах щодо продажу права оренди на земельну ділянку.
Проте, колегія суддів не погоджується з вказаною підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача та вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Так, з матеріалів справи вбачається, що питання про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було розглянуто відповідачем та вказане питання було фактично вирішене 05 серпня 2014 року, за результатами якого винесено наказ № 21-1071/18-14-СГ про надання даного дозволу, тобто, хронологічно до прийняття наказу Держземагенства від 15 жовтня 2014 року № 328 та доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14, в той час, як в листопаді 2014 фактично вирішувалось питання розміру земельної ділянки.
Окрім іншого, колегія суддів зазначає, що на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08 жовтня 2014 №37732/0/1-14 та рішень колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року, що введені в дію наказом Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328, Головним управлінням Держземагенства у Херсонській області 23 жовтня 2014 року прийнято наказ № 21-81/19-14, яким затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, до складу якого спірна земельна ділянка площею 0,75 га, що розміщена на території Білозерської селищної ради не входила.
В той же час, 17 грудня 2014 року відповідачем прийнято наказ №21-151/19-14, яким внесено зміни до наказу від 23 жовтня 2014 року № 21-81/19-14 шляхом доповнення Переліку несформованими земельними ділянками, права на які виставляються на торги, в наслідок чого, до вказаного Переліку внесено земельну ділянку на території Білозерської селищної ради у розмірі 0,75 га, заяву на відведення якої подано позивачем.
Разом з тим, повторну заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,75 га території Білозерської селищної ради для ведення особистого селянського господарства до відповідача ОСОБА_2 подав 19 листопада 2014 року, тобто в той проміжок часу, коли спірна ділянка площею 0,75 га території Білозерської селищної ради не була внесена до Переліку та не набула статусу такої, права на яку виставляються на торги, а тому відмова у задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, є протиправною та такою, що суперечить чинному земельному законодавству.
Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: ОСОБА_3
Суддя: Суддя: ОСОБА_4 ОСОБА_1