01 липня 2015 року Справа № 876/5531/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
02 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області (далі - УПФ України в Любешівському районі) та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату її пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років в межах строку позовної давності.
Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року, прийнятою у скороченому провадженні, позов задоволено. Визнано протиправними дії УПФ України в Любешівському районі та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку починаючи з 02 серпня 2014 року. Крім того, вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 73,08 грн. судового збору.
У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Любешівському районі просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що позивач отримує пенсію по віку, призначену відповідно до п. 8, 11, 53 Положення про колгоспні пенсії. На момент призначення і до проведення її перерахунку по заяві позивача пенсію було призначено з врахуванням вимог ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме за кожен наступний рік роботи понад встановлений страховий стаж 20 років для чоловіків розмір пенсії збільшувався на 1 % заробітку. Вважає, що оскільки позивачу перераховано пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і перерахунки пенсії проводилися згідно з нормами цього Закону, то вказані підвищення до пенсії за понаднормовий стаж здійснювалися відповідно до вимог ст. 28 Закону.
З урахуванням вимог ч. 8 ст. 183-2 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив із того, що оскільки позивачка обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII, тому дії відповідача при перерахунку її пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 цього Закону є протиправними.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права і є правильними.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивачка є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, що підтверджується матеріалами справи.
З веденням в дію Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про пенсійне забезпечення» пенсію ОСОБА_1 перераховано, внаслідок чого вона отримувала пенсію по віку з врахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону № 796-XII із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не більше 75 % заробітку.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Обставини справи свідчать про те, що позивачка обрала умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені спеціальним Законом № 796-XII.
Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до положень частини 2 статті 56 зазначеного Закону, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують та на правильність вирішення судом даного публічно-правового спору не впливають.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 30 березня 2015 року у справі № 162/317/15-а - без змін.
В силу вимог ч. 10 ст. 183-2 КАС України ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук