01 липня 2015 року Справа № 876/4908/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2015 року у справі за його позовом до Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання незаконним та скасування рішення,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі - Сільрада) № 355 від 06.11.2014 року.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2015 року у справі № 607/20023/14-а вказаний позов було задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Сільради № 355 від 06.11.2014 року в частині формулювання про передачу гідроспоруди ставу на її баланс та зобов'язано відповідача розглянути питання щодо виключення із формулювання рішення № 355 від 06.11.2014 року посилань на передачу гідроспоруди ставу на баланс Сільради. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено позивачем ОСОБА_1, який просить змінити вказане судове рішення та визнати оскаржуване рішення Сільради № 355 від 06.11.2014 року незаконним. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом фактично зобов'язано Сільраду узаконити оспорюване рішення, що не відповідає приписам ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Незаконність рішення Сільради № 335 від 06.11.2014 року додатково підтверджується недотриманням процедури його прийняття.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що рішенням № 355 від 06.11.2014 року Сільрада надала дозвіл на виготовлення проектної технічної документації, а також кошторису на гідроспоруду ставу, яка не перебуває у комунальній власності, що суперечить рішенню Тернопільської обласної ради від 17.06.2014 року № 1701 «Про прийняття безгосподарних гідротехнічних споруд у комунальну власність та впровадження їх платного використання» та порядку взяття на облік безгосподарного майна, передбаченого ст. 335 ЦК України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що скарги не підлягають задоволенню, виходячи з таких міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що п. 1 рішення Тернопільської обласної ради від 17.06.2014 року № 1701 «Про прийняття безгосподарних гідротехнічних споруд у комунальну власність та впровадження їх платного використання» рекомендовано районним державним адміністраціям, районним, міським, сільським, радам до 01.09.2014 року здійснити інвентаризацію гідротехнічних споруд, що входять до складу штучних водних об'єктів, визначити перелік безгосподарних гідротехнічних споруд та вжити заходів щодо їх прийняття в комунальну власність територіальним громадам відповідно до розташування цих водних об'єктів на визначених територіях з умовною вартістю 1 грн. з наступною їх оцінкою.
Оспорюваним рішенням Сільради від 06.11.2014 року № 355 вирішено дати дозвіл на виготовлення проектної технічної документації, а також кошторису на гідроспоруди ставу, що розташовані за межами населеного пункту с. Довжанка, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, на території Сільради та передачу їх на баланс сільської в комунальну власність.
Судом встановлено, що виконання оспорюваного рішення від 06.11.2014 року № 355 Сільради, прийнятого із врахуванням рішення Тернопільської обласної ради від 17.06.2014 року № 1701, обмежується виготовленням проектно-кошторисної документації та розробленням кошторисної документації та те, що Сільрадою не приймалася і не може бути прийнята на баланс гідроспоруда ставу, розташованого на її території за межами населеного пункту на підставі оспорюваного рішення, хоча про це у ньому вказано.
Тому слід визнати неправомірним рішення Сільради № 355 від 06.11.2014 року в частині формулювання про передачу гідроспоруди ставу на її баланс та зобов'язати розглянути питання щодо виключення із формулювання цього рішення посилань на передачу гідроспоруди ставу на баланс Сільради. Водночас, підстав для скасування оспорюваного рішення Сільради судом першої інстанції встановлено не було.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Відповідно до приписів п. 10 ч. 3 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, оскаржувати судові рішення у частині, що стосується їхніх інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржене особами, що брали участь у справі, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.
Відповідно до матеріалів справи постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2015 року, якою було частково задоволено позов ОСОБА_1, була оскаржена лише позивачем, а отже підлягає перегляду у частині позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.
Як безспірно встановлено судом першої інстанції позивач ОСОБА_1 у грудні 2014 року звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати рішенням Сільради від 06.11.2014 року № 355, яким було вирішено дати дозвіл на виготовлення проектної технічної документації, а також кошторису на гідроспоруди ставу, що розташовані за межами населеного пункту с. Довжанка, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, на території Сільради та передачу їх на баланс сільської в комунальну власність..
При цьому за змістом положень ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Разом із тим, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. У деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також убачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.
ОСОБА_1 оспорив рішення Сільради, яке породжує права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, відсутність у ОСОБА_1 прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними рішенням Сільради від 06.11.2014 року № 355 не породжує для нього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
З огляду на викладене апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування оспорюванеого судового рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, як того вимагає апелянт.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 березня 2015 року у справі № 607/20023/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Я.С.Попко
Л.П.Іщук