02 липня 2015 року Справа № 876/2447/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2015 р. про залишення позовної заяви без руху по справі за позовом ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним розпорядження,-
встановив:
20.02.2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03.07.2014 року.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2015 р. матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради за участю третьої особи: ОСОБА_2 про визнання протиправним розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 295 від 03.07.2014 року- залишено без руху.
Ухвалено позивачу долучити до матеріалів справи : документи та докази, що підтверджують дату отримання нею оскаржуваного розпорядження № 295 від 03.07.2014 року або інші підтвердження пропущення строку.
Надано позивачу час для усунення недоліків, допущених при подачі адміністративного позову до 10.03.2015 року.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції зазначив, що позивачем при подачі позовної заяви не належно виконано вимоги ст. 105-106 КАС України, а саме: не надано підтверджень, що про оскаржуване розпорядження позивачеві стало відомо 17 лютого 2015 року, як це зазначено в заяві про поновлення строків для звернення із адміністративним позовом. Відтак, суд позбавлений можливості вирішити питання передбачені ст. 107 КАС України.
Не погоджуючись із ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2015 р. її оскаржила позивач - ОСОБА_1 Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не застосував норму ст. 7 КАС України, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт вказує, що разом із позовною заявою про визнання протиправним Розпорядження № 295 від 3 липня 2014 року, нею було подано заяву про поновлення строку на звернення до суду із адміністративним позовом, однак, не призначивши засідання в питанні вирішення цього строку, суд діяв упереджено, порушуючи положення ч.1 ст.2 КАС, ч.ч. 4,5 ст.11 КАС та фактично позбавив позивача процесуальної можливості витребувати для захисту через суд докази, яка закріплена в ч.2 ст.70 КАС України,ч.ч. 3,4 ст.71 КАС України.
Апелянт зазначає, що на підтвердження того, що вона дізналася про існування оскаржуваного Розпорядження № 295 від 3 липня 2014 року лише в ході ознайомлення із матеріалами цивільної справи, позивач планувала подати до суду заяву про витребування доказів та огляд їх в судовому засіданні, оскільки немає можливості здобути ці документи самостійно.
Також, ОСОБА_1 вказує, що суд зазначивши в оскаржуваній ухвалі, що вона остаточна і оскарженню не підлягає, заперечив чинним положенням ч.5 ст.108 та ч.2 ст. 185 КАС України, чим порушив принцип законності, який закріплений в ст.9 КАС України.
Крім того, на переконання апелянта, без сприяння суду вона не зможе отримати докази того, що засідання міжвідомчої комісії відбувалося за її відсутності, і що позивач дізналася про оскаржуване розпорядження лише після ознайомлення із матеріалами цивільної справи №465/835/15-ц.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити а оскаржувану ухвалу скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Статтею 106 КАС України встановлено вимоги до позовної заяви.
Так, у позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч.1 ст.106 КАС України).
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів (ч.2 ст.106 КАС України).
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати (ч.3 ст.106 КАС України).
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання (ч.4 ст.106 КАС України).
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (ч.5 ст.106 КАС України).
Згідно п.3 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
В контексті вищевикладених процесуальних норм КАС України та наявних у матеріалах справи документів, колегія суддів вважає, що подана ОСОБА_1 позовна заява відповідає вимогам, що передбачені ст.106 КАС України (зокрема частинам 1, 3, 4). На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, ОСОБА_1 долучила до позовної заяви докази, які є наявні у позивача та зазначила які докази вона не може надати самостійно та з яких причин, додавши до позову заяву про поновлення строку для звернення до суду та заяву про витребування доказів, що відповідає зокрема вимогам ч.2 ст.106 КАС України.
Слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Варто також врахувати, що згідно ч.3 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.
Суд може збирати докази з власної ініціативи (ч.5 ст.71 КАС України).
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.71 КАС України).
Як наслідок, враховуючи те, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви було дотримано вимоги щодо форми і змісту адміністративного позову (ст.105 КАС України) та вимоги до позовної заяви (ст.106 КАС України), суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо невиконання позивачем вимог ст.ст.105-106 КАС України в частині не надання підтверджень, що про оскаржуване розпорядження позивачеві стало відомо 17 лютого 2015 року, як це зазначено в заяві про поновлення строків для звернення із адміністративним позовом.
Так, ОСОБА_1 на розгляд суду було надано докази, які є наявні у позивача та зазначено, які докази вона не може надати самостійно та з яких причин. Позивачем також повідомлено суд, де знаходяться чи можуть знаходитися докази, необхідні для вирішення даного спору, подано відповідну заяву про витребування та огляд доказів з метою, щоб суд посприяв в реалізації цього обов'язку і витребував необхідні докази.
Крім того, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки поясненням позивача щодо строку звернення до суду із адміністративним позовом (підстав поважності пропуску цього строку).
Як наслідок, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого та передчасного висновку, що позивачем не належно виконано вимоги ст.105-106 КАС України, що позбавляє суд можливості вирішити питання передбачені ст.107 КАС України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає до скасування.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 199, ст.204, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23.02.2015 р. про залишення позовної заяви без руху по справі № 465/1152/15-а, 2-а/465/112/15 - скасувати.
Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді Н.В. Ільчишин
Т.І. Шинкар
Ухвала складена в повному обсязі 06.07.2015 року.